«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

З любов’ю до людей

Серед мальовничих Карпат у старовинному місті Коломия живе чудова працьовита родина, про яку хочемо сьогодні вам розповісти.

Коли 1978 року Дмитро Попідоха брав за дружину красуню Ганну Абрам’юк, молодята погодилися будувати свою сім’ю на біблійних засадах, як і належить християнам. Минали роки, Господь подарував їм чотирьох синів і трьох дочок. Ганна Іванівна ростила дітей, Дмитро Артемович піклувався про сім’ю, а також про євангельську громаду, у якій був настановлений на служіння пресвітера.
Спостерігаючи за навколишнім життям, бачачи поряд неблагополучні сім’ї й дітей-сиріт при живих батьках, їхні люблячі небайдужі серця завжди шукали можливість допомогти. За це їх поважали сусіди, мешканці міста й адміністрація. Зважаючи на особливий дар переконання, яким володіла Ганна Іванівна, її неодноразово залучали до розв’язання непростих сімейних питань, які стосувалися, насамперед, знедолених, занедбаних дітей. Та її й просити не треба було — вона сама їх знаходила й намагалася нагодувати, одягнути, вилікувати, огорнути любов’ю. До цього долучала своїх дітей, які підростали й ставали помічниками для своєї турботливої мами. Коли ж хтось заперечував: «Мамо, у нас і так тісно, і своїх проблем вистачає», вона відповідала коротко: «Так треба, дитино, хто, як не ми». І діти погоджувалися з маминим рішенням, а згодом воно ставало і їхнім власним глибоким переконанням і потребою — допомагати ближнім у ім’я Ісуса Христа.
2013 року своєрідним сімейним підрядом родини Попідох стала благодійна організація «Золота генерація», яку очолила Ганна Іванівна. Статутною діяльністю організації є надання фінансово-матеріальної, психологічної, культурної та духовної підтримки малозабезпеченим багатодітним сім’ям, дітям, позбавленим батьківського піклування, та дітям-сиротам. У неблагополучних сім’ях часто народжується багато дітей, і коли їхніх батьків позбавляють батьківських прав, вони, фактично, стають «державними» дітьми, і доля їхня часто дуже й дуже сумна. Вихованці інтернатів порівняно з такими дітьми просто «щасливчики». Єдиний спосіб подбати про їхнє майбутнє — проводити роботу з батьками протягом тих трьох місяців, коли розглядається питання про них і коли ще є можливість повернути дитину в сім’ю.
(Детальніше див. https://bit.ly/3aWXsve).
Пошана і любов до Бога й турбота про людей передалися дітям і онукам родини Попідох від їхнього дідуся — маминого батька Івана Паньковича Абрам’юка. Цей глибоко віруючий чоловік свого часу заповів доньці ділянку землі під горою (приблизно за 30 км від Коломиї), але поділився своєю мрією, щирим бажанням свого серця, щоб ця територія служила Богові.
І ось коли підопічних дітей, які потребували допомоги, ставало все більше, а сім’я Попідох також зростала, вирішили на дідусевій землі, яка дісталась у спадок, побудувати літній оздоровчий табір. Сказано — зроблено. За чотири місяці будівництва болотистий, зарослий пустир перетворився в затишну місцину, яка прийняла перших відвідувачів — це були найнужденніші діти. Працівникам табору доводилося не лише проводити заняття з дітьми, годувати й доглядати їх, але й відпирати заношений одяг, навчати вихованців елементарних правил гігієни. Відтоді кожного літа з 1 червня по 20 серпня кожних десять днів табір приймає по 140–150 дітей.
До служіння доброчинності залучені всі діти сім’ї Попі­дох. Старший син Віталій — директор дитячого табору, координатор клубу «Майбутнє» в усіх навколишніх селах Чернівецької області. Леся, учитель за фахом, — координатор клубу «Безліміт», організатор позашкільної роботи. Ігор — завгосп, Мар’яна — адміністратор, Люда відповідає за рукоділля, флористику. Сергій — помічник, шофер. Павло — координатор табірної програми, тренер флорбольного клубу.
Ця благословенна сім’я, яка вкладає любов, сили, кошти в розбудову й виховання майбутнього нашої держави, щороку проводить у Коломиї для жителів міста День подяки, на який приходить до тисячі дітей, Свято сім’ї в міському парку, різдвяні святкові заходи, турніри з флорболу, пришкільні табори тощо.
Знайомство з родиною Попідох підтверджує принаймні три біблійні істини:
Коли серце переповнене Христовою любов’ю, вона щедро виливається на навколишніх, а особливо на тих, хто її найбільше потребує (Як. 1:27).
Діти, наставлені з дитинства в страху Божому, не засоромлять своїх батьків, а будуть для них надійною опорою (Пс. 126:3–5).
Чеснотна жінка буде хвалена чоловіком, дітьми і суспільством (Пр. 31:28–31). Нещодавно Ганна Іванівна Попі­доха отримала почесний титул «Людина року — 2019».
Але що може зрівнятися з тією нагородою, яка чекає на небесах усіх вірних послідовників Ісуса Христа!.
Віра Сучок,
завідувачка ДНЗ «Казка»,
м. Южне Одеської обл.

Залишити відповідь

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five + fourteen =

До початку