Слова, народжені на війні…

Весна двадцять другого зламана страдницьким болем.

З фатального лютого збігли емоції геть.

Ні запаху, ані смаку́.. Зникло щастя в мозолях.

Засипали руту червону камінням ущерть.

Простигла весна оповила країну снігами.

Співає на свіжій дитячій могилі коток.

Крізь “Градів” туман відпульсовує квітень сльозами,

Збираючи дроблені сили в безпечний куток.

Моя двадцять друга. Покинута. Змочена кров’ю.

Заплакані зорі приглушені тінню тортур.

Нелюдська наруга. Розіпнута дикою грою.

Палає щоночі земля за командою: “Збур!”

Та в серці й надалі тріпоче нестримна надія.

І про́світ від куль розмальовує в квіти душа.

Ворожа зухвалість белькоче нездійснену мрію.

Чудес сотий дубль світлом з неба уже поспіша.

Бо поруч Ти, Боже! В гарячих обпалених точках.

Несеш для утомлених краплю живої води.

Лікуєш власноруч болючі у серці куточки.

Відкрий коридор крізь цю тьму й зло від нас відведи.

Evi Linn, 2022 Содом і Гоморра прийшли в Україну…

Принесли війну, сплюндрування, руїну,

Принесли убивства, жахи і насилля…

О Боже! Без Тебе ми зовсім безсилі…

Прийшли в нашу землю нелюди, орки…

О Боже Всесильний! Допоки?! Допоки?!

Прийшли з мародерством і беззаконням…

Ця чаша кривава критично уповні!!!

Прийшли із метою: усіх і під корінь!

В молитві з Ісусом встаємо, як воїн!

О Боже, помилуй і зглянься над нами!

Спини це безчинство! Зціли наші рани!

Ми знов у молитві стаєм на коліна…

Лиш Господу слава!!! Жива Україна!

За нами — Україна і Дніпро,
І сивочолий Київ височіє,
І синь небес, як пором,
Пливе кудись у тихе надвечір'я.

Свята за нами батьківська земля,
Не раз сльозами скроплена і кров'ю.
Нас материнська пісня окриля,
В лиху годину береже любов'ю.

За нами — Правда чиста, без прикрас,
Така,як є, її не підробити.
Несуть її і Леся, і Тарас,
І кожний з нас, хто хоче чесно жити.

За нами — Бог, ви чуєте, кати,
Яка чума вас за собою водить?
Ми є народ, і древній, і святий,
Бо крізь віки несемо хрест Господній.

О нелюди, хай буде вам втямки:
Є сила в нас Вітчизну боронити.
Тож смертю смерть здолаємо таки,
Отак,як на Голгофі, наш Спаситель! 
Сергій Рачинець, 05.05.2022 р.
***
А весна цьогоріч в сльозах,
Вибирається з-під завалів. -
Слід квітучий її щеза'
В маріупольському підвалі.

По Херсонщині боса йде
Замінованими полями
Крізь обпалений чорний день
Там, де небо - криваві плями.

На руках - немовля чуже,
В серці - щира палка молитва.
Боже милий, почуй! Невже
Будуть вічно нас попелити?

Глянь, на обрії знов гримить!..
Харків... Болем стискає груди.
Між землею і небом - мить,
Де молитва і віра в чудо.

Боже, наша надія - Ти.
Обійми нас Своїм покровом!
Захисти. Поможи. Прости.
Зупини цю навалу словом.

Вірим. Знаємо. Ти прийдеш.
Не залишиш самих в борінні.
Ще недовго - і нам зійде
Сонце Правди Твоїм спасінням!
Ju Lia
***
Сіріє небо весняне.
Поволі блякнуть барви світу.
По тротуарі геть жене
Вишневий цвіт холодний вітер...
 
Уся палітра кольорів
Розтанула в брудних калюжах. 
Десь віддзвенів пташиний спів, 
Пелюстки сиплються байдужо... 

І начебто усе блищить
І свіжість дихає навколо, 
А у весни в очах дощить,
І сірий сум виводить соло...

Чому тужиш, душе моя,
Вмиваючись сльозами рясно? 
Ще Бога славитиму я! 
Він завжди робить все прекрасно! 

Він Автор і Творець чудес. 
Хай що говорить проти розум -
Під дивним почерком небес
Поезією стане проза...
Ju Lia
***
Коли весь мій світ - на дрізки, життя - ковтками,
А небо блакитне чорніє в їдкíм диму,
Тримаюсь за Тебе, Боже, двома руками.
Ти вмієш розсіяти Словом убивчу тьму.

Ти знаєш, як провестú крізь жерлó вогненне,
Щоб полум'я не обпалило й вбрання на нас.
По хвилях бурхливих ідеш навпростець до мене
В тривожний, тяжкий, похмурий, жахливий час.

Ти спокій солодкий вливаєш у серце Словом.
Надію запалюєш там, де панує смерть.
Як зáтишно пробувáть під Твоїм покровом,
Хай навіть усе іде собі шкереберть...

Тобі довіряю, Господи, до останку.
У руки Твої вкладаю слабкий свій дух.
Я знаю, пітьмá відступить перед світанком.
Отож, на Твою перемогу, мій Боже, жду!
Ju Lia, 11.03.22
***
Червоно-чорним палає небо.
Уламки ранку лежать в диму...
"О Боже, доки?.." - вола до Тебе
Моя країна крізь сиву тьму.

На обрій сунуть криваві хмари.
Життя спинилося. Восьмий день...
Підступно в спину - важкі удари.
А хвиля знову нищівна йде.

О Боже, Ти наша сила й поміч.
Поглянь, як суне суцільне зло.
Спини жахливі удари грому!
Тримай над нами Своє крило!

Ти Бог, що чинить дива й сьогодні.
В молитві й вірі до Тебе йдем.
Коли Ти поруч, ми не самотні.
Нехай рука Твоя нас веде!

Десь там, за хмарами, небо синє
І сонця промені золоті.
Зима поступиться дням весіннім.
Недовго бути вже темноті!
Ju Lia, 02.03.22
***
Якби не Господь був з нами —
Нехай же скаже Вкраїна!
Якби не Господь був з нами,
Коли повстала «людина»,
То нас би живцем проковтнули,
За пояс би владно заткнули,
Під чоботом роздушили
Скажені бісівські сили…
Якби не Господь був з нами,
То нас би роздерли зубами,
В потоках кривавих втопили
Й забрали б усі наші сили…
Але Сам Господь із нами,
Коли ми схиляєм коліна…
У серці розтерзані рани…
Горить у вогні Україна!!!
Та вийде з вогню НОВОЮ,
Впокореною перед Богом,
Нескореною і живою,
Святкуючи перемогу!!!
Якби не Господь був з нами —
Так скаже уся Україна,
Якби не Господь був з нами,
Поставили б нас на коліна…
Але Сам Господь був з нами!
Порвалось сильце «птахолова»
І нас не роздерли зубами,
Скінчились скажені лови!
Святкуючи перемогу,
Полинуть піснí, як ріки:
Всю славу приносимо Богу!
Він слави достойний вовіки!!!
07.03.2022, Галина Левицька
***
Стою на колінах, вмиваюсь сльозами,
Не можу молитву сказати словами,
Та Ти наперед усе, Господи, знаєш,
І кожну сльозу із очей витираєш.

Мій Боже, молитва моя не за себе,
Не прагну даремно тривожити Небо.
Усе, що потрібно, я, Господи, маю,
За інших людей Тебе нині благаю!..

За тих, хто сьогодні в підвалах ночує,
Хто вдень і вночі страшні вибухи чує,
Хто вже призабув запах свіжого хліба,
У кого від дому немає вже й сліду,

За тих матерів і батьків, що ніколи
Не будуть вести своїх діток до школи,
За доньку і сина, що плачуть ночами,
Бо вже не побачать ні тата, ні мами.

Сьогодні, мій Боже, до Тебе молюся
За діда старого, за сиву бабусю,
Що дні доживають в холодній квартирі
(Тікати стареньким від горя несила).

Молюся й за тих, хто, лишивши родину,
Пішов захищати свою Батьківщину,
За тих, хто людей від поранень лікує,
За тих, хто з вогню кожну душу рятує...

Молитву оцю я щодня в серці ношу
І милості, милості, Господи, прошу.
Помилуй, утіш, підкріпи кожне серце,
Спаси й збережи від тенет злої смерті.

Зміцни, звесели, в кого руки охляли...
І тих, що про Тебе ніколи не знали,
Поклич за Собою, дай справжнє прозріння,
Хай кожному явиться, Боже, спасіння!

Благаю Тебе, щоб серця не стверділи,
Щоб вміли прощати й любити уміли,
Нехай душа кожна впаде на коліна
Й пізнає, що в Тебе є поміч і сила!..

Стою на колінах, тихенько шепочу,
За інших людей Тебе, Господи, прошу,
Нехай в небеса ця молитва полине:
Помилуй, мій Боже, народ України!
09.04.2022, Леся Данильчик
***
З подякою спішу до Тебе, Боже,
За ніч, в яку Ти нам зберіг життя,
За те, що я сьогодні знову можу
Тепло відчути, мати хліб й пиття.

За воїнів, що героїчно нищать
Загарбників, садистів-ненажер...
За тих, хто дбає, щоб могли поїсти
Старі, жінки та діти дотепер.

Я дякую за ті буденні речі,
Що звик сприймати просто кожен день
За світло, одяг, Intrnet connection...
За всіх евакуйованих людей...

За те, що війни не тривають вічно
І кожна має свій останній день
Я дякую, що Ти його наблизив
Чекаю, вірю: скоро він прийде!
Олександр В'ялов
***
Сьогодні чув пташиний спів,
Що линув, як бальзам...
Для тих, хто трохи не дожив
І не почує сам...

Птахи співали про весну,
Надію та життя,
Вони дивились на війну
З висот свого буття

І навіть спалахи ракет,
Свист моторошний бомб
Не зупинили цей концерт,
Хоч було стільки спроб...
Олександр В'ялов
***
Просто вір, що ти - на тому місці,
На яке тебе привів сьогодні Бог.
Він з усіх можливих диспозицій
Дав тобі найкраще, те що змог.

А війна, а смерть, розлука, страхи?
Задля чого Він їх допустив?
Як душею, серцем не зламатись,
Не злякатись лих та ворогів?

Бог таємно власною рукою
Навіть зло примушує служить
Його добрій і премудрій волі,
Щоб навчити нас як треба жить.

Ми ніколи не збагнем всі цілі
Задля котрих трапилась війна
Але точно вже не будем тими,
Ким були раніше, віддавна

В центрі почуттів, світобудови
Хай сьогодні буде саме Бог!
Він додасть нам мужності, любові,
Зцілення для тіла та думок...
Олександр В'ялов
***
Дожити до ранку — кому це під силу?
Всі плани — лише день один...
Руїни будівель - наочна картина
Того, що застигло в душі...

Гармати, ракети та бомби фугасні
Рвуть вщент звичний спосіб життя.
На нас полювання вчинили завчасно,
Вважаючи люд за сміття...

Я вірю, що скоро прийде перемога
І зброю для вбивства на брухт
Виносити будуть скалічені горем,
Незламні, які доживуть...

А також я бачу, що буде потому,
Коли відбудують міста -
Зігріються душі сумні, непритомні 
Любов'ю Ісуса Христа!
Олександр В'ялов
***
Війна оголює нутро,
На світ виводить потаємне.
Два почуття мені дано
Долати ревно і щоденно...

Це страх зустріти зло та смерть,
Зламатись під ударом болю...
Майбутнє наче шкереберть
Летить з емоцією тою...

А ще є сором, що не зміг
Зробити більше, краще, вчасно...
Минуле, де лише я встиг
Помилок назбирать й нещастя...

З таким незручним тягарем
Повзу до Бога я в молитві,
Щоб жити зараз, одним днем
І встояти в наступній битві...
Олександр В'ялов
***
Отче наш, що на небі, Єдиний!
Дай нам ночі спокійної нині!

Хай святиться Ім'я Твоє, Боже,
Ти для серця надійна сторожа!

Хай прийде Твоє Царство скоріше,
Щоб в душі оселилася Тиша!

І хай воля Твоя лиш здійсниться,
Зникнуть сумніви, віра зміцниться!

Дай нам хліба щоденного нині,
Та зігрій нашу душу і тіло!

І прости нам провини та злочин,
Хай побачать Тебе наші очі!

Не введи у спокусу та визволь
Від лукавого нас незапізно!

Бо Твоє лише Царство та Сила,
Слава вічна та Радості крила!
Олександр В'ялов
***
Підняти погляд до небес...
До Бога, що молитви чує...
Він Powerful, not Powerless
Зло згине, правда запанує!
Олександр В'ялов
***
Наче пазли з різних наборів
Чи уламки глеків та чаш,
Я збираю, відновлюю долю -
По шматках роблю чудо-колаж

Тут змішались минуле з майбутнім,
Страх з надією, радість та гнів,
Сльози, пролиті, стримані хутко,
Щоб тягар було легше нести.

Я не знаю, з якою душею
І коли зможу вийти з війни...
Ким я буду, коли все минеться,
Боже, прошу: допоможи!
Олександр В'ялов
***
А про людей, травмованих війною,
Та тих, хто не повернеться сюди,
Про перспективу відбудови знову,
Про непрості майбутнії роки...
Сьогодні навіть складно уявити,
Але в душі надія таки є:
Господь пошле нам сили пережити
Війну. І згодом відновити все!
Олександр В'ялов
***
...йдуть запеклі бої у серцях
вириваючи все не своє
а на чистих зростають місцях
рідне все
і що в кого є
у когось виростають хліба
хтось вирощує одяг й тепло
щоб у тих
в кого дому нема
хоч би щось
а таки було
хтось посіяв чисті слова
щоб зростала щиріша мова
і синоніми вся голова
до кожнісінького мала слова
йдуть запеклі бої у серцях
йдуть криваві загарбницькі битви
тільки ворог забув що цвях
переборює сила молитви
вашніра токаля (Наталія Шворак)
***
Ми й не знали, що так її любимо,
Все дивились на Польщу та Чехію,
Емірати, Єгипет з верблюдами...
А про неї все думали зверхньо ми.

Ми й не знали, що так її любимо,
Хоч пишалися нею, красунею:
Запашними садами квітучими,
Гір Карпатських трембітами-сурмами.

З'ясувалось, насправді — ми в захваті
Від ланів з золотавими хвилями,
Матіоли вечірнього запаху —
Ми від цього ставали щасливими.

Ми й не знали, що все в ній — найкраще нам,
Найрідніше для серця і погляду,
Що за місто, село, кожне селище
Ми благатимемо слізно Господа.

Ми й не знали, що так її любимо,
Що так в серці вона нам болітиме,
Коли ворог задихає згубою
Й кров проллється бурхливими ріками.

Калинову красу потоптали їй,
Вишиванку споганили чоботом
Нечестиве нашестя, злі варвари!
Закривавлена ненька, сплюндрована...

Але ворог не знав, з ким він бореться,
Думав, буде не битва- прогулянка.
Та моя Україна — нескорена!
Кров зітерла з лиця, в берці взулася,

Камуфляж зодягла замість вишивки,
До Святого Отця помолилася,
Взяла Біблію — зброю Всевишнього,
Злому ворогу не покорилася!

Ми прозріли- ми дуже цінуємо
Кожним містом , а також людиною;
Зізнаємось — ми так її любимо,
Ми пишаємось Україною!

О, Господь, уквітчай перемогою
Нашу неньку, Тобою даровану!
В кожне місце прийди з відбудовою,
Прийди з миром Твоїм, із добробутом!

Ми за неї Тобі, Боже, дякуєм
Й благодаті для рідної просимо,
Ти для неї стань захистом й якорем,
За країну молитви приносимо!

Вірим серцем, що Ти не забаришся,
Прийдеш з радістю, зі свободою!
Хай Твоє святе Ім'я прославиться
По землі усій, між народами!
Надія Горбатюк