Підготувала Анжела Чудовець, вихователь ДНЗ № 5 «Усмішка» м. Здолбунів Рівненської обл., спільно з Проєктом «Суперкнига» МГО «Асоціація милосердя Еммануїл» розробила цикл інтегрованих занять із християнської етики для дітей четвертого року життя «Бог у кольорах веселки, або Чудеса Божого творіння». Пропонуємо вашій увазі розгорнуті конспекти двох занять цього циклу.
СИНІЙ КОЛІР
Заняття № 2
Мета:
— формувати в дітей знання про Бога як мудрого і люблячого Творця;
— дати дітям знання про синій колір як колір неба, де перебуває Бог і Його ангели;
— сприяти усвідомленню того, що Господь створив людей для Своєї слави;
— акцентувати увагу на тому, що Біблія — це особлива книга, у якій розповідається про Бога та Його любов до нас;
— поглиблювати в дітей уміння розпізнавати та зіставляти різні кольори;
— розвивати естетичний смак та творчі здібності дітей;
— виховувати любов до Бога та вдячність.
Обладнання: магнітофон, аудіозапис пісні «Світ довкола нас такий чудовий…» (сл. і муз. А. Чудовець); різнокольорові хустинки (по дві однакового кольору на кожну дитину) та обручі відповідних хустинкам кольорів; світлини (фотоетюди) для фотовиставки; валіза з іграшковими фотоапаратами (за кількістю дітей); світлини із зображенням неба синього та блакитного кольорів; малюнки хмарок, які своєю формою нагадують різних тварин; сонцезахисні окуляри; аркуші паперу синього кольору, біла гуашева фарба.
ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ
Вихователь. Доброго дня вам, діти. Який гарний день сьогодні! А ви радієте, коли бачите довкола себе чудовий різнокольоровий світ? (Відповіді дітей.) Якщо так, то співаймо разом!
Звучить аудіозапис пісні «Світ довкола нас такий чудовий…» (Сл. і муз. А. Чудовець)
Світ довкола нас такий чудовий:
Різно-різно-різнокольоровий!
Любе сонечко вгорі сміється,
Жовтим дощиком проміння ллється.
І кульбабка також жовтим квітне,
Небо в ясний день таке блакитне,
А по небу плинуть хмарки білі,
Червоніють вишеньки на гіллі.
Море — синє, а трава — зелена,
Золоте волоссячко у мене,
Карі очки і рожеві щічки
На усміхненім та милім личку.
Бог створив цей світ таким чудовим:
Різно-різно-різнокольоровим!
Бог такі чудесні фарби має,
Що на увесь світ їх вистачає.
А зараз я пропоную вам пограти в цікаву гру, яка називається «Знайди свою домівку».
Хід гри: діти виконують ролі пташечок, тримаючи в обох руках яскраві маленькі хустинки, що імітують крильця. На підлозі розміщені різнокольорові обручі. «Пташечки» під музику літають, щебечуть, махають крильцями. Коли музика замовкає й гуркоче грім, «пташечки» летять до своєї домівки, колір якої має відповідати кольору крилець. Під час гри «пташечки» кілька разів змінюють своє забарвлення — діти обмінюються хустинками.
Вихователь. Молодці! Гарно погралися. А тепер спробуйте пригадати, хто такий художник. (Відповіді дітей.)
Минулого разу всі ви спробували побувати в ролі маленьких художників, а сьогодні ми станемо… Ой ні, не скажу. Поки що це секрет. Спробуйте здогадатись самі (дістає з валізи фотоапарат). Так, ми будемо фотографувати, а отже, ми будемо фотографами. Фотограф, як і художник, теж намагається передати своє захоплення світом, який створив Бог, і його картини називають фотографіями, або світлинами. Погляньмо на ці фотографії.
Діти розглядають фотовиставку, висловлюють свої враження.
Упевнена, що всім сподобались ці прекрасні світлини. Так і хочеться вигукнути: «Овва!», «Яка краса!», «Це просто неймовірно!», «Це дивовижно!». І всю цю красу створив Бог, а фотограф побачив і сфотографував, щоб інші люди теж могли милуватися й захоплюватися. Отож справжній фотограф — це той, хто вміє помічати і маленького равлика на стежині, і крапельку роси на травинці, і тонесеньку павутину на гіллі, і волохатого джмеля на квітці. То чи хочете ви стати справжніми фотографами? Авжеж, я в цьому й не сумнівалась, а тому для всіх приготувала фотоапарати.
Подальший перебіг заняття відбувається надворі. Кілька хвилин дітям дається можливість поспостерігати довкілля, «пофотографувати», відтак вихователь знову збирає їх до гурту. Теплого вересневого дня можна постелити для дітей на газоні килимки, якщо прохолодно — запропонувати розміститися на лавочках.
Вихователь. Нумо, мої маленькі друзі, розкажіть, за ким чи за чим ви спостерігали й що цікаве побачили.
Діти діляться своїми враженнями.
А тепер я пропоную всім нам поспостерігати за небом. Якщо хтось думає, що це нецікаво, то дуже помиляється, адже небо також створив Бог і подарував йому свій особливий колір — синій. Зазвичай небо синє, та ясного сонячного дня небо набуває світлого блакитного кольору. Порівняймо колір неба на цих двох світлинах (демонструє світлини, на яких зображено небо синього й блакитного кольорів). А якого кольору небо сьогодні? Чи є на ньому хмари? Пофотографуймо.
Діти «фотографують» небо й хмари.
Колись давно, коли я була такою маленькою, як ви, то дуже любила розглядати хмарки на небі й фантазувати. Одна хмарка нагадувала мені кучерявого баранця, інша — кудлатого ведмедя, ще інша — поважного верблюда. А кого вам нагадують хмарки на цих малюнках? (Відповіді дітей.)
Багато років тому мені, тоді ще маленькій допитливій дівчинці, моя бабуся розповіла, що там, на небі, є Бог — мудрий і люблячий Творець. Мені дуже хотілося Його побачити, проте сонечко так мені засліплювало очі, що аж сльози наверталися. «Що ж робити? Як же мені побачити Бога?» — міркувала я. Думала-думала й надумала — надягла на ніс темні окуляри (одягає сонцезахисні окуляри). Проте й вони не допомогли. І тоді бабуся пояснила мені, що ми не можемо дивитися на Бога, бо Він такий величний і славний, що сяє в багато-багато разів сильніше за сонце. «Бабусю, якщо ти ніколи не бачила Бога, то звідки знаєш, що Він на небі є?» — здивувалася я. «Хоч я й не бачу Бога, проте вірю, що Він є, адже бачу Його творіння: і небо, і сонечко, і дерева, і квіти, і тебе, моя дівчинко», — відповіла мені бабуся. «Ой, бабусенько, а звідкіля ти про Бога дізналася?» — поцікавилась я. І тоді вона подарувала мені ось цю чудову Книгу — Біблію (демонструє дитячу Біблію). В Біблії розповідається про Бога, який створив увесь світ, створив ангелів, щоб були Йому помічниками, а також нас, людей, щоб ми були Йому вірними друзями. З цієї Книги я дізналася, що Бог — добрий і дуже любить усіх людей. Він любить мене і вас, хлопчиків і дівчаток, і хоче, щоб ми Його також любили.
Що ж, надійшов час повернутись назад. Чи сподобалось вам бути фотографами? (Відповіді дітей.)
Вихователь із дітьми повертаються до групової кімнати. Вихователь пропонує дітям облаштувати фотовиставку, для якої кожен має підготувати свою світлину — на аркушах синього кольору намалювати білу хмарку методом пальчикового живопису. Під час роботи вихователь демонструє, як утворюється блакитний колір змішуванням синьої та білої фарб.
Вихователь. Погляньте, які чудові світлини вийшли у нас! Які дивовижні хмарки пливуть по синьому небі! Дякуємо Богові за небо і за хмарки. Дякуємо Богові за те, що Він нас любить.
ЖОВТИЙ КОЛІР
Заняття № 6
Мета:
— дати дітям знання про жовтий колір як колір сонця;
— закріпити уяву про те, що сонце дає всьому живому тепло і світло;
— поглибити розуміння того, чому люди на власні очі не можуть бачити Бога;
— продовжувати формувати уяву про Бога як доброго і люблячого Творця;
— навчати дітей любити Бога й бути вдячними Йому, любити одне одного й цінувати дружні стосунки;
— виховувати в дітей доброту, уміння співпереживати, бажання поспішати на допомогу;
— розвивати пізнавальний інтерес та творчі здібності вихованців.
Обладнання: три паперові метелики білого, жовтого та блакитного кольору; штучні квіти білої лілеї, жовтої троянди й голубих дзвіночків; аркуші паперу для малювання, гуашева фарба жовтого кольору.
У групову кімнату заходить вихователь, тримаючи за руку дівчинку старшого дошкільного віку. Дівчинка похнюплена й сумна.
Вихователь. Доброго ранку, малята! Знайомтесь, це — Соломійка, донечка моєї близької подруги. Мама Соломійки поскаржилась мені на те, що в її дівчинки сьогодні зіпсований настрій. Ось я й вирішила взяти її з собою. Можливо, нам вдасться якось її розважити. Здається, я вже придумала, як саме: нумо гуртом заспіваємо веселу пісеньку.
Вихователь з дітьми виконують пісню «Бог усіх нас любить»
(Сл. і муз. А. Чудовець)
Бог усіх нас любить:
Сонечком голубить,
Лагідним промінням
Зігріває нас.
Про усіх Він дбає:
Дощик посилає,
Щедро напуває
Землю повсякчас.
Бог місточок кольоровий
З неба до землі проклав
І чудовий цей місточок
Він веселкою назвав,
Щоб на сонці вигравали
Дивовижні кольори
І усмішки дарували
Для малої дітвори.
Вихователь. Яка гарна пісенька! Соломійко, ти бачила на небі цей чудовий різнокольоровий місточок — веселку? Вона нагадує нам про те, що Бог любить нас і приготував для нас багато різнокольорових подаруночків. Як же нам не радіти?
Соломійка. А я свій подаруночок загубила…
Вихователь. То ось у чому річ… Дуже прикро. Ми тобі співчуваємо, та не журись. Можливо, ми з дітками зможемо тобі допомогти й відшукаємо твій подаруночок. А хто тобі його подарував?
Соломійка. Мама казала, що мені подарував його Бог.
Вихователь. Уявляю, який він цінний для тебе. Усі подарунки, які нам дарують, — дорогі для нашого серця, бо свідчать про те, що нас люблять, а подарунок від Бога — особливо. Який же він, цей подарунок, розкажи нам.
Соломійка. Він великий-великий, отакий (показує руками).
Вихователь. Ого! А ще який?
Соломійка. Круглий, як м’ячик.
Вихователь. Так-так-так… Може, це кавун?
Соломійка. Та ні, не кавун! А ще я не можу на нього дивитись, бо з очей течуть сльози.
Вихователь. Нічого не розумію. Це ж не цибулина? Спробуємо зайти з іншого боку. Як ти його загубила?
Соломійка. Не знаю… Коли я прокидалась, подарунок завжди був на своєму місці й від цього було дуже радісно. Та сьогодні я його там не побачила, тому мені так сумно.
Вихователь. Що ж це за подарунок? Думаємо, діти, думаємо всі… А якого він кольору?
Соломійка. Жовтий.
Вихователь. Жовтий?! Подарунок від Бога — великий, круглий, жовтого кольору й на нього не можна дивитись, бо течуть сльози?! Я здогадалась! А ви, діти? (Відповіді дітей.) Так, це — любе, миле, ясне сонечко. Чому ж Соломійка не побачила його зранку? Напевно, його затулила хмара. А хто з вас допоможе його відшукати? Авжеж ось воно, сонечко, усміхається до нас крізь вікно. Знайшовся твій подарунок, Соломійко. Бачу, як ти відразу зраділа, та хочу дещо зауважити. Цей подарунок від Бога не лише для тебе, люба дівчинко, він — для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для комашок, і для пташок, і для всіх звірів, дерев та квітів. Ти не засмучена цим? От і чудово, адже сонячного тепла на всіх вистачає. Саме про це я й хочу розповісти вам, мої маленькі друзі, коротеньку казку.
Казка про трьох Метеликів
(За мотивами німецької народної казки)
Жили собі три Метелики. Кожен із них не був схожим на інших, та це не заважало їхній дружбі. Один Метелик мав біле забарвлення, другий — жовте, а крильця третього були ніжно-голубого кольору (демонструє паперових метеликів).
Одного погожого літнього дня троє друзів Метеликів пурхали собі в саду, насолоджуючись сонечком, теплом і пахощами квітів.
Діти, уявіть, що ви — також маленькі метелики. Підійміть руки, розправте свої крильця й летіть.
Діти виконують під музику довільні пластичні рухи, імітуючи політ метеликів.
Молодці, ви справді були схожими на метеликів. А тепер сідайте на килимок, відпочиньте й послухайте казку далі.
Ніщо не віщувало біди, та несподівано насунули темні хмари, обступили з усіх боків Сонечко, затулили його собою і з неба, немов крізь ситечко, посипав рясний дощ. Ой, як же ж він налякав наших Метеликів! Вони кинулись якнайшвидше шукати якусь схованку. Метелики боялись, що дощ намочить їхні крильця й вони не зможуть більше літати.
Запримітивши Білу Лілею (демонструє штучну квітку), друзі кинулись до неї: «Будь ласка, дозволь нам сховатися від дощу під твоїми пелюстками», на що почули у відповідь: «Білий Метелик нехай ховається, бо він схожий на мене, а ви летіть собі далі». Хіба міг білий Метелик сам сховатися, а друзів своїх залишити в біді? Звичайно, що ні.
Неподалік росла Жовта Троянда (демонструє штучну квітку). Стали Метелики в неї прихистку просити, та вона гордо відказала: «Що ж, одного з вас, жовтого, можу сховати, бо він хоч трішки на мене схожий, а ви — і не просіть» Та жовтий Метелик теж не захотів своїх друзів у біді полишати.
Аж тут Метелики побачили рядок Голубих Дзвіночків, що квітли попід тином (демонструє штучні квіти). Може, хоч вони пожаліють бідолах? Та Голубі Дзвіночки погодились сховати від дощу лише голубого, схожого на них Метелика. Звичайно, він також відмовився й залишився зі своїми друзями.
І що ж тепер буде? Невже наша казочка матиме сумний кінець? А ось і ні! Виявляється, що Сонечко навіть крізь хмари все чуло й знало. Воно розсунуло хмари своїми промінцями, лагідно всміхнулося згори й промовило: «Летіть до мене, любі Метелики! Я обсушу ваші ніжні крильця від дощу. Летіть до мене, бо ласки й тепла в мене вистачить на вас усіх». І троє вірних друзів полетіли назустріч сонячному сяйву.
Ось і казочці кінець. Сподобалась вона вам? Хто з її героїв сподобався вам найбільше й чому? А хто вас засмутив і чим саме? (Відповіді дітей.)
Особисто мені найбільше сподобалось у цій казці Сонечко. Як ви думаєте, який Метелик за кольором схожий на Сонечко? (Відповіді дітей.) Так, жовтий. Проте Сонечко захотіло допомогти не лише йому, а всім трьом друзям. Ця казка нагадала мені про те, що Бог любить нас усіх, ми всі для Нього надзвичайно дорогі й улюблені. У Бога ласки, добра й любові на нас усіх-усіх вистачає: дорослих і дітей, хлопчиків і дівчаток, з чорним волоссям чи рудим, з кирпатими носиками чи прямими, з ластовиннячком на обличчі чи без нього. Господь любить нас, бо ми — Його творіння.
А ще «Казка про трьох Метеликів» навчає нас бути справжніми друзями. Саме цього хоче від нас Бог: щоб ми любили одне одного, ніколи не залишали когось у біді та завжди поспішали на допомогу.
А тепер спробуємо заспівати одну коротеньку, але повчальну пісеньку.
Вихователь презентує дітям пісню «Бог звелів для вітерця хмарки колисати» (сл. і муз. А. Чудовець)
Бог звелів для вітерця хмарки колисати.
Бог звелів для дощика землю поливати.
Бог звелів для сонечка весело світити,
Ну, а нам Бог звелів дружно й мирно жити.
Сьогодні, малята, кожен із вас намалює сонечко, щоб прикрасити ним свій дім. Якого кольору фарба нам знадобиться? Так, жовтого. А ось пензлики нам не потрібні, бо малювати ми будемо пальчиками.
Діти виконують індивідуальні малюнки «Бог створив сонечко!» у техніці пальчикового живопису.
Ой, які гарні сонечка ми намалювали! Яким ми можемо назвати сонечко? Сонечко ясне, миле, лагідне, усміхнене. А кого з вас мами і тата називають «моє маленьке сонечко»?
Соломійка. Скажіть, якщо сонечко таке добре й лагідне, то чому ми не можемо на нього дивитися без сліз?
Вихователь. Саме тому, що воно віддає дуже багато світла. Так само ми не можемо дивитися на Бога. Він настільки великий і прекрасний, що сяє в багато-багато разів більше за сонце. Хоч ми не бачимо Бога, та віримо, що Він є, адже бачимо створений Ним світ.
Що ж, настав час відвести тебе, Соломійко, додому. Де й подівся твій сумний настрій!
Соломійка. Так, мені дуже сподобалось бути разом із вами. Дякую за казку й за те, що допомогли відшукати мій подарунок. Ой, я хотіла сказати «наш подарунок», адже тепер я знаю, що сонечко — для всіх.
Вихователь. Дякуємо Богові за Його чудовий подарунок — любе сонечко, яке тішить усіх своїм світлом і теплом.
Соломійка. До побачення, друзі! До зустрічі!
Вихователь із Соломійкою виходять з групової кімнати.
Конспекти всіх занять циклу «Бог у кольорах веселки» та аудіозаписи пісень можна отримати, звернувшись до редакції.
