Кожна людина створена Богом для виконання особливого призначення. Щоб його усвідомити й виконати, необхідно пізнати Божу волю для свого життя. Цей тривалий духовний процес ґрунтується на побудові особистих стосунків з Господом — через молитву, читання Божого Слова, спілкування з іншими віруючими і, звичайно ж, у постійній праці на Божій ниві, де, власне, і розкриваються дари й таланти, дані нам Творцем.
Виконання Божого задуму для життя людини виявляється в справах віри за допомогою двох протилежних принципів — керівництва та підпорядкування. Чудова альтернатива! Хтось скаже, що простіше підкорятися, а хтось відразу відпарирує, що легше за все командувати. Насправді ж Господь створив людину з однаковою здатністю і до керівництва, і до підпорядкування, при цьому особливо важливо навчитися мудро розпоряджатися Божими ресурсами.
Божий задум керівництва
Розпорядник як керівник
Оскільки головним і досконалим лідером є Сам Господь Бог, то людина, згідно з Божим задумом, народжується для того, щоб керувати, адже вона створена за Божим образом і подобою, як написано: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27). Господь завжди бере ініціативу в Свої руки й запрошує інших слідувати за Ним.
Створюючи людину, Бог відразу ж визначив її головну роль — доручив їй цю землю й делегував владу над нею: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут. 1:28). Ця влада людини реалізується шляхом керування Божими ресурсами. «Керівництво є процесом досягнення Божих цілей і планів за допомогою використання людей, матеріалів і духовних ресурсів» [5, С. 7].
Як стверджує М. Ериксон, Божий план — це Його незмінне рішення, завдяки якому відбувається все, що повинно відбутися [7, С. 289]. Божий план стосується вічності, і рішення, які містяться в ньому, — це виключно Божа прерогатива. Його план завжди ефективний. «Присягав був Господь Саваот та казав: “По правді, як мислив собі Я, — так станеться, і як Я був врадив — те сповниться”» (Іс. 14:24). Людські плани тимчасові, а рішення можуть змінюватися залежно від зміни обставин. До того ж плани людини не завжди ефективні. Однак, просячи в Бога мудрості в плануванні, людина може досягати хороших результатів у діяльності, тобто бути успішним лідером або прекрасним виконавцем.
Заслуговують на увагу дві особливості духовного лідерства людини, на які вказує Д. Максвелл. Перша полягає в тому, що «ми покликані володіти землею, але це не означає, що ми повинні володіти людьми» [4, С. 8 ]. На жаль, в історії людства після гріхопадіння є безліч фактів, які вказують на жахливі вчинки людей, що зіпсували суть Божого лідерства. Це війни, коли відбувається демонстрація сили й захоплення чужих територій. Це аборти, коли людина зловісно виявляє свою владу над власною дитиною, свідомо вбиваючи її. Це всиновлення гомосексуалістами дітей, при якому порушують їхню статеву ідентичність і здійснюють над ними педофільні акти. Це божевільна торгівля людьми, що принижує людську гідність. Це будь-яке насильство. Це експлуатація дитячої праці й придбання багатства нечесним шляхом. Це, зрештою, зростаюча кількість розлучень, причиною яких є егоїзм, бажання пригнічувати особистість одного з подружжя й небажання служити одне одному.
Другою особливістю є найкращий прояв лідерських якостей людини, якщо вона реалізує себе в царині своїх дарів і талантів. Бог — геніальний лідер, і Він захоплювався Своїм творінням: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно!» (Бут. 1:31). Тому й людина буде задоволена своєю діяльністю, якщо вона трудиться в межах свого покликання. Д. Максвелл підтверджує це так: «Саме в сфері наших дарувань ми виявляємо найкращу інтуїцію, а також ми найбільш продуктивні, упевнені, впливові й одержуємо найбільше задоволення» [4, С. 10].
Духовний перфекціонізм
Прагнення до досягнення найкращого результату в служінні, роботі, взаєминах на основі Божих стандартів — це духовний перфекціонізм. Він заснований на особистих стосунках з Богом і передбачає внутрішню мотивацію самовдосконалення, про яку говорить апостол Павло: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Флп. 3:13-14). Духовний перфекціонізм включає наявність високих стандартів діяльності, схильність до зосередження на меті, тенденцію ставити перед собою складні завдання й готовність докладати зусилля для їхнього досягнення, а також підвищену самокритичність. У цьому сенсі апостол Павло дає чіткі духовні орієнтири: «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол. 3:23) і наставляє Тимофія: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тим. 2:15).
У використанні Божих ресурсів важливим ключем до успіху є розуміння необхідності власного розвитку, тобто самоаналізу, постійної роботи над собою, формування адекватної самооцінки. Апостол Павло говорить Тимофію: «Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!» (1 Тим. 4:13).
Мрія, утілена в життя
Люди мріють про різне. Мислення світської людини включає часом банальні поняття, бажання володіти всім, не віддаючи нічого взамін, дикі ідеї й підступні плани. Його продуктом стають фінансові піраміди, ядерна й біологічна зброя, порнографія, спонсорування божевільних проектів, чіпи й коди як форми контролю над свідомістю. Лиховісні мрії!
У Біблії засуджується таке розпорядництво Божими ресурсами: «Горе тим, що задумують кривду і на ложах своїх учиняють лихе! За світла поранку виконують це, бо їхня рука має силу. Якщо піль жадають, то грабують вони, а домів — то хапають. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спадки його» (Мих. 2:1-2).
Про що ж повинен мріяти зрілий християнин? Про досягнення Божого балансу у своїх справах, про мудре розпорядження Божими ресурсами, і, головне, — про здійснення Божих проектів.
Чотири роки тому виникла ідея створення асоціації педагогів-християн у Полтаві. Такі організації вже працюють у Києві, Харкові, Хмельницькому, Сумах, Черкасах, Рівному, Луцьку. Мета проекту — поширення Царства Божого в системі освіти Полтави й проведення загальноміських духовних заходів, використовуючи всі можливості для проголошення Євангелії. У християнських церквах було зроблено відповідне оголошення і запрошення прийти на спільну молитву всіх, хто має педагогічну й психологічну освіту. Багато хто зробив негативний вибір — відмовилися брати участь у проекті. Але, слава Богові, на сьогодні є група християнок, які регулярно зустрічаються, моляться й впроваджують у життя цікаві й корисні пропозиції.
Так, 7 грудня 2011 р. було проведено круглий стіл на тему «450-річчя Пересопницького Євангелія», а 4 жовтня 2012 р. відбулася I Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська етика в освітньому просторі». Ці події проходили в Полтавській державній аграрній академії (ПДАА). Майже 100 років тому на цій території була розташована Полтавська духовна семінарія, у бібліотеці якої 50 років зберігали славнозвісне Пересопницьке Євангеліє. Тепер тут зустрілися священики католицької, православних і протестантських церков, представники ЗМІ й облдержадміністрації, міської громадської ради, начальник відділу зв’язків із громадськістю УМВС України в Полтавській області, проректори з виховної роботи вузів, учителі біології, історії та християнської етики. Відбувся конструктивний і плідний обмін думками про значення християнських принципів у сучасному світі й окреслені майбутні спільні проекти.
Щоліта в Карпатах проводиться табір для християн-педагогів України. У 2013 р. сумські колеги полтавських освітян пройшли навчання на тренінгах «Мої слова» і «Ти особливий» і впровадили ці програми в школах Сумської області. Подібний обмін досвідом показав, як вивільняється Божий потенціал в освітньому просторі.
16 квітня 2014 р. в ПДАА відбулася ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська етика в освітньому просторі». Метою заходу було зміцнення позицій християнської моралі в освіті. Гаслом став біблійний текст, який влучно описує наполегливу працю вчителя: «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:58).
Конференцію розпочали молитвою «Отче наш». Студентська молодь, учителі християнської етики, директори загальноосвітніх шкіл Полтави, викладачі та керівництво академії протягом трьох годин уважно слухали цікаві доповіді, ставили запитання. Усіх учасників приємно вразив документальний фільм про християнську школу м. Харкова «Початок мудрості».
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір розповів про життя церкви в Україні. Професор, доктор історичних наук Ірина Петренко розкрила тему «Моральні принципи в навчально-виховному процесі церковнопарафіяльних шкіл (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)». Студенти високо оцінили виступ директора інституту суспільно-просвітницьких ініціатив з м. Черкаси Павла Валенчука. Наприкінці конференції директор Східного регіонального Біблійного Товариства України Володимир Агафонов подарував полтавським учителям Біблії та різноманітні посібники для викладання християнської етики. Було прийнято рішення традиційно кожного року проводити такі конференції в академії.
Методологія духовного розпорядництва
Принципи виконання
У ХХІ ст. лідерство й менеджмент розглядають і досліджують як поняття і як процес. У результаті підходи до розуміння цих феноменів у християнстві й світській науці дуже відрізняються. Р. Джойнер чітко диференціює їх зміст і функції: «Якості, які роблять людину успішним лідером, часто перетворюють її в поганого менеджера. А якості, які роблять людину хорошим менеджером, можуть перешкодити їй стати ефективним лідером. Щоб досягти успіху, лідер повинен знати, як обрати собі хороших менеджерів. Вони повинні бути орієнтовані на деталі, щоб досягти успіху у своїй справі» [2, С. 2].
Розглянемо деякі принципи розпорядництва, описані в книзі Е. Стенлі «Наступне покоління лідерів». Це — компетенція та сміливість [6, С. 10]. Для хорошого менеджера важливо побачити ті сфери, у яких найкраще виявиться унікальна здатність кожного співробітника. Щоб справа здійснювалася, необхідні професіонали. А якщо вони є, треба цінувати їхні знання й досвід і давати їм можливості рухатись і розвиватись у своїх дарах — служити в церкві. На жаль, у християнстві багато проектів не реалізують, церкви не ростуть, парафіяни не благовістять через відсутність компетентності лідерів, страху, що хтось займе їхнє місце. Насправді Бог усім знайде роботу. Він усім дає таланти, шанси, можливості. Навчитися ними розпоряджатися — це і є мудрість від Бога. «І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво — то виконуй його в міру віри, а коли служіння — будь на служіння, коли вчитель — на навчання, коли втішитель — на потішання, хто подає — у простоті, хто головує — то з пильністю, хто милосердствує — то з привітністю!» (Рим. 12:6-8). Реалізація своєї мрії в діяннях і виховання учнів — ось істинний духовний менеджмент!
Е. Стенлі сказав: «Сміливість — це готовність піти в заданому напрямку всупереч емоціям і думкам, які вимагають вчинити інакше» [6, С. 59]. Сміливість — це позитивна якість характеру. Сам Господь, відправляючи євреїв з пустелі Паран у Ханаан, призивав: «Будьте відважні» (Чис. 13:20). При цьому Бог завжди утішає й надихає людину: «Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Іс. 41:10). У період кризи потрібно бути сміливим, щоб визнати негативну інформацію й прийняти реальність для пошуку нових рішень. Недарма слово «криза» перекладається з грецького як «вихід зі складної ситуації».
Але без складання плану розробка стратегії неможлива. У Біблії написано: «Заміри серця належать людині, та від Господа — відповідь язика» (Пр. 16:1). Планування — необхідний принцип виконання всіх проектів. Р. Джойнер відзначає, що «ефективне планування передбачає здатність освоювати й накопичувати факти реальності, з якою маєш справу… У план можуть бути включені такі важливі фактори, як пріоритети, необхідні дії, тимчасові витрати, людські ресурси» [2, С. 22-23]. Складаючи план, потрібно пам’ятати одну важливу умову, що план може змінюватися в процесі його здійснення залежно від зміни обставин. Д. Ейзенхауер висловився з цього приводу так: «Плануючи битву, я завжди маю на увазі, що плани даремні, але планувати потрібно обов’язково» [3, С. 24].
Прийняття рішення — важливий крок у досягненні мети. І. Зімбицький зазначає, що «рішення — це не хотіння… Більшість людей, на жаль, керуються не рішенням, вони керуються хотінням. Слово «рішення» у перекладі з давньогрецької мови означає «відтяти всі інші шляхи». Коли людина приймає рішення, вона залишає всього лиш один варіант для дії й у цьому випадку змінює ситуацію. А перед дією завжди йде рішення. Рішення — це як батько дії. Одне рішення може повністю змінити долю людини. Щоб активно діяти, потрібно навчитися не боятися брати відповідальність і приймати рішення. За результатами дослідження британських учених, рішення, прийняте протягом перших двох секунд — на 90 % правильне, а прийняте протягом трьох днів — на 60 % неправильне [3, С. 29-30]. Однак впровадження рішень і організація дій неможливі без роботи злагодженої команди, де існує «єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:3).
Стадії розвитку партнерства
Успішній роботі команди передує її формування й побудова партнерських стосунків. Ф. Батлер указує, що життєвий цикл партнерства включає чотири стадії [1, С. 154]. Перша стадія — дослідження. Необхідно виділити час і докласти зусилля для пошуку потенційних партнерів і вивчення їхнього бачення, інтересів і ступеня готовності. Ця стадія на молитовному рівні дозволить знайти людей, які відгукнуться на Божий заклик брати участь у тому чи іншому проекті. Ісус Христос, побачивши в човні Петра й Андрія, сказав їм: «Ідіть за Мною, — Я зроблю вас ловцями людей» (Мт. 4:19).
Друга стадія — формування — передбачає першу зустріч, куди приходять ті, хто вирішив для себе питання «бути чи не бути» спільній роботі. Тут може здійснюватися планування мети й засобів її досягнення, виявлення потреб. Дуже важливо залучати до справи професіоналів і тих, хто здатний на сміливі й цікаві пропозиції. На зустрічі необхідно уважно вислухати кожного, тому що «ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться» (Пр. 15:22). На цій стадії визначаються лідери.
Третя стадія — функціонування. Це етап розвитку співробітництва, коли ролі розподілені, терміни встановлені, а загальне бачення поділяють усі учасники процесу. Цей період можна порівняти з початком завоювання ізраїльтянами Ханаану, коли Ісус Навин сказав наглядачам: «Перейдіть посеред табору, і накажіть народові, говорячи: “Приготуйте собі поживу на дорогу, бо по трьох днях ви переходите цей Йордан, щоб увійти посісти той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину”» (Іс. Нав. 1:11).
На четвертій стадії зрілості стають відчутними результати партнерства. Починають розвиватися взаємини як усередині самого партнерства, так і поза ним. «А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним… І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дії 2:44, 47).
Висновок
Мудре розпорядництво — це особливий дарунок, що дозволяє людині виявити свої організаторські здібності, примножуючи всілякі ресурси Царства Божого. Ресурси включають людей, фінанси, засоби виробництва, природні багатства, духовні дари й таланти.
Сучасним християнам потрібно обновляти мислення — багато читати, молитися про Божу волю для свого життя, складати плани, мати довгострокове бачення, наполегливість. Вони повинні постійно надихати суспільство своїми ідеями, проектами, дієво впливати на політику, управління державою, економічну й культурну сфери. У Біблії є всі рекомендації щодо цього.
Боже розпорядництво проявляється в щирій християнській турботі, що може бути виявлено через соціальне служіння й соціальні дії.
Для того щоб ефективніше використовувати закони Святого Письма в досягненні Божих цілей, необхідно зміцнювати християнське свідчення у світі, не боячись узяти на себе левову частку відповідальності за справу віри. Господь обов’язково благословить і допоможе в здійсненні Його праці. Особистим прикладом досягаючи людські душі для Христа, віруюча людина повинна завжди прагнути до розвитку власного мислення і таким чином знаходити можливості для перетворення в образ Ісуса Христа.
Марина Антонець
Джерела
1. Батлер Ф. Вместе ради одной цели. — К.: Четверта хвиля, 2011. — 412 с.
2. Джойнер Р. Лидер, менеджер и пять слагаемых успеха. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://lib.rus.ec/b/367141/read
3. Зимбицкий И.М. Челюсти для бизнесмена. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://vk.com/doc18807599_145858676?hash=6ddc763e98b867040d&dl=28aabb49a7217e1962
4. Максвелл Д. Библия и лидерство / Пер. с англ. И. Колмагорова по изд. The Maxwell Leadership Bibie, Nashville, TN, Thomas Nelson Publishers, 2002. — 1170 c.
5. Принципы библейского руководства. — Харьков: СИМ, 2013. — 156 с.
6. Стенли Э. Следующее поколение лидеров. — СПб: МРО ХВЕП «Христианская миссия», 2008. — 192 с.
7. Эриксон М. Христианское богословие. — СПб: Библия для всех, 1999. — 1090 с.