Розробка творчого колективу дитячої християнської студії
«Початок премудрості», м. Рівне
Одна частина сцени — святково прибране сільське подвір’я, інша — лісова галявина.
Чудовий день, святковий день —
День, коли наша вся земля
За подароване з небес
Творця Святого прославля.
А ми також не відставаймо:
Всі разом Богу заспіваймо!
Пісня. Виходить бабуся, розглядає декорації і помічає глядачів.
Бабуся. Добрий день, дорогі діти, і вам доброго здоров’я, шановні дорослі. У вас так гарно сьогодні. Усі одягнені святково… А скільки тут дарів полів та садів! Може, ви щось святкуєте? А що саме?
Зал відповідає: «Свято Подяки!»
Бабуся. Подяки? Жнив? Ой-ой-ой! Я забула! Усі дні пам’ятала, а ось нині забула. Але в мене також є за що подякувати Богу. Дозвольте мені приєднатися до вашого свята. Дозволяєте? Тоді я щось приготую до святкового столу. Та що ж приготувати? О! Придумала! Я спечу святковий пиріг! Борошно в мене є, курочка знесла свіжі яєчка, і молочко в мене солодке-пресолодке! Піду місити тісто.
Звучить музика. Бабуся повертається з діжкою.
Бабуся. Ось, я тісто замісила, та дуже стомилася. Трішки відпочину й піду в ліс по ягідки. (Засинає.)
Звучить загадкова музика. Тісто вилазить із діжки й виходить до глядачів.
Тісто. Ой, малята! Хлопчики, дівчата! Бабуся хоче з мене, тіста, спекти святковий пиріг. Та я й не проти, я теж хочу комусь послужити, та ось тільки… я ще таке молоде… от би хоч трішечки світу побачити, потоваришувати з кимось… Я, напевно, піду. А бабусі я записку залишу.
Пише: «Я повернусь. Тісто». Звучить весела музика.
Тісто. Ой, яка галявина! А скільки тут ягідок! Я тут залишусь! Цікаво, а ягідки корисні?
Малина.
Я — малина лісова. Бог мені таку дав силу,
Щоб дорослі і малі мене дуже полюбили.
Я лікую від застуди і збиваю сильний жар,
Запашна я і корисна, і це, друзі, вам не жарт!
Чорниця.
Я — чорниця синьоока. Ви мене всі знаєте,
І як лікарську рослину також споживаєте.
Бог велів мені зростати, зір малятам підкріпляти,
Лікувати животи, на галявині цвісти.
Брусниця.
Я — брусниця вітамінна, і я дуже-дуже сильна.
Вам скажу я свій секрет — зміцнюю імунітет.
Мене Бог благословив вам здоров’я захищати,
Тож спішу я людям всім сік корисний свій віддати.
Разом.
Ми готові вам служити, бо ми всі — Господні діти.
Тісто. Скуштую смачних ягідок. Ой, як смачно! Дякую, Боже, за лісові ягідки. О, а це що?
Гриби. Ми гриби! І великі, і малі. Люди також нас збирають,
І на зиму закривають, і кладуть у пироги — ми гриби!
Тісто. Ану ж бо я грибів назбираю! (Гра.) Ну, нарешті! Хоч одного упіймало! Діти, а що ще в лісі росте, за що ще потрібно Богу дякувати? (Відповіді з залу: горішки, жолуді, різні трави, кущі, дерева.) Щось я притомилося, сяду відпочину.
За кадром звучить музика і слова: «Сонечко — це також Боже твориво, і воно служить людям. Ось і вирішило сонечко наше тісто підрум’янити, і спекти пиріг».
Таночок сонячних промінчиків, які випікають тісто.
Тісто перетворюється на пиріг. Виходить бабуся.
Бабуся. Діти, а ви моє тісто не бачили? Ось ти де, а я тебе шукаю. Діти, та це ж не моє тісто! Це ж святковий пиріг! Ось такий пиріг я хотіла б для нашого Господа подарувати. Адже він солодкий, як Слово Боже, корисний, як добрі настанови, теплий, як доброта, запашний, як благодать, і бажаний, як любов. Погляньте, хто це?
Бурундучок.
Я — малий бурундучок, в мене теплий кожушок,
Цей пиріг такий пахнючий і, мабуть, дуже смачнючий…
Уділіть мені скоринку, хоч малесеньку частинку!
Бабуся. Візьми, любий, це — тобі, з малинкою.
Бурундучок. Дякую!
Бабуся. А це хто виглядає?
Зайчик.
Я — зайчик, білі вусі, з бурундучком ми друзі,
І я хотів би пирога, мабуть, це дивна смакота.
Уділіть мені скоринку, хоч малесеньку частинку.
Бабуся. І тобі, сіренький, зайчику маленький, із брусницею, із чорничкою.
Зайчик. Дякую, та тільки… у мене тут… ось, вона…
Білочка.
Солодкий, смачний? А гарний який!
І ягідки, мабуть, і, мабуть, горішки.
І білочці дайте, будь ласочка, трішки.
Уділіть мені скоринку, хоч малесеньку частинку.
Бабуся. З радістю, малесенька, на тобі, рудесенька! Ось тобі частинка з горішком.
Ведмедик.
Може, ще хоч трішки є? Я такий голодний…
Пригостіть же і мене пиріжком солодким!
І мені дайте скоринку, хоч малесеньку частинку.
Бабуся. Ось, усіх я пригостила, але пиріг мій закінчився. А от і гості прийшли. Чим же я вас частуватиму? Що на святковий стіл подаватиму?
Лісові мешканці.
Не журіться, бабусю люба,
Бо для Бога найбільший дар —
Це плоди від Святого Духа,
Які кожен із нас прийняв.
Перший плід — любов всесильна,
і якщо її ти маєш,
де не будеш, де не станеш,
завжди друга ти придбаєш.
Маєш радість — це прекрасно, Бог велить — радій!
Радістю ти поділитись завжди, друже, вмій!
Бабуся. Я дуже рада, що ви прийшли, мене, стареньку, провідати. І які добрі слова ви мені подарували!.. Запрошую вас до столу. Шкода, пирога немає, та ми й чаєм пригостимося. Адже ви правильно сказали: для Бога найважливіше — серце людини.
Лісові мешканці.
Зачекайте! Ми з друзями щось вам принесли! Ось, тримайте!
Ось до столу яблучка! Це все вам, бабусю,
А за мною ще ідуть мої добрі друзі!
Ось горішки лісові, сушені грибочки —
Це збирали дорогі мої сини й дочки.
Ми вам несемо ягідки — солодкі, запашні,
Вони, мов намистинки, та тільки лісові.
І ось це вам, бабцю, і ось це, ось — теж.
У Біблії написано: що сієш — те й пожнеш!