В українській мові іншомовне слово адвокат, що походить від латиського advocatus (яке буквально означало закликаний на допомогу), означає фахівця, який надає «професійну правову допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами, складанням юридичних документів і, головним чином, захистом їхніх інтересів у суді»1. Близькі за значенням слова: адвокат — захисник (заступник) — оборонець — речник.
У Святому Письмі наш Господь Ісус Христос названий нашим Заступником, Оборонцем, Захисником, тобто Він є нашим адвокатом перед Богом Отцем:
«Ті, що бояться Господа поклали надію на Господа. Він їхній помічник і їхній оборонець»2[1] (Пс. 113:19 );
«Стань мені Богом захисником і скріпленим місцем, щоб мене спасти, бо Ти моє скріплення і моє пристановище» (Пс. 70:3);
«І ось тепер на небі мій свідок, а мій заступник на висотах» (Йов. 16:19);
«Ти мій помічник і мій заступник. Я поклав надію на твоє слово» (Пс. 118:114);
«Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, маємо заступника перед Батьком Ісуса Христа — праведника» (1 Ів. 2:1).
Для того щоб здобути фах юриста, потрібні роки наполегливого навчання, а щоб стати хорошим адвокатом — ще й чималий досвід роботи. Яким же був «послужний список» Ісуса Христа?
«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Фил. 2:6–11).
1. Син Божий залишив Свою суверенну позицію в небі, свідомо позбавив Себе:
— слави і честі: «І тепер ти мене прослав, Батьку, в себе самого — тією славою, яку я мав у тебе ще перед тим, як постав світ» 2 (Ів. 17:5), «Я дав мій хребет на биття, а мої щоки на удари, а моє лице я не відвернув від встиду опльовання» (Іс. 50:6);
— багатства: «Знаєте бо ласку нашого Господа Ісу-са Христа, що заради вас збіднів, бувши багатим, щоб ви збагатилися його убозтвом» (2 Кор. 8:9);
— можливості незалежно використовувати Божі атрибути всезнання: «А про той день або про годину не знає ніхто: ані ангели на небі, ані Син, а тільки Батько» (Мк. 13:32); всемогутності (приміром, 12 легіонів ангелів); всеосяжності (не міг бути одночасно в двох місцях, як, наприклад, під час смерті Лазаря).
2. Прийняв вигляд раба, ототожнив Себе з грішним людством.
«А Я серед вас, як слуга» (Лк. 22:27); «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мк. 10:45).
Ісус Христос став Боголюдиною, не на 50 % Богом і на 50 % людиною, а 100 % на 100 %. Наш обмежений розум не може цього осягнути! Він відчував спрагу — і йшов по воді; був голодний — і нагодував тисячі людей, маючи п’ять хлібів і дві рибки; потребував відпочинку і сну — неодноразово воскрешав померлих.
Безпомічне Дитя, народжене у віфлеємських яслах, водночас було Богом, Який створив і матір Марію, і земного батька Йосипа, землю, де стояли ясла, дерево, з якого ці ясла були виготовлені, золото, яке принесли мудреці.
Той, Кому вклонялися всі ангели, мив ноги учням: «Ісус… устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний» (Ів. 13:3–5).
3. Упокорив Себе.
Навіть за місцем Свого народження і походження:
«І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре?» (Ів. 1:46); «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (Мих. 5:1).
Упокорився до найжахливішої і найганебнішої на той час смерті — хресної.
4. Вознісся як піднесений Господь.
Але як тільки Ісус Христос завершив Свою земну місію, Бог Отець почав стрімко підносити Його:
— мертве тіло Ісуса Христа зняли з хреста поважні люди;
— було здійснено помазання коштовними пахощами;
— поховання відбулося в новому гробі, у багатого;
— третього дня Бог воскресив Його з мертвих;
— після славного вознесіння зайняв місця по правиці Отця Небесного: «Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті» (Євр. 1:3).
Саме там зараз Ісус Христос звершує неоціненно важливе для нас служіння заступництва. Можемо лише уявити, що відбувається на небесах, коли людина молиться до Бога в ім’я Його Сина Ісуса Христа.
«Боже, я тяжко згрішив перед Тобою і немає мені виправдання, і закритий для мене вхід у Царство Твоє». — Бог святий, Він не має нічого спільного з гріхом. У Його святі небесні оселі не ввійде ніщо нечисте. Але Ісус Христос каже: «Отче, Я поніс його покарання. Моя кров, пролита на хресті, здатна очистити його від усякого гріха. Заради Мене, пробач і прийми цю душу в число дітей Своїх».
«У мене неслухняний син, що не скажу, — він перечить». — У Бога не було неслухняного Сина, і слово Його настільки авторитетне, що всесвіт постав, коли Він його промовив. Але Ісус Христос каже: «Я знаю, що переживає ця людина. Моїм словом теж нехтували, від Мене відверталися і навіть буквально затуляли вуха, коли свідчив Мій вірний свідок Стефан. Допоможи, Отче».
«Мене пограбували. Винесли останнє. Так гірко на серці. Як далі жити?» — Бог безмірно багатий. Він ні в чому не відчуває потреби. Але Ісус Христос каже: «А Я на землі часто не мав, де голови прихилити. Я і учні жили на скромні пожертвування, а Мій учень Юда постійно крав гроші із спільної скриньки. Будь милостивий, Отче».
«Боже, мене так болить голова і крутять коліна». — Бог непідвладний фізичним немочам. Але Ісус Христос каже: «Я знаю, як болить голова, коли по ній б’ють палками, а голки терну впиваються в тіло. І коліна в Мене дуже боліли, коли Я до крові розбивав їх об палестинське каміння, знемагаючи під тягарем хреста. Допоможи, Отче, цій людині».
«У мене немає справжніх друзів. Найближча подруга перехопила нареченого». — «Отче. Потіш цю душу. Це дуже боляче, коли зраджують і відрікаються найближчі. Я пережив це, спостерігаючи за сплячими учнями в Гефсиманії, відчуваючи зрадливий поцілунок і почувши спів півня».
«Господи, я стільки сили вкладаю у проповідь Євангелії, але мене ніхто не слухає». — «Отче, це дуже прикро, коли тобі не вірять. На землі Я не зміг вчинити багато чудес через невір’я людей. Вони втратили стільки неповторних можливостей. Дай ще сил і цьому служителю. Дякую, Отче».
«Наближається мій смертний час. Боже, почуй! Боже, допоможи!» — Ісус Христос апелює до безсмертного Бога Отця: «У ім’я Моєї хресної смерті заспокой цю людину і прийми її духа, як Ти прийняв Мого».
Однак незабаром настане той час, коли Син Божий завершить Свою адвокатську практику для мешканців землі, тому що Бог Отець доручив Йому інше служіння — суддівське: «Бо Отець… ввесь суд віддав Синові… І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син… бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду (Ів. 5:22, 27–29). Тому не баріться скористатися послугами Небесного Адвоката!
Віталій Гребенюк
[1] Словник іншомовних слів. — К., 1985. — С. 22.
2 Тут і далі в цьому реченні посилання на Біблію в перекладі о. Рафаїла Турконяка.