«Будуємо нову країну!» — стверджує й закликає гасло на рекламних щитах, які заполонили нині міста й села України. Яскраво й професійно зроблене, воно впадає у вічі, закарбовується в пам’яті і раптом… та це ж щось знайоме.
Мабуть, кожна людина, яка навчалася в школі в радянський період, згадає подібний заклик. Правда, там було не про одну країну, а про цілий світ: світ насилля планувалося зруйнувати, а новий, справедливий світ збудувати.
У християн, які досліджують Святе Письмо, виникає інша асоціація: «Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!» — говорить Господь до Свого пророка (Єр. 1:10).
Отже, застосовується правильний Божий принцип: щоб збудувати щось нове, треба зруйнувати старе.
Не будемо поринати в далеке минуле. Життя останніх двох-трьох поколінь яскраво свідчить про те, що люди брали на озброєння цей принцип: руйнувати — руйнували, а от збудувати омріяну країну так і не змогли.
Чому? Відповідь очевидна: тому що робили це власними зусиллями, без Бога, без Його благословення.
Ось і зараз, можливо, слід починати не зі змін до Конституції, не з нового Податкового кодексу, і навіть не з нових кадрів, а з того, щоб через щире покаяння перед Богом зруйнувати гріховні твердині у власному серці: егоїзм, байдужість, лінь, невір’я, жорстокість, ідолопоклонство — і будувати життя на Божому Слові і Його заповідях: десяти старозавітних, які фокусуються у дві новозавітні: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Лк. 10:27). А далі — «насаджувати» у серця людей прагнення до богопізнання й богопоклоніння.
Сподіваємося, матеріали випуску ХПДЧ «Слово вчителю» на тему «Чи є життя без поклоніння?» допоможуть нам у цьому.
Прислухаймося до Божих слів: «Так говорить Господь: «…ваші гріхи від вас стримали цеє добро… На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то дорога добра, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!» (Єр. 5:25, 6:16).
З повагою – редакційна колегія