Ірина Курченко
Прийми подяку, любий Боже,
За те, що дав мені родину,
Коли життєва доля схожа
Була на скошену билину.
Коли серденько полохливе
Не знало, що ж то буде завтра.
Твої долоні милостиві
Подарували маму й тата.
Спасибі, Отче, за стежину,
Що вирівняв малій дитині,
І за любов Твою безмірну,
В якій закуталася нині.
Спасибі, Батьку, за турботу,
Яку щоденно відчуваєм,
А ще – пробач Ти нас, босоту,
Коли з непослухом ганяєм.
Спасибі, Отче, і за віру,
Яка в душі моїй зростає,
І, як дитина, просто вірю –
Разом висоти подолаєм!
Ірина Оборонова
Благословив Господь батьками,
Не вистачає слів сказать…
Й чим далі, тим все більш з роками
Це починаєш цінувать.
В очах лиш доброта і ласка
І світла мудрість у очах.
Їм завдяки життя, як казка,
Таке, як снилося у снах.
Завжди прийдуть і зрозуміють,
Назустріч завжди поспішать
І пожаліти так зуміють,
Що аж зворушиться душа.
Завжди усміхнені, терплячі,
Їх не засмучують роки,
Нехай вам Бог за все віддячить,
Мої батьки, мої батьки…
***
У кожнім дні життя шукаймо щось корисне,
Робімо щось приємне й добре для людей,
Творімо лиш добро – свідомо і умисно,
Щоб потім не ховатись від чужих очей.
Щоб кожний день життя прожитий був немарно,
Щоб кожна мить життя відзначилась добром,
А ще якби навчитись жити гарно,
Щоб потім не зустрітися зі злом.
Отож, не гаймо найдорожче – час, не гаймо,
Ходімо небом, що не має меж.
Бо що посієш – те й пожнеш, звичайно,
Загубиш душу – потім не знайдеш.