Інтерв’ю з Галиною Докторович
Галина Іванівна Докторович, методист навчально-методичного центру професійно-технічної освіти в Сумській області.
Освіта: 1980–1982 рр. — Путивльський педагогічний коледж ім. С. В. Руднєва, учитель початкових класів; 1982–1987 рр. — історичний факультет Сумського державного педагогічного інституту, учитель історії та правознавства; 1992–1993 рр. — факультет практичної психології при Сумському державному педагогічному інституті, практичний психолог у системі освіти.
Життєве кредо: учитися, пізнавати щось нове, незвідане, передавати ці знання іншим.
— Галино Іванівно, Ви все життя працюєте в системі освіти, наразі обіймаєте посаду в обласному управлінні освіти, розкажіть, будь ласка, яким був Ваш професійний шлях?— Не можу сказати, що мій шлях був тернистим. Ні, навпаки, цікавий. В освіті пройшла всі ступені розвитку: старша піонервожата (педагог-організатор), вихователь, учитель початкових класів, учитель правознавства, психолог. П’ять років працювала директором Улянів¬ської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З березня 2003 р. працюю методистом навчально-методичного центру професійно-технічної освіти в Сумській області.
Завжди любила й прагнула вчитися. Освіту психолога здобула, коли вже виховувала трьох дітей. Було цікаво, перевертала гори різної літератури. Училась сама, учила інших. Працюючи з дітьми, часто вимушена була допомагати дорослим розібратися в проблемах особистих, у взаємовідносинах у сім’ї з близькими й рідними, коли вони заходили в глухий кут. Давала поради, розради, вислуховувала, намагалася обов’язково допомогти, розібратися, знайти правильні шляхи вирішення тих чи інших проблем. Не завжди було легко й просто, доводи-лося шукати, роздумувати, іноді ночами перебирати в думках події. Виходило… Дякували люди, приємно було самій. Траплялися й невдачі…
— Яке у Вас у той час було ставлення до Бога, до Біблії?— У той час я майже не чула про Бога, Біблію, християнське життя. Усе вирішувалося з логічної точки зору. Мабуть, через те припускалася помилок. Мушу зізнатися, що не завжди мала слушність, коли відстоювала свою власну думку чи рішення.
— А сьогодні чим для Вас є Біблія, Хто для Вас Ісус Христос?— Завдяки тому, що в 2008 р. волею Всевишнього потрапила до християнського табору-семінару, який проводила Міжнародна християнська організація «Надія — людям», познайомилася з християнами, доторкнулася до Святого Письма — Біблії. Тепер для мене це книга життя, порадник, наставник, підтримка в години смутку, розпачу, путівник у хвилини щастя та радості.
Ісус Христос — це мій Спаситель. Спаситель від моєї невіри в минулому, дороговказ у майбутньому, щоби донести Його діяння, Його помисли до своїх колег, земляків.
— Отже, Ваше життя змінилося. Чи знаходите Ви розуміння у сім’ї, серед колег?
— Щаслива, що зі мною проходив цей семінар мій чоловік. Він також освітянин, навчає професії молодих юнаків. У нас хороші стосунки. Колеги також поділяють мої погляди, хоч дехто, можливо, ще всього до кінця не розуміє.
— Коли вперше Ви перейнялися духовними проблемами?— Проблеми духовності, а, швидше, я б сказала проблеми падіння моралі, занепаду духовності, уже тривалий час є надзвичайно актуальними. Ми перебуваємо в глибокій кризі. Це криза на порядність, чистоту стосунків, доброту, чесність. Молодь, підлітки дуже рано знайомляться з цигаркою, пивом, наркотиками. Як результат — наркоманія, алкоголізм, СНІД. Ця проблема мене хвилювала давно, ще коли я працювала психологом. Були внутрішні пошуки виходу із ситуацій. Сьогодні я знаю вихід. Не перебільшуючи, скажу, що знаю ту стежку, на яку нам потрібно стати, щоб ми самі, а також наші рідні діти й учні, яких нам довіряють на виховання батьки, стали кращими. Це знайомство з надбаннями, які пережили тисячі років, це — Слово Боже, Біблія.
— Як психолог Ви допомагали людям, використовуючи свої фахові знання, тепер скеровуєте на дорогу слідування за Христом. На Вашу думку, це різні дороги чи пов’язані?— Переконана, що Бог вів мене в житті й тоді, коли я про Нього не знала. Усе, що відбувалося в моєму житті, має тепер для мене логічний зв’язок. Бог готував мене в інших сферах життя, щоб тепер використовувати на теренах християнського служіння.
Професійний досвід, який подарував мені Господь за всі ці роки, дає змогу знаходити відповіді на запитання, пов’язані з моєю трудовою діяльністю. Але тепер я знаю вихід із будь-якої життєвої ситуації — Бог і Біблія є відповіддю на всі земні питання.
— Чи був у Вашому житті випадок, коли Ви явно бачили руку Божу?— Яскравим прикладом може бути проведення навесні цього року семінару-презентації «Викладання предметів та курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах» для директорів, заступників директорів і вчителів християнської етики загальноосвітніх шкіл Сумської області. Бог просто дивовижним чином влаштував приїзд колег з Рівненщини, які, маючи досвід викладання християнської етики, надали нам методичну й практичну допомогу.
— Наскільки важливим для Вас є Закон Божий?— У житті завжди намагалася й намагаюся чинити так, щоб не було соромно стати перед Богом і дати Йому звіт. Адже кого завгодно можна обдурити, але Бог бачить усе. Він знає про кожного з нас більше, ніж ми самі знаємо про себе. Але спостерігаю, що постійно виконувати всі Божі заповіді для людини не під силу. Взяти хоча б третю заповідь про вживання без потреби Божого імені. Це ж не лише богохульство, блюзнірство чи божба, але й ремствування на Бога, або скарги на Його Провидіння, або порушення обітниць, даних Богові. А ми ж усі винні в цьому…
Один лише Ісус Христос виконав увесь закон досконало. Вірю в Ісуса Христа й надіюсь на Його допомогу та заступництво.
— Ви згадали третю заповідь Декалога, а чи вдається виконувати четверту — виділити для поклоніння Богові сьомий день?
— Шість днів Бог працював, створюючи землю, моря, ліси, поля й усе, що в них, а сьомого дня спочив. Ось тому ми повинні в цей день іти до церкви, молитися й дякувати Богові за все, що маємо. Шість днів працюємо, займаємося тими справами, до яких покликані, а сьомий — відпочиваємо в молитві, у читанні Біблії та духовної літератури, що приносить користь для душі, допомагаємо близьким і рідним, відвідуємо хворих, проводимо час з дітьми, онуками, батьками. Важливо також у цей день не змушувати інших працювати на нас.
— Чи присутній Бог, думки про Нього впродовж тижня, чи лише в неділю?— Маю тверді переконання в тому, що мене створив Бог, і Він залишив мені дороговказ — Біблію, тому за будь-яких обставин, під час прийняття кожного рішення я намагаюся зіставити своє бачення зі Словом Божим.
— Чи знайомі Ви з журналом «Слово вчителю»?
— Для мене журнал «Слово вчителю» — це помічник у підготовці до уроків християнської етики, виховних годин, у проведенні батьківських зборів. Познайомилася з ним ще у 2008 р., коли приїздила в Рівне для запозичення досвіду з викладання предмета «Основи християнської етики». Тоді я пересвідчилася, що на Рівненщині багато людей, зацікавлених у духовному вихованні молоді: влада, керівники на місцях, громадські організації, директори шкіл і вчителі. Нам ще до такого рівня рости й рости, але ми намагаємося, і є перші результати. По-перше, в Сумській області збільшилася кількість навчально-виховних закладів, у яких викладається предмет «Основи християнської етики». По-друге, зросла зацікавленість серед учителів, батьків і дітей. По-третє, саме завдяки вашому журналу й методичній літературі підвищився рівень викладання предметів морально-духовного спрямування.
— Чи бачите зміни в дітях, яким викладається християнська етика?
— Діти, що відвідують факультатив з основ християнської етики, просять, щоб це був урок у кожному класі. Як психолог я можу стверджувати, що діти змінюються на краще.
— Дякую, Галино Іванівно, за щирі й відверті відповіді. Наостанок, Ваше побажання читачам ХДПЧ «Слово вчителю».— Користуючись нагодою, хочу найперше побажати творчого натхнення колективу журналу «Слово вчителю». Виходу кожного числа цього журналу з нетерпінням чекають педагоги Сумщини. Він допо¬магає нам пізнавати Боже Слово й удосконалювати свої практичні методичні навички у викладанні предметів морально-духовного спрямування.
Усім колегам бажаю Божого благословення.
Розмовляв Олександр Бондарчук