«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

Хороші, справжні, Божі

…рід праведних буде благословенний.
Пс. 111:2

Як ви думаєте, чи багато людей на землі можуть назвати своїх батьків своїми наставниками? Гадаю, що ті, кому так поталанило, направду щасливі. Отримавши від батьків відповідний набір генів, діти в будь-якому разі виростають подібними на них, але наскільки цінним є свідоме й цілеспрямоване виховання й наставництво в усіх сферах: побуті, навчанні, роботі, вірі.
Спілкуючись зі сторонніми людьми, можна надягнути маску й на певний час показати себе таким, яким ти насправді не є. У сім’ї ми справжні. І якщо дитина виростає і хоче бути схожою на своїх маму чи тата — це батьківський успіх!
Сьогодні гостями нашої рубрики «Знайомство» є представники, а точніше представниці, чотирьох поколінь однієї родини:
Євгенія Веремчук — рівнянка, педагог із 52-річним стажем, християнка, яка знає ціну слова, силу молитви, терпелива й делікатна в спілкуванні;
Наталія Платова — педагог-практик із багаторічним стажем, регіональний координатор Інституту індуктивного вивчення Біблії, людина невичерпної енергії та ентузіазму, улюблене заняття якої — говорити людям Євангелію;
Олена Русу — випускниця ЛСС Міжнародного Університету в Клайпеді (Литва), де наразі й проживає, викладає англійську мову в школі; разом із чоловіком працює з молоддю в церкві;
Ніколь Русу — першокласниця, дуже активна, дружелюбна, смілива й гостинна дівчинка, яка любить співати й танцювати, ходить на гурток акторського мистецтва, гарно ставиться до молодшого братика й дуже хоче мати сестричку.
Як ви вже здогадалися, перед нами бабуся, мама, донька і внучка… А запитання одне на всіх: «Хто для вас мама?»

Євгенія Веремчук:
«Як тільки згадаю про маму, Ольгу Харитонівну Приходько, у мою кімнату сходяться роки й приносять спогади.
Батько повернувся з війни інвалідом, і тому не тільки хатню роботу, але й усе по господарству мамі доводилося робити самій. Та ще четверо дітей.
Я не знаю, коли вона спала, але хата наша була чепурна, а навколо — мальви, іриси, чорнобривці, півонії.
Я й досі чую запах свіжоспеченого хліба. Мама вміла добре готувати й завжди старалася почастувати нас чимось смачненьким. Мама була гарною майстринею, і мене навчила шити, вишивати, гаптувати, мережити.
Щонеділі ми ходили разом до церкви й змалечку знали, що є Бог, пекло, рай. Мама завжди говорила, що Бог із небес спостерігає за нами й може покарати за непослух.
Мама дуже любила нас, дітей, онуків, правнучку Оленку й готова була до самопожертви заради сім’ї, благополуччя своїх рідних».
Наталія Платова:
«Скільки пам’ятаю себе, стільки ж пам’ятаю маму поруч. Життєрадісна й енергійна, незважаючи на всі обставини життя. А були вони — ох! — непрості.
Купа зошитів на столі, дзвінки батьків, намагання всім допомогти, пояснити — це мій контекст дитинства. Ідеш по місту з мамою, але доходиш до мети не скоро. Кожні кілька сотень метрів — батьки чи колишні учні. Спогади, подяки та щира радість зустрічі.
Пам’ятаю, як мені хотілося перевіряти учнівські зошити. Вони лежали на столі високими купами, адже учнів у класі було понад 40. А ще кілька предметів. І от перед мамою на столі височить ціла китайська стіна. Вона дуже зосереджено перевіряла кожну роботу. Мені так хотілося теж сісти за столом із червоною ручкою. Одного разу я випросила в мами дозвіл перевірити зошити з математики. Правда мене вистачило не надовго. Цифри, обчислення, правопис — не така вже захоплива справа, як мені здавалося.
Завжди любила приходити до мами в школу. Діти дивилися на мене з шаною — це ж донька Євгенії Петрівни. Правда, вони називали маму по-різному. Особливо першачки. «Євгеніна Петрівніна» — це ще не найгірший варіант.
Мама — педагог за покликанням. Я сама пропрацювала у школі 27 років, а мама майже 50. І не було в неї навіть натяку на якесь педагогічне вигорання. Уже далеко за 60, а вона качається з дітьми в снігу, ліпить снігову бабу, їде на екскурсію. Водночас усе це з радістю. Це для мене велике диво! Переживати за кожну деталь, робити все якнайкраще, ніколи не здаватися — це стиль її життя.
Від мами мені якось саме собою передалося бажання працювати з дітьми, тому довго професію я не вибирала. Мама — це приклад любові до свого покликання, яке вона виконала перед Богом на всі 100!»
Олена Русу:
«Бог по Своїй великій милості дав мені чудових батьків. Моя мама — це особлива людина. Вона сповнена любові, ніжності та мудрості. Вона завжди любить, пригорне, потурбується, підкаже, направить і допоможе. Моя мама для мене ще й наставниця і приклад для наслідування. Вона перша увірувала з нашої сім‘ї, і я бачила її живу віру на ділі. Мама навчила мене не тільки тримати ложку, читати, але полюбити й заглибитися в Боже Слово. Вона була моя перша вчителька в школі, і також однією з перших учителів в Інституті індуктивного вивчення Біблії. Це чудово, коли ми можемо говорити відкрито на різні теми й розуміти одна одну. Ми разом молимось і підтримуємо одна одну в молитві, коли на відстані.
Після мого одруження мама мала мудрість бути підтримкою, але не вказувати нам, як чинити. Мама завжди давала можливість мені робити вибір і довіряла, і за це я їй по-особливому вдячна. Мій чоловік теж називає її «мамою», і це не просто слова, він теж дуже її любить і завжди радий зустрічі. Знаю, що ідеальних мам не буває, але для мене моя мама — це найкраща матуся у світі!
Хоча я одна дитина в сім‘ї, але маму мені часто доводилося ділити з іншими. Вона була і є для багатьох мамою, особливо в духовному сенсі. У таборах, будучи координатором програми, її називали «мамою» і багато кому це дуже сподобалось, і після таборів її продовжували так називати. Вона піклувалася про тих, хто був поруч, і дбала, щоб усі поїли і не були голодними. Її турбота і любов завжди приваблювала інших. Вона вкладалась і продовжує духовно зрощувати молодих людей, і це справді Боже покликання, яке вона вірно виконує. Готовність прийти на допомогу, переживання труднощів і радощів з іншими, спільне вивчення Біблії, довгі телефоні розмови, молитви й зустрічі — це те, як мама практично любить людей, яких їй посилає Господь. Я рада, що можу пишатися своєю мамою і що вона подає такий гарний приклад люблячої матусі й наставниці».
Ніколь Русу
— Що значить для тебе мама?
— Вона завжди мене любить. Робить мені й нашій сім‘ї найсмачнішу їжу у світі. Вона гуляє зі мною. Зігріває нас і піклується.
— Що тобі подобається в мамі?
— Що вона гарно себе поводить зі мною. Готує мені, що вдягати. Інколи мені допомагає.
— Що тебе навчила мама?
— Читати, гарно себе поводити, молитися, гратися з іграшками, малювати.

Матеріал підготувала Надія Доля

Залишити коментар

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

До початку