Багато сторінок Старого і Нового Завітів — це високе моральне богослов’я. Виховна важливість заповідей Божих для підростаючого покоління ясно підкреслюється багаторазовими приписами в біблійних книгах Старого Завіту (Повт. Зак. 4:9; 6:6–9; 11:18–22; 32:7; Пс. 77: 5; 144: 4–7; Пр. 4:1).
«І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці своїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напиши їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх» (Повт. Зак. 6:6–9).
Бог велить нам не тільки запам’ятати заповіді, але й передавати свої знання майбутнім поколінням: «Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав в Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, і вони свого часу будуть розповідати своїм дітям. І — покладуть надію свою на Бога і не забудуть діл Божих і заповіді Його берегтимуть» (Пс. 77:5–8).
Гарних учинків, добрих справ дитину треба вчити, а гріховних — немає потреби, тому що «людське серце і невигойне — хто пізнає його?» (Єр. 17:9); «бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки…» (Мк. 7:21). Людина народжена грішною, і гріх — природний прояв її занепалої натури, хоча й задумана вона Творцем і створена для життя чистого й праведного. Тому людині, щоб повернутися до свого Отця й жити з Ним вічно, необхідне Його повчання, моральне богослов’я.
Євангелія в серце
Коли Бог тільки ще формував Свій народ, Йому необхідно було встановлювати дуже жорстокі правила виховання. «Якщо хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і вони докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, то батько його та мати його схоплять, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. І скажуть вони до старших міста його: «Оцей наш син неслухняний та непокірний, він не слухає голосу нашого, ласун та п’яниця». І всі люди його міста, закидають його камінням, і він помре. І [так] вигубиш зло з-посеред себе, а весь Ізраїль буде слухатися й буде боятися» (Повт. Зак. 21:18–21).
Деякі люди жахаються, коли читають ці рядки, але в той далекий від нас час саме таке покарання було необхідне, щоб гріх не поширювався. Тому для нас важливо не тільки зберігати Боже Слово у своїй пам’яті, але й сіяти його в наступних поколіннях, щоб заповіді Божі були записані в серцях. Щоб їх виконання стало не поверховою прихильністю букві закону, а природною потребою, заснованою не тільки на розумовій, а й сердечній вірі, дарованій від Духа Божого.
Щоб діти засвоїли Божі заповіді, їх варто зробити темою розмов як удома, так і в школі, постійно: від початку й до кінця дня. Лише тоді Боже Слово пустить глибоке коріння в серцях дітей, і Євангелія стане запорукою благополучного життя людини на землі й підготовкою до життя на небі.
Сьогодні маємо практично в кожному домі Боже Слово рідною мовою. Істина поруч. Вона, прийшовши в серця і розум через розмови, читання, навчання вдома й вишкіл, змінить підростаюче покоління. О, якби тільки батьки побажали, щоб їхні діти вивчали «Основи християнської етики» в школі! Адже двері школи для цього предмета в Україні поки відчинено.
Байдужість церков разюча!
Згідно з чинним законодавством про освіту, батьки можуть вибирати освітню програму, за якою буде вчитися дитина. Вони — замовники освіти для своїх дітей, вони повинні знайомитися з документами і знати, які якості в дитині вони бажають виховати. Але найчастіше адміністрація шкіл не знайомить батьків зі змістом навчальних програм духовно-морального спрямування, бо це для них зайвий клопіт.
Тому ті, хто зараз керує Україною, не знають страху Господнього, цього їх ніхто не вчив. Наша освіта була й досі, на жаль, залишається світською, отже, атеїстичною. Уже понад 25 років у вільній Україні молодому поколінню викладають псевдонаукову теорію еволюції, яка, по суті, суперечить моральному вихованню. Атеїстичний світогляд так чи інакше призводить до безвідповідальності й уседозволеності.
На жаль, у нинішній школі немає чіткої виховної концепції. У ній викладають багато наук, крім найголовнішої: як мирно співіснувати в суспільстві собі подібних. У Біблії написано: «Щасливий ти, краю, коли у тебе царем син благородний (тобто, вихований — Прим. автора), а князі твої своєчасно їдять для підкріплення, а не як п’яниці» (Екл. 10:17).
Дивує байдужість церков усіх конфесій щодо виховання підростаючого покоління на християнських цінностях. Християнські лідери байдуже сприйняли дуже важливу подію, коли в 2005–2008 роках Міністерство освіти і науки України впровадило в освітню програму предмети духовно-морального спрямування: «Етика», «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі» та інші.
Відтоді минуло понад 10 років. Держава на ці предмети коштів не дала, церкви ентузіастів не підтримали. Сили вичерпуються, кількість шкіл, де викладаються предмети духовного спрямування, зокрема християнська етика, зменшується.
Що за комісія?!
У новій концепції школи, яку мають остаточно запровадити з 2020 року, годин для предметів духовно-морального спрямування навіть не передбачено. Зате завзято нав’язується псевдонаукове «гендерне» і «сексуальне» виховання.
Мало того, з’явилася якась комісія, яка наполягає вилучити з підручників слова «тато», «мама», «батьки». Диявол посилено постачає цей напрям мільйонними ґрантами. А в християн на формування в школярів християнського світогляду коштів не знайшлося.
У преамбулі Конституції України сказано про відповідальність керівництва країни перед Богом за нашу державу. Ця відповідальність передбачає можливість викладання дітям теорії креаціонізму (про створення землі, людини і космосу Богом) нарівні з іншими теоріями, а також впровадження предметів духовно-морального спрямування в державний стандарт, щоб зупинити падіння моралі й деградацію в нашому суспільстві.
На жаль, ми не використали навіть цієї можливості — підписати петицію про впровадження в шкільну програму теорії креаціонізму.
У тій же Конституції України написано, що Церква відділена від держави, і це правильно, але це не означає, що суспільство й держава відокремлені від Творця. Заповіді Божі написані для всіх, тому всі повинні їх знати. Незнання закону не звільняє від відповідальності його порушника.
У статті 35 чинної Конституції написано: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання». Світогляди бувають різні. Тому необхідно учнів знайомити не тільки з однією теорією еволюції.
Підтримати пропозиції до уряду — справа церков
Чому нам не перейняти досвід викладання предметів духовно-морального спрямування (основ християнського світогляду й етики) у державних навчальних закладах всіх ступенів у 24-х країнах із 28-ми Європейського Союзу?
Поки не пізно, поки ще двері шкіл та інших навчальних закладів відчинені, будемо звертатися до Верховної Ради, до президента, до міністра освіти України з конкретними пропозиціями:
- запровадити в Державний стандарт освіти предмети духовно-морального спрямування як курс за вибором з 1 по 11 класи;
- запровадити в навчальні програми українських шкіл теорію креаціанізму;
- забезпечити фінансування цих програм.
Варто зазначити, що в Україні є значний і унікальний досвід духовно-морального виховання:
- створені необхідні навчальні програми й навчальні посібники;
- підготовлені й триває підготовка педагогічних кадрів;
- захищені кандидатські та докторські дисертації з проблем духовно-морального виховання.
Фактично створена серйозна, потужна, високоефективна, перевірена світовим і вітчизняним досвідом система, яка забезпечує виховання духовної особистості, чесного працівника, відповідального громадянина. Треба тільки, щоб цей ресурс запрацював на повну потужність. Треба лише дати можливість увійти Слову Божому в серця наших дітей. «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї» (Пр. 22: 6).
Лідія Гальченко, учителька християнської етики, членкиня ГО «Черкаський міський батьківський комітет духовної опіки шкіл»
Християнська газета № 05 (248) 2019