«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

Бізнес і сімейні цінності: досвід європейських компаній

Zeelandia — європейська компанія, якій уже більше 100 років, котра має високий статус «Королівська» і бездоганну репутацію в усьому світі, здійснює свою діяльність більш ніж у 70 країнах світу (головний офіс компанії — у м. Зіерікзей, Нідерланди).

Директором цієї компанії в Україні є Андрій Василенко. Він неодноразово стояв перед викликом жити в Україні чи в Європі, мав пропозиції працювати в міжнародних компаніях. Однак Андрій вирішив залишитися в рідній країні, впроваджуючи досвід успішних європейських компаній тут.
Компанією Zeelandia володіє сім’я. Засновник Zeelandia Дуліман був сьомою дитиною в родині і створив цей бізнес на одному з острівців Голландії. Своєму синові він передав успішний бізнес маленьких масштабів, який син розширив уже з острова на материк. Син передав бізнес своєму синові, тобто онуку. Далі сім’я розрослася, і в третьому поколінні за управління взялися онук і чоловік онучки. Вони зробили великий прорив у розвитку компанії, коли в 70‑х роках почали експорт своїх товарів за межі країни. У 90‑х роках компанія почала розвивати бізнес у Східній Європі, і на цьому етапі сім’я уже передала управління професійному менеджментові. Наразі сім’я засновників управляє фондом, а компанія надалі функціонує під керівництвом найманих професіоналів.
— Андрію, ви працюєте директором голландського підприємства Zeelandia в Україні. Ми знаємо, що це сімейний бізнес і що ваша компанія високо шанує сімейні цінності. Як уважаєте, чому сімейні цінності — це важливо для бізнесу, і яка роль бізнесу у формуванні сімейних цінностей у суспільстві?
— Більшість людей переконана, що бізнес повинен займатися зароблянням коштів, примноженням капіталу, створенням робочих місць, сплатою податків, і на цьому, мовляв, моя відповідальність як керівника компанії закінчується. Я працюю, люди в мене працюють, я багатію, людям плачу зарплату, державі плачу податки — і більше мене не чіпайте.
Є також й інші теорії. Наприклад, Мілтон Фрідман, лауреат Нобелівської премії, вважає, що роль бізнесу полягає у використанні його енергії і ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри, бере участь у відкритій конкурентній боротьбі без шахрайства й обману.
— Зараз дуже модною є концепція соціальної відповідальності бізнесу. Компанії демонструють щорічні звіти про те, як вони вплинули на покращення життя людей у країні та місті, де живуть, скільком людям дали роботу, скільком дітям допомогли…
— Справді, останнім часом в Україні все більше говорять про соціальну відповідальність бізнесу — що це таке, чи взагалі воно існує. Для нас це нова тема, хоча й у світі про це почали говорити не так давно. Стало модно говорити про компанію, яка думає не тільки про заробляння коштів, а про щось більше.
Для чого це робиться? Це мотивує людей навколо, і тоді твої співробітники краще працюють — вони розуміють, що не тільки примножують твій капітал, а ще й позитивно впливають на суспільство.
Чи знали ви, що компанії, які займаються алкогольним або тютюновим бізнесом, як правило, платять працівникам більше? Бо люди розуміють, що це не дуже корисно для суспільства, і щоб подолати цей емоційний чи психологічний бар’єр, треба доплатити.
А якщо ти не тільки не шкодиш, а ще й приносиш користь іншим, то люди навіть готові працювати за трохи меншу плату. І тому, якщо ви соціально відповідальна компанія, то ви на цьому економите завдяки такій мотивації.
— Чому соціальна відповідальність є важливою для бізнесу?
— Для когось — це можливість отримати кредити. Особливо якщо ви співпрацюєте з якимись міжнародними інституціями чи банками, то один із ключових моментів бізнес-плану — яка у вас соціальна відповідальність, що ви плануєте робити з цими грошима. Якщо у вас цього немає, то ви не отримаєте певних дотацій чи умов від міжнародних банків.
Але я вірю, що якщо ви щиро займаєтесь не тільки зароблянням коштів, а суспільно корисним бізнесом чи справою, то це справді дає поштовх для роботи всередині самої компанії. І питання не в тому, скільки ви платите своїм співробітникам. Питання в тому, наскільки вони мотивовані, чи хочуть вони з вами працювати, чи вірять вони в те, що ви завтра будете існувати. Сьогодні багато людей просто не вірять, що такий підхід забезпечить успіх.
— Як ваша компанія реалізовує свою соціальну відповідальність на практиці?
— Раз на рік у Броварах ми організовуємо якусь акцію, наприклад, толоку, у якій усі працівники мають узяти участь. Ми це робимо в робочий день і це не обов’язково — будь-хто може відпроситися за власний рахунок. І мені було приємно, коли цього року після такої толоки працівники з інших регіонів надсилали фотографії зі своїх акцій. Наприклад, співробітники з Одеси повипікали торти й пішли провідати розумово відсталих дітей. Ніхто їх до цього не змушував, за це немає ніяких премій — мені було просто приємно, що люди беруть приклад. Це означає, що люди вірять у те, що ти робиш. І для мене це дуже важливо.
— Що можна робити бізнесу для формування сімейних цінностей, а відтак і щасливих родин?
— Я просто наведу кілька прикладів, чим ми займаємось і, можливо, читачі зможуть донести це до своїх колективів і також реалізувати.

  1. Політика наймання персоналу.
    Я працюю в кондитерській галузі, у якій зараз катастрофічний брак робочих рук, немає людей, які хочуть працювати за достойну плату. У березні я літав у Польщу й квиток в один бік мені коштував 8 євро. І мені дорожче було добратися до аеропорту Бориспіль і з аеропорту Познані до підприємства, ніж перелетіти між країнами.
    Сьогодні якщо ви не платите людям зарплати, або навіть якщо й платите, але люди не вірять, що з цього щось буде, вони сідають на літак — і все, їх тут немає. Зараз робітники цілими ланками знімаються і летять туди.
    Раніше політика наймання була така. Приходив робітник, який хоче тут працювати, і одне із запитань, які ставили, особливо якщо це жінка, — скільки дітей. Якщо багато — вибачте. Вік — якщо дітородний, то це кандидатка на вихід у декрет, тому краще не брати.
    Я ж дивлюся на це по‑іншому. Якщо в неї чи в нього троє дітей — вони нікуди не полетять. Так, у чесному бізнесі є свої нюанси, наприклад, багатодітним матерям передбачена додаткова відпустка за рахунок роботодавця, якщо дитина хворіє, перших п’ять днів також оплачує роботодавець, а не держава. А якщо дітей троє? А якщо п’ятеро? Тоді за п’ятьох дітей платить роботодавець, не держава. Окрім того, наше підприємство сплачує серйозну матеріальну допомогу за кожну дитину.
    У нас це навіть один із показників підприємства — скільки в підприємстві народилося дітей за рік. І це цікаво — якщо народжуються, значить вірять, значить будуть жити й працювати в Україні, значить не полетять.
  2. Надання додаткових відпусток багатодітним матерям.
  3. Сімейні заходи. Не п’янки-корпоративи, а заходи для сімей, на які люди приходять із дітьми, щоб побути разом, поспілкуватися. І це виховує цінності — цінності конкретного підприємства.
  4. Кредитна підтримка. Ми даємо кредити сім’ям співробітників на покращення житлових умов. Відтак співробітник не полетить жити за кордон жити, якщо прив’язаний кредитом.
  5. Навчальні заходи про сімейні взаємини для родин наших співробітників. Наприклад, ми проводили зустріч на підприємстві, на яку запросили лектора-фахівця з сімейних питань і запросили всіх, хто хоче підвищити свою кваліфікацію як батька або як матері, прийти на цей семінар. Ми оплатили роботу викладача, і він навчав наших співробітників, як бути відповідальним батьком і відповідальною матір’ю. І в людей після цього були дуже позитивні відгуки. Були сльози, коли люди розуміли, що вони вже 20 років батьки, але зовсім не роблять те, що треба.
  6. Вітання і свята. До речі, дівчат і жінок у нас вітають на підприємстві у квітні, на свято Благовіщення. Це політика, це вибір. У нас перші роки було важко перелаштуватись, але зараз навпаки.
    — Якою має бути сімейна політика міста і яка роль місцевої влади у її реалізації?
    — Думаю, що влада могла би робити наступне:
    Поширення «best practices» — інформації про те, що, хто і як робить, із чого можна взяти приклад.
    Рейтинги і нагороди. А чому б нам на рівні міста не відзначати підприємства, в яких народилося найбільше дітей за рік? Або в яких, наприклад, найкраще піклуються про сім’ї? Це те, що ми можемо, що взагалі практично не коштує грошей.
    Якісні соціальні послуги. Як багато я б не робив на своєму підприємстві, які б високі зарплати я б не платив — мені, директорові, часом треба особисто домовлятися, щоб нормально госпіталізували дитину мого співробітника, або щоб влаштувати в садочок… Так не має бути. Це точно не моя відповідальність, і я цим не повинен займатись: я заплатив податок. Я не можу створити окрему державу для своїх працівників— це має робити влада. Або ж я не буду платити податки — тоді можна спробувати самому піклуватись про своїх людей…
    Організація спільних сімейних заходів між підприємствами.
    Заохочення до зміни стереотипів. Наприклад, святкування соціально значущих свят: День матері, День батька, День сім’ї, Благовіщення тощо. Також важливо міняти думку багатьох, що «успішною може бути тільки сім’я з однією дитиною, бо обоє працюють» — це неправда, можна бути! У мене четверо дітей, і одна з них дитина-інвалід — можна бути успішним, можна працювати!
    Політика розвитку сімейного бізнесу. На мою думку, сімейний бізнес — це дуже важливо…
    — Яким, на ваш погляд, має бути стратегічне бачення розвитку міста?
    Створення умов для сімейного бізнесу.
    Я вважаю, що місто буде сильним тоді, коли в ньому буде багато невеличких сильних підприємств. А як це зробити? — Це політика міста, це роздача землі мілкими наділами. Звичайно, простіше і вигідніше домовитися з одним мегабізнесменом і дати йому 10 гектарів. А можна з 10‑ти гектарів зробити 10 підприємств тих, хто живе в цьому місті, зробити якісь преференції. Адже якщо я живу в цьому місті, якщо тут працює мій бізнес, то буде майбутнє в цього міста.
    «Я працюю там, де живу» — створення робочих місць для жителів міста.
    «Місто для моїх онуків». Якщо це буде місто для моїх онуків, то я не буду забруднювати повітря в цьому місті, я як бізнесмен не буду економити на тому, щоб вивозити шкідливі відходи і захоронювати їх у належному місці.
    Зараз я працюю в міжнародній сімейній компанії, що має 119 років досвіду. Власники компанії є праправнуками засновників. Вони хочуть, щоб їхні праправнуки також мали бізнес. І така місцева політика — це моя пропозиція, це те, що можна розвивати. Я про це давно мрію, час від часу нагадую і, можливо, колись це таки стане політикою нашого міста. Мрію, щоб наше місто не стало тим, де я виріс (я виріс на Троєщині). Щоб не стало «Броєщиною», а Броландією.
    — Як формувалися ваші сімейні цінності? Як прийшло усвідомлення, що родина — це важливо і треба працювати, щоб моя сім’я та сім’ї, що поряд, були щасливими?
    — Хочу розказати вам одну історію. Це були десь у 80‑их роках, нас було 15 дітей і з нами займалися. Це було заборонено, але нас навчали біблійних принципів. Шануй батька та матір. Не вкради. Не бажай чужого. Не вбивай. Усі 10 заповідей. Нам було зовсім мало — по 6 років, потім 7, 8, 10, 12 — у 14 років ми розлетілися. Почалися 90‑і роки, розруха, нас рознесло по світах, і тільки частина залишилась в Україні — більшість виїхала за кордон. Два тижні тому ми зустрічалися — частина з тих, хто залишився в Україні. І коли ми зібралися, було 10 багатодітних мам, які приїхали сюди, у Бровари. А коли до нас ще приєдналися по скайпу, то було більше 100 дітей. Це з тих 15‑ти. Усі здорові. Лише один шлюб розпався.
    Якби українцям прищепили біблійні цінності, історія України могла би бути зовсім іншою. Нам їх закладали у 80‑х роках ще в радянський час, коли це було заборонено, і ось який дивовижний результат. Таким прекрасним може бути наше майбутнє. І якщо ми будемо про це піклуватися, у це вірити, то майбутнє цього міста, майбутнє нашої країни буде світлим.

Ольга Романенко, кандидат економічних наук, викладач Київського національного торговельно- економічного університету, член Ради молодих учених при МОН України

Залишити коментар

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

До початку