Зустрілися якось два гаманці: Товстий і Худий.
Товстий презирливо поглянув на Худого та й каже:
— Ну, друже, тебе й гаманцем назвати не можна. Так схуднути!!! Жах!
Худий, анітрохи не засмутившись, відказав:
— Мене це не хвилює. А чому це в тебе така задишка?
— Яка така задишка?.. У мене все гаразд. Навіть більше, ніж гаразд. Я настільки розповнів, що став гордістю свого господаря! Я навіть на підвищення пішов! — задоволено відповів Товстий.
— На підвищення? — зацікавився Худий. — Це як?
— Раніше він мене в кишеню клав, а тепер у свій новий шкіряний рюкзак. Турбується про мене!..
— Зрозуміло… А мій господар про інше турбується, — задумливо мовив Худий.
— Воно й видно! Ти зовсім у бідолаху перетворився. Одні ребра стирчать. І про що там твій господар думає?.. — насміхався Товстий.
Худий гаманець захоплено почав розповідати:
— Мій господар про інших людей переймається! На минулому тижні я побував в одній сім’ї… Там чоловік утратив роботу, а жінка дуже засмучена, бо в них двоє дітей, ще й третє має народитися… Ніколи не забуду, як вони дякували Богові після того, як я став майже наполовину порожній. Ти собі не уявляєш, яка це радість, розуміти, що ти можеш зробити комусь добро!
Товстий здивовано запитав:
— А що таке «робити добро»?
— Це означає допомагати тим, хто має в цьому потребу. Скажімо, ділитися грошима з тими, хто потребує. Наприклад, для тієї сім’ї гроші були дуже потрібні.
— О, ні!… Віддавати!… Я так не зможу. Я звик брати, брати, брати… — сказав Товстий гаманець, витираючи піт з чола. — О-о-х!
— Слухай, друже, ти ж скоро по швах тріснеш! Тобі ж важко так жити!
— О-о-х!.. — знову застогнав Товстий. — А кому зараз легко?..
Дуже серйозним тоном Худий гаманець промовив:
— Я маю тебе попередити. Знаєш, що може з тобою статися?..
Товстий перелякався:
— Що?!
— Зараз у тебе задишка. Потім ти не зможеш ходити. А потім… у тебе зупиниться серце.
— Я не хочу!… Ой, здається, вже зупиняється!…
— Тобі треба негайно схуднути. Ходімо, я знаю, як тобі допомогти.
Минуло півроку.
Два гаманці зустрілися знову. На цей раз Товстий значно схуд і повеселішав. Він почав захоплено розповідати Худому про сиріт у притулку, які раділи новорічним подарункам, про сльози щастя на очах у самотньої бабусі, про хворого на лейкемію хлопчика, у якого тепер є кошти на лікування… Розповідав із сяючими очима, а Худий гаманець усміхався, слухаючи його, і думав про те, скільки ще на світі є товстих гаманців, яким потрібно схуднути…
Ольга Казьміна (Новікова)
http://notelandia.net/category/stories/