Автор Людмила Ганжелюк, викладач психології Дубенського педагогічного коледжу Рівненської обл.
Мета: дати учням знання про Ісусові оповіді, ознайомити із значеннями біблійних алегорій, розкрити важливість і значення притч; пояснити завдання Ісусових притч; заохотити до читання та роздумів над Христовими притчами.
Біблійна основа: Мт. 13:31–33; 21:33–41.
Обладнання: 6 капелюхів різного кольору.
ХІД УРОКУ
І. Вступ
Вітання. Налагодження контакту з класом.
Учитель. Сьогодні ми розглянемо три притчі Ісуса Христа.
Шановні учні, прошу вас об’єднатися в групи (4–5 учнів) за кольором капелюхів, які лежать на столах.
Метод шести капелюхів надзвичайно простий, але це сильна простота. Коли обговорюємо питання, кожний із присутніх застосовує до нього конкретний капелюх, і всі думають в одному напрямку. Автор методу шести капелюхів Едвард де Боно, один із найвідоміших дослідників механізмів творчості, розробив метод, який допомагає ефективному мисленню в навчанні дітей та дорослих. Використавши цей метод, ми зможемо одну й ту ж ситуацію побачити з різних боків, зможемо проаналізувати її переваги й недоліки, сильні та слабкі сторони, той емоційний стан, у якому ми розпочинаємо роботу. Методика дозволяє впорядкувати творчий процес за допомогою уявного надягання одного з шести кольорових капелюхів. Так, у білому людина неупереджено аналізує цифри та факти, потім надягає чорний і в усьому шукає негатив. Після цього настає черга жовтого капелюха — пошуку позитивних сторін проблеми. Надівши зеленого капелюха, людина генерує нові ідеї, а в червоному — може дозволити собі емоційні реакції. Нарешті, у синьому підбивають підсумки. А прочитати притчу допоможе нам Біблійний вісник. Отож, розпочинаймо.
ІІ. Основна частина
Притча про зерно гірчиці
Біблійний вісник: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його» (Мт. 13:31–32).
Представник білого капелюшка
Білий колір наводить на думку про папір. Білий капелюх пов’язаний із інформацією. Білий капелюх використовують для того, щоб спрямувати увагу на наявну чи відсутню інформацію.
Починаючи розповідати притчу, Ісус поставив риторичне запитання: «До чого прирівняємо Царство Боже? Боже Царство — це те, у якому живе Бог. Там Бог Цар. І царює там Його, Боже слово. У цій притчі Ісус Христос зрівняв Царство Небесне з гірчичним зерном. Недарма кажуть у народі: «Малий, як гірчичне зерно», тому що це зерно найменше з усіх зерен. Згадаймо, Ісус не один раз висловлювався: «Якби ви мали віру величиною у гірчичне зерно». Справді, гірчичне зерно дуже мале: до 760 гірчичних зерен важать 1 грам. Але чорна гірчиця, хоч й однорічна злакова рослина, росте дуже швидко. З такого маленького зерна за один сезон виростає до 4 — 5 і більше метрів висоти, на її гілках полюбляє гніздитися птаство, яке клює ці зерна й любить тінь. В умовах Палестини за кілька перших тижнів після посіву виростає 3–4-метровий гірчичний кущ.
Представник чорного капелюшка
Це, можливо, найкорисніший капелюх. І його, безсумнівно, найчастіше використовують. Чорний колір нагадує про мантію судді. Чорний означає обережність. Чорний капелюх не дає нам зробити щось небезпечне. Чорний капелюх указує на ризик і говорить, чому щось може не вийти. Однак чорним капелюхом не варто зловживати.
Цю притчу можна розуміти так, що християнство, яке започаткував Ісус, розпочалося з маленького гірчичного зерна. Християнство невпинно швидко поширюється, набуває авторитету й популярності серед народу. Навіть невіруючі («птахи») з різних причин прагнуть угніздитися під прикриттям християнства, на його гілках. А, можливо, птахи символізують не зло, а духовне процвітання й багатство, характерне для християнства. Нам це невідомо, бо Ісус цієї притчі про гірчичне зерно не розтлумачив, а якщо й розтлумачив Своїм учням, то євангелісти не записали цієї інтерпретації. Євреї очікували, що Царство Боже буде встановлене таким же чином, як і царство світу. Вони розробляли людські методи і плани. Але Христос посіяв зерно небесних принципів.
Представник жовтого капелюшка
Жовтий колір наводить на думку про сонце й оптимізм. Під жовтим5 капелюхом ми намагаємося знайти достоїнства й переваги. Навіть якщо ідея нам не подобається, жовтий капелюх просить нас знайти в ній позитивні сторони.
Христос використовував притчі для навернення грішників, для гіркого дорікання за несправедливість і немилосердність, щоб заохотити до любові, до праці, до молитви. Контраст між маленьким гірчичним зерном і великою рослиною може символізувати контраст між непомітним і маловідомим нам, таємничим Царством Божим, про яке ми дізналися з уст Ісуса Христа, і тією величністю, красою та багатством Царства Божого, яке побачать ті, хто увійде до нього. Я думаю, що коли Ісус розповідав цю притчу, рослини гірчиці можна було бачити всюди. І не важливо, що спочатку з маленького насіння з’являвся ніжний паросток, зате він дуже життєздатний. Так і Царство Христа здається на початку непомітним і незначним. Але яким же швидким було його зростання і вплив! Земні царства загинуть, а могутнє і далекосяжне Царство Христа буде непохитним!
Представник зеленого капелюшка
Зелений колір нагадує про рослини, ріст, енергію, життя. Зелений капелюх — капелюх енергії. Під зеленим капелюхом ми вносимо пропозиції й обговорюємо нові ідеї й альтернативи. Під зеленим капелюхом ми говоримо про модифікації й варіації існуючих ідей. Зелений капелюх дозволяє думати про можливості. Коли використовують зелений капелюх, кожний докладає творчих зусиль.
Настане час і люди довідаються, що Царство Боже неперевершене й не має жодного аналога серед земних царств. Не слід ототожнювати також Царство Боже зі Святою Церквою. Небесне птаство, мабуть, колоритно символізує цю незрівнянну велич Царства Божого, а можливо, птаство символізує тих язичників та юдеїв, котрі прийняли християнство й потраплять до Царства Божого. Хочу зауважити, що притча про гірчичне зерно ілюструє не лише ріст Царства загалом, але на кожній стадії зростання повторюється зображений у притчі досвід. У кожному поколінні Бог має особливих людей, істину й роботу. Істина захована від одних, можливо мудрих і обачних, відкривається скромним, по-дитячому простодушним. Спочатку істина має мало прихильників. Згадайте перших вісників Євангелії в Європі. Згадайте Павла, який у кайданах проповідував Христа в цитаделі кесарів.
Представник червоного капелюшка
Червоний колір наводить на думку про вогонь і тепло. Червоний капелюх пов’язаний з почуттями, інтуїцією та емоціями. Ви можете не усвідомлювати, чому вам щось подобається, чи чому не подобається. Коли використовують червоний капелюх, у вас з’являється можливість описати свої почуття й інтуїцію, без будь-яких пояснень. Ваші почуття існують, і червоний капелюх дає можливість їх викласти. Важко уявити, що відчував Мартін Лютер, коли він стояв проти могутньої релігійної системи. Він тримався Божого Слова, захищаючись перед імператором. Джон Веслі хвилювався за долю язичницького світу. Прагнув нести вістку Христової любові, а у відповідь почув: «Заспокойтесь, молодий добродію. Якщо Бог забажає навернути язичників, Він зробить це без вашої допомоги».
Представник синього капелюшка
Синій капелюх використовують для розгляду самого процесу мислення: «Чого ми досягли на цей момент?», «Що нам робити далі?». Синій капелюх можна використовувати, щоб упорядкувати послідовність застосованих капелюхів і підсумувати досягнуте.
Ісус Христос навчав народ, уживаючи загальновідому для того часу методу притч — оповідання, яке ґрунтується на життєвих ситуаціях та конкретних подіях. Ісус — Учитель, Педагог, знав як промовити до серця кожного слухача, незважаючи на його інтелектуальний, соціальний статус. Кожен, хто слухав Його притчі, бачив у них своє життя, отримував конкретне й практичне вчення про Царство Боже, про потребу навернення — зміни свого життя, про правильне ставлення до Бога та до ближнього. Отже, притча про гірчичне зерно алегорично віддзеркалює взаємозв’язок між тим, що люди знають про Царство Боже, і його справжньою барвистою мальовничістю та величчю. Коли ми сіємо — не бачимо, що виросте. Зернятко (Слово Боже) «посіялось» у маленькій Дитині, яка народилась у бідному хліві. А потім Боже Царство «посіялось» у десятках, сотнях і тисячах людей. Урешті, вістка спасіння має пролунати для кожної людини, яка живе на землі!
Притча про закваску
Біблійний вісник: «Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три міри муки, аж поки все вкисне» (Мт. 13:33).
Представник білого капелюшка. Цю притчу Ісус Христос теж розпочав з риторичного запитання: «З чим порівняю Я Боже Царство?»
Міра (з арамейськ. — «сата») — це міра сипучого в гебреїв. Повна сата становить 13, 5 л, мала сата — це половина повної сати. Гебреї на одне печіння хліба використовували три сати, або три міри. Серед юдеїв закваска іноді використовувалась як символ гріха. Під час Пасхи людям слід було видалити зі своїх домів усе квасне, і подібно до цього нам слід очистити від гріха свої серця.
Відомо, що так як розчина та дріжджі проникають одне в одне, так і зло тенетами опутує світ у всіх напрямках. Схоже, що розчина символізує зло, яке присутнє на землі між двома приходами Ісуса Христа. Але це тут, на землі, а не в Царстві Божому.
Представник чорного капелюшка. Борошно — люди у світі. Закваска — духовне зростання. У якийсь момент Бог посилає Своє слово, воно потрапляє в борошно, і в нас починається духовне зростання. Як змішана з борошном закваска, діючи зсередини, виявляється й назовні, так і Божа благодать, оновлюючи серце людини, перетворює все її життя. Виникають думки, нові почуття, нові спонукання. Людина відкриває для себе новий ідеал характеру й життя Христа. Відбуваються зміни в розумі, здібності пробуджуються до роботи. Думаю, людина не наділяється новими здібностями, натомість її здібності освячуються. І розбуджується совість. У нашого характеру з’являються якості, які роблять нас придатними для служіння Богові.
Представник жовтого капелюшка. Там, у Божому Царстві, розчина на дріжджах у повній гармонії барв, звуків та всього іншого, що недоступне, невідчутне й невідоме нам, земним людям, бо це неперевершена краса, всемогутня та життєдайна велич, благо й неосяжна безкінечність. Під бродильною розчиною можна розуміти також активну й неспинну дію. Адже дріжджове бродіння не можна зупинити, аж поки не вкисне й не буде спечений хліб. Так і кількість тих, хто намагається увійти в Царство Боже, постійно зростатиме в міру розповсюдження християнства на землі.
Представник зеленого капелюшка. Хоч як не переслідуватимуть християн, як не знущатимуться над ними, як не мучитимуть їх, прогресивного й невпинного розвитку та розквіту християнства ніхто не зупинить, «аж поки все не вкисне». Важко сказати, що означає пророча фраза «аж поки все не вкисне». Це щось буде під кінець світу.
Представник червоного капелюшка. Закваска Істини породжує в нас дух суперництва, самолюбства і прагнення до першості. Серце того, хто приймає благодать Божу, переповнює любов. Господь не шукає людського визнання. Він любить людей тому, що вони викуплені Христом.
Представник синього капелюшка. Ісусові притчі відрізняються від будь-якого простого оповідання. Це Слово Боже, яке завжди «живе та діяльне». Ісус, промовляючи до народу через притчі, об’являє найглибші істини про Бога Отця, про Його присутність і божественну дію у Всесвіті, про Його Царство, яке є посеред народу, росте й дає плоди, незважаючи на чималі перешкоди (Мк. 4:1–8), про покликання і гідність людини як образу й подоби Божої, про її покликання до повноти життя у Ньому (Ів. 10:10) та про те, як потрібно жити, щоб бути учасником Царства Божого, до якого кожна людина є створена й покликана. Закваска Істини викликає зміни в усій людині, перетворюючи грубі прояви на шляхетні, бурхливі — на стримані, егоїстичні — на жертовні. Кров’ю Агнця ця закваска очищає, обмиває все нечисте. Коли відбуваються такі зміни, ангели підносять свої голоси в похвальних гімнах, Бог і Христос тішаться душами, відтвореними за Божою подобою.
Притча про злих винарів
Біблійний вісник: «Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, — і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали, — і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: “Посоромляться сина мого”. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: “Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!” І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? Вони кажуть Йому: “Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно”» (Мт. 21:33–41).
Представник білого капелюшка. Буквальний зміст цієї притчі віддзеркалює типову ситуацію для Палестини І ст., особливо в Галілеї. Іноземні багачі мали в Галілеї великі земельні наділи, які вони здавали в оренду місцевим жителям. Місцеві працівники виконували на виноградниках усі необхідні роботи і, безперечно, частину врожаю треба було віддавати іноземному землевласнику. Отже, після збору врожаю господар посилав своїх агентів, котрі привозили йому належне. За таких умов між місцевими трударями і господарем-іноземцем виникали різні конфлікти. Усе це розказав Ісус у Своїй притчі, розкривши в ній заколот членів синедріону проти Ісуса.
Представник чорного капелюшка. Далі читаємо: «Камінь, що його будівничі відкинули, — став наріжним каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!». Тому кажу вам, що від вас заберуть Царство Боже і віддадуть його народові, котрий плоди цього Царства буде приносити. І хто впаде на цей камінь — розіб’ється, а на кого камінь впаде — то розчавить його» (Мт. 21:42–44). Це про смерть Ісуса, Його воскресіння і Його вознесіння у славі. Адже камінь (син господаря винограднику — Сам Ісус), який відкинули будівельники (релігійні вожді Ізраїлю), став наріжним каменем, тобто найголовнішим у всій будівлі (у світі).
Представник жовтого капелюшка. Людина, що посадила виноградник, — господар