Більшість людей на сьогодні визнають силу й користь молитви. Мало знайдеться людей, які ніколи б не молились. Правда, практика таких молитов часто далека від того, що вкладав у це поняття Бог. Адже в більшості випадків люди моляться в часи великої скрути чи переживань. «Як тривога — то до Бога!» — за таким гаслом живуть сучасні українці. Живуть і свято вірять у те, що саме такий стан речей і є правильним. Немовби кажуть: «Ми не набридаємо Богу, і Він повинен бути цим задоволений».
Таке ставлення до молитви зумовлене вірою людей у те, що лише великі події в нашому житті варті Божої уваги. А з дрібними ми й самі якось упораємось… Навіщо Бога турбувати нашими приземленими, повсякденними справами?.. Такий підхід навіть має своє філософське підґрунтя: мовляв, Бог створив цей світ, налаштував закони, яким космос має підпорядковуватися, і штовхнув у вільне плавання нашу планету. І лише вряди-годи Він втручається у перебіг подій, скеровуючи його в потрібне Йому русло.
Цей погляд не новий, виник він приблизно двісті років тому під впливом технічного прогресу й розвитку наук. Він є досить «зручним», бо узгоджує віру в Бога з досягненнями науки і техніки. Адже все так просто: колись давно Бог якось усе створив, а ми тепер просто живемо за встановленими Ним законами. І зовсім не обов’язково вірити в Творця, і ці закони можна назвати «загальнолюдськими цінностями», головне — «правильно» жити, і цього достатньо… А для простих людей, які зрідка читають Біблію і згадують про духовну складову свого життя, такий підхід є прийнятним і дає можливість не надто сильно перейматись усілякими непростими питаннями віри і її втіленням у повсякденному житті.
Проте, коли розгорнемо Біблію і прочитаємо перші слова, записані в ній, то зустрінемо наступне: «На початку Бог створив небо й землю…». Ви помітили? Початком усього був Бог! Причиною існування, буття всіх речей у їх різноманітності є Бог. Отож, кожна річ, кожна рисочка у світі, кожна секунда часу чи міліметр простору були створені Ним. І немає речей, які не були б персонально створені Богом. Але це не все, Біблія розвиває цю думку й далі: немає жодної речі на землі, існування якої не підтримував би Бог. Вони існують не самі собою, а лише завдяки Божій підтримці. Прочитайте хоча б Псалом 146, де псалмоспівець оспівує постійну турботу й піклування Бога про Своє творіння: «Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою, худобі дає її корм, воронятам — чого вони кличуть… вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення…» (Пс. 146:4, 8–9).
У попередньому псалмі автор каже, що Бог «…правди пильнує навіки, правосуддя вчиняє покривдженим… хліба голодним дає! Господь в’язнів розв’язує, Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних! Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!» (Пс. 145:6–9). Іншими словами, Бог активно діє в історії людства.
Це підтверджував і Ісус Христос, коли перебував на землі. Бо Він, відкриваючи велич і всевладдя Бога, вказував не на грандіозні речі, а на ті дрібниці, які оточують нас: на те, що волосся нам на голові пораховане, і що кожного горобчика знає і контролює Бог, і польові квіти й ошатні лілеї Він «зодягає». Він контролює шлях риби в морських глибинах і навіть те, що вони несуть у роті.
Нам може видатись, що ці приклади занадто прості, примітивні та дріб’язкові. Адже, яка мені різниця, куди і як попливе якась там риба? Зате коли ви голодні, чи від цього залежить ваш прибуток, подібне всезнання Бога виходить на перший план. І тоді люди вважають ці речі важливими у своєму житті й щиро моляться про них.
Але насправді Христос таким чином хотів показати, що Бог бере участь буквально в усіх подіях, що відбуваються на землі й у житті людини, зокрема. Немає такої деталі чи події, яка б випадала з Його поля зору, не була Йому підконтрольна і якою б Він не керував. Творець усього, що існує, Він не просто визначив закони, за якими все у світі існуватиме, а й щодня піклується про це й Сам стоїть на сторожі того, щоб Його твориво жило за Його законами.
Одним із прикладів може слугувати життя і смерть першого царя Ізраїлю — Саула. Цар повинен був представляти людям Божу владу, він правив людьми від імені Бога. Тобто саме цар мав стояти на сторожі моральних законів і того, щоби народ Ізраїлю поклонявся Богу і проголошував Його заповіді. Проте сам цар відвернувся від Бога, не зважав на Божі остороги через пророків, звернувся до чаклунки, щоби знати майбутнє. І Бог прибрав його, як негідного представляти великого Бога. А на його місце поставив Давида, який донині вважається одним із найвеличніших царів у історії стародавнього світу й названий людиною, що діяла «згідно з серцем» Бога.
Ще одним прикладом може слугувати постійна дія закону сіяння і жнив. Про нього згадано в Посланні до галатів: «Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (6:7). Його постійна й незмінна дія, яку не може відмінити жодна людина своїми діями, жодна генетична мутація, жодна хитрість вигадників, свідчить про те, що за ним стоїть не просто бездушна сила, а Той, Хто бачить усе і Сам усе контролює.
А тепер вернімось до молитви. Наші молитви розкривають те, у Якого Бога ми віримо. Чи довіряємо Йому все наше життя, чи лише деякі, нами визначені речі? Чи віримо в те, що кожен порух і подих — під Його контролем, і тому в молитві покірно просимо в Нього сили та здатності щось чинити? Власне, усвідомлення того, що Бог як Творець не лише є початком чогось, а й Тим, Хто бере безпосередню участь у кожній нашій справі, наповнює наші молитви новою силою і змістом. Це приводить нас до усвідомлення своєї відповідальності перед Ним, і це змушує нас довіряти Йому всі наші вчинки, дії і шляхи.
Який же результат усього цього? Слово Боже говорить: «І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Флп. 4:7). Мир, тобто внутрішній спокій (а це одне із головних значень слова «мир» у Біблії і це те, чого так прагне наша душа, тобто того спокою і впевненості, які можуть бути в наших серцях за будь-яких обставин, того миру, який ми прагнемо мати попри всі незгоди і якого шукаємо протягом життя), берегтиме наші серця. Адже, коли ми знаємо, що довірили Богу все те, що маємо зробити, чи сказати, чи пережити, і знаємо, що Він як Творець насправді все контролює і направляє, то в серці починає панувати спокій і ми сміливо можемо йти життєвим шляхом.
Проте є одне «але»: мир цей можна знайти лише у Христі Ісусі. Тобто потрібно із самого початку довіритись Йому, визнати Його Володарем свого життя і Тим, Хто буде вчити нас правильно ходити Божими дорогами. Без цього неможливо до кінця довірити Богу всі наші стежки. Це має бути початком, відправною точкою не лише наших молитов чи вчинків, а всього життя.
А для цього — почніть читати Слово Боже. Можете розпочати з книги Псалмів, яка зображає нашого Бог як Творця і Царя всього Всесвіту. Читаючи Писання, ви обов’язково побачите й усвідомите, наскільки Бог великий, як усемогутній Володар, і близький у кожній деталі, як турботливий Батько.
Почніть молитись. Довіряйте Йому в короткій молитві кожен новий день. Моліться і просіть у Нього поради про кожну подію, яка може бути з вами протягом днини. Пам’ятайте, що молитва важлива, найперше, вашому серцю, щоби воно могло, як говорить автор псалму ще дві з половиною тисячі років тому, звернутись до Бога і сказати: «Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, — мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю! Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож: оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів! Господь — то твій Сторож, Господь — твоя тінь при правиці твоїй, — удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі! Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, — Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!» (Пс. 120).
Знаходьте свої слова, що вириватимуться із вашого серця, а не були кимось вимовленими, а вами старанно завченими молитвами. Для Бога важливими є ваша молитва і ваше спілкування з Ним. Учіться цього самі й учіть цього ваших дітей. Адже те, що ви в них посієте, потім і пожнете.
І останнє. Перегляньте своє життя і поставте собі питання: чи маю я стосунки з Богом, і чи є доленосною для мене жертва Ісуса Христа? Якщо ви не можете до кінця ствердно дати відповідь на ці питання, вам необхідно знайти спасіння в Сині Його Ісусі Христі. Це — найголовніше питання для кожного.
Олег Блощук