Мабуть, найбільше українських народних свят припадає на останній місяць року — грудень. Їхній перелік і опис пов’язаних з ними обрядових дійств докладно подається в підручниках з народознавства, у спеціальній і художній літературі, а наприкінці року неодноразово озвучується в радіо- і телепередачах, друкується в газетах, журналах тощо. Окрім Святого Миколая та хіба ще Андрія Первозванного ніхто й не згадує тих християн-мучеників, для вшанування яких встановлені ці свята (див. Додаток 1), зате дохристиянські поганські обряди активно пропагуються і відроджуються.
Катерини (7 грудня) — дівчата ворожили про свою майбутню долю, чи скоро вийдуть заміж, а також про здоров’я або смерть в наступному році членів своєї сім’ї;
Парамона (12 грудня) — молодь увечері збиралася «на калиту» (випікання обрядового прісного печива), а пізно ввечері дівчата ворожили;
Андрія (13 грудня) — дівчата у різний спосіб ворожили, завбачуючи свою долю, намагаючись узнати зовнішній вигляд, риси характеру, професію майбутнього чоловіка;
Варвари (17 грудня) — дівчата готували обрядову страву і пригощали хлопців, ворожили;
Спиридона (25 грудня) — у цей день передбачали погоду в наступному році, ворожили про врожай.
Важко не помітити, що ключовим тут є слово «ворожили». Безперечно, такі чесноти як цінування людської праці і родинних зв’язків, шанобливе ставлення до хліба, повага до старших і пам’ять предків необхідно прищеплювати дітям. Обрамлені у численні пісенні сюжети, ігрові сценки, наповнені особливим українським народним мудрослів’ям і гумором народні свята — це скарбниця нашого народу. Та коли наголос робиться на передбаченні майбутнього через різного роду ворожіння, це не може не викликати занепокоєння. А саме на бажанні привідкрити завісу майбутнього, а не на прищепленні любові та поваги до українського слова, пісні, народної мудрості і працелюбності, не кажучи вже про вдячність Єдиному Живому Богові за те, що Він благословляв і благословляє нашу землю, робиться акцент, коли мова заходить про народні традиції.
У чому ж криється небезпека ворожіння? Найперше, в тому, що людина потрапляє в залежність від передбачення і втрачає свою волю. Навіть, якщо за ним нічого серйозного не стоїть, ворожіння все ж впливають на людину, бо вона в них вірить. Людина вірить в якусь силу, яка править нею, стоїть за її життям. Потрібно тільки підібрати до цієї таємниці ключик або знайти правильний підхід, і тоді можна буде зазирнути у своє майбутнє. Навіть людина, яка вважає що не вірить у Бога або сатану, все ж вірить у таємничу силу, яка визначає її долю. Але якщо Бог хоче, щоб люди у Нього вірили і мали особисті стосунки з Ним, то сатані все одно: вірять в нього люди чи ні, йому важливо, щоб вони перебували під його впливом. Для цього він «одягає маски» і готовий прийняти цілком невинний вигляд, мовляв, це ж жарт або гра. Але сутність і ціль його залишаються незмінними — заманити на загибель якомога більше жертв. «…він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44).
Чому ворожіння — гріх? Тому що той, хто ворожить, або той, хто дозволяє, щоб йому ворожили, звертаються не до Бога, а до диявола. Ми шукаємо допомоги не у Бога, а у Його ворога, а значить, ми ображаємо Бога. Крім того, не потрібно забувати, що, надавши нам послугу, диявол буде вимагати оплати. Коли нам допомагає Бог, Він це робить з любові до нас, а любов не потребує оплати і допомагає безкорисно. Диявол не любить нас, і коли ми звертаємось до нього за підтримкою, то він, видаючи себе за нашого рятувальника, насправді прагне знищити нас, і ціна, яку він вимагає, неймовірно велика. Ворожіння набагато небезпечніше, аніж просто марновірство (див. «Слово вчителю» № 9/2009, С. 48–50).
Сатана пропонує людині різні методи, які начебто дозволяють зазирнути у майбутнє.
Вавилоняни гадали за польотом стріли або за розташуванням печінки у жертовних тварин.
У Древньому Римі в ходу було гадання за криком птахів, за їх поведінкою та польотом. Особливо віщими вважались: сова, ворона, сокіл, півень, курка. Звідти й наше: «ворона накаркала».
Декотрі народи гадали на кістках, бобах, горіхах, а також на кавовій гущі чи виливанням розплавленого воску, олова, свинцю у холодну воду.
І якщо деякі з цих видів ворожінь викликають у сучасної людини лише посмішку, то інші, як то астрологія, хіромантія, гадання на картах чи за допомогою маятника, набувають щоразу більшого поширення.
Нерідко можна почути щось на зразок: люди в Україні здавна вірили в Бога, але й займалися ворожінням. Це не виправдання, а біда наша, як і багатьох інших країн, і в минулому, і в наш час. Населення Європи донедавна вважалося богобоязливим, але разом з тим ворожкам тут завжди вистачало роботи. Виявляється:
– можна вірити в Бога і в той же час не боятися Його;
– можна, віруючи в Нього, творити гріх мерзотності;
– можна вірити в Нього і в той же час не довіряти Йому;
– можна зовнішньо сповідувати віру, але насправді бути безкінечно далеким від Господа.
Ворожіння — це яскравий прояв недовіри Богові.
Хіба ми можемо засобами ворожіння побачити плани Господа? Хіба нам вистачить мудрості зрозуміти, чому Він веде нас саме так, а не інакше? Хіба можуть якісь випадкові малюнки на кавовій гущі або застиглі контури воску відкрити нам план Бога? Кожний, хто зрозумів велич і силу Бога, розуміють, що це абсурд.
Особливо древнім видом ворожіння вважається астрологія — передбачення характеру людини та її долі за допомогою зірок. Астрологія виходить із того, що на людину чіткий вплив має розташування небесних світил, планет, зірок. При цьому важливе їх розташування не в теперішній час, а у момент народження людини.
На долю людини впливають, як вважають астрологи: Сонце, Місяць, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн — саме ці 7. На основі їх розташування на момент народження людини і складається гороскоп, по якому прогнозується доля людини.
Але з відкриттям нових планет постійно почали робитись доповнення і поправки. Часто різні школи астрологів мають різні пояснення і тлумачення.
Чому ж ми, як християни, не признаємо астрологію і не вважаємо її придатною для нашого життя?
1. Її поганське походження. У древніх народів астрологія носила релігійний зміст. Зірки прирівнювались до богів. Люди відчували себе під керівництвом і впливом цих богів, мали страх перед ними.
2. Протиріччя у самій псевдонауці. Зміна положення планет з часом (пройшло 5000 років), відкриті нові планети, які були невідомі у ті давні часи (Уран — 1781, Нептун — 1839, Плутон — 1932). Між іншим, сама наука астрономія, заперечує астрологію, називаючи її великим шарлатанством. На людину впливають лише сім планет, Сонце, Місяць, близько 150 зірок, які знаходяться у сузір’ях. Ну а що ж решта?
3. Одні астрологи вважають, що важливим є розташування у момент народження, а інші — у момент зачаття.
4. Раніше астрологія користувалась птолемейською системою світу. Зараз системою Коперника.
Астрологія — це масова маніпуляція людьми, і маніпулятором є не зірки чи планети і не енергія космосу, а сам сатана. Він говорить устами астрологів, щоб заволодіти волею людей. Тому церква застерігає усіх тих, хто читає і тим більше вірить гороскопам.
Що ж говорить Слово Боже про те, якою має бути наша позиція стосовно астрології.
Повт. Зак. 17:2–5: «Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа, Бога твого, щоб недотримати заповіту, що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям небесним, чого я не наказав, і буде розказано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото воно правда, дійсна та річ, була зроблена ота гидота серед Ізраїля, то випровадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть».
Іс. 47:13–14: «Змучилась ти від великої кількості рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти! Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум’я…»
Єр. 29:8–9: «Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники, і не прислухуйтеся до ваших снів, що вам сняться. Бо лжу вони вам пророкують Ім’ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь».
Біблія прирівнює астрологію до поганського ідолопоклонства і відступництва від живого Бога. Ті, хто користується нею, не виконують другої заповіді.
Ще одним із прикладів ворожіння є гадання на картах. Спектр тих, хто цим займається, дуже широкий — починаючи від школярів і закінчуючи професійними ворожками. Якщо перший випадок — дитячі забави, то другий може мати серйозні наслідки.
Вже римляни володіли системою маленьких табличок із нанесеними символами. А у VIII ст. з’явилися карти. Техніка гадання дуже проста. Кожна карта має своє значення, а 52 ігрові карти складають тисячі комбінацій. У наш час вільно можна придбати книги, в яких пояснюється принцип гадання на картам, значення кожної карти і зміст певних комбінацій. Існують різні думки, щодо результатів гадання на картах:
– часто передрікання збуваються;
– це шарлатанство, дешевий обман;
– за цим стоять вищі сили (але які?).
Гадання на картах далеко не завжди невинна забава або шарлатанство. Сатана не завжди показує нам свою візитку і вказує той момент, коли починається сфера його діяльності. Шуткувати і легковажно ставитися до гадання не можна. Навіть просте віщування може мати страшні наслідки. Людина опиняється у залежності від інформації, отриманої під часу сеансу гадання. Усі думки направлені на це, з’являється страх, паралізується воля. Відтак, те, у що людина глибоко повірила, стає в її житті реальністю. Пригадайте слова Ісуса Христа з Євангелії Матвія, 9 розділ, 29 вірш: «Нехай станеться вам згідно з вашою вірою», які у даному випадку мають трагічний зміст.
Що робити? Ніколи не звертайтесь до ворожбитів! Лев. 19:26: «…не ворожіть і не гадайте», бо це мерзотність в Божих очах.
А щодо самих ворожбитів Слово Боже висловлюється ще рішучіше. Своєму народу Він наказав винищувати їх із свого середовища. Вих. 22:17: «Чарівниці не зоставиш при житті». Лев. 20:6: «А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, — то Я зверну Своє лице проти тієї душі, — і винищу того з-посеред народу його». Лев. 20:27: «А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!» Це частина закону, яка була дана Мойсею. Це ж саме правило залишалось в силі і пізніше, про що ми читаємо у книгах царів і пророків (1 Хр. 10:13).
У Новому Завіті не говориться про буквальне знищення віщунів і ворожбитів, але говориться про їх духовну смерть — «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це — друга смерть!» (Об. 21:8).
Можна стверджувати, що любе гадання чи у «науковій» чи у примітивній формі перебуває під судом Божим. Бог відкидає його! В цьому і є головна причина того, скільки шкоди завдається тілам і душам тих, хто користується різноманітними видами гадання.
Що робити тим, хто користувався «послугами» ворожбитів? Сьогодні ще час благодаті. Попросіть у Господа від щирого серця, щоб Він простив вам цю мерзотність і очистив вас від цього гріха і його наслідків. Він зробить це, бо написано: «Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).
Широковідомий вид ворожіння — хіромантія, ворожіння по лініях на долонях рук.
Коли і як зародилась хіромантія, сказати важко. Вважають, що вперше вона з’явилась у Древній Індії і звідти почала своє розповсюдження по усьому світу. Древні греки та римляни також захоплювались «читанням по руці», але сучасне розповсюдження хіромантія отримала лише у XVI–XVII ст. Цей вид гадання завжди носив містичний характер (таємничість, недозволенність, окультність).
У кінці XIX і на початку XX ст. спробували очистити хіромантію від окультизму і виявити у ній раціональну частину — дослідити руку за допомогою математичних методів. Так з’явились хірологія — наукова інтерпретація форм та ліній руки, дактилоскопія — наука, що вивчає капілярні узори кінцевих фаланг пальців рук із метою встановлення особи людини, графологія — інтерпретація почерку, теорія, згідно з якою з почерку людини можна судити про її характер і навіть зовнішність.
Але хіромантія носить інший характер. Вона виявляє вічне бажання людини зазирнути у своє майбутнє, дізнатись про хвороби, розлуки, радості… і навіть день смерті, тоді як згідно з Божою волею людині не дано знати своє майбутнє, вона має жити теперішнім. Пс. 30(31):16: «в Твою руку кладу свою долю…» Зауважте, не в нашій руці, а у Божій…
Сатана ж намагається навіяти людині, що на її руці справді написане її майбутнє. Але через такі передбачення він нав’язує людині свої плани і примушує людину виконати їх.
Якщо ж хіроманти, дивлячись на руку, справді вгадують долю людини, то варто замислитися, а з допомогою яких сил це відбувається? Хто дає їм цю інформацію? Від Бога це не може бути!
Інший вид ворожіння — гадання за допомогою маятника, прута (лози). Принцип полягає в ідеї радіастезії (усяка матерія випромінює енергію). Даузер або людина, яка користується маятником, має налаштуватись на таке випромінення. Користування маятником і прутом (лозою) — практично одне і те ж. Проте маятник більш чутливий.
Що таке маятник? На тонкій нитці, ланцюжку, волосині вішається предмет (камінь, перстень, медальйон тощо). Ворожбит тримає маятник у руці, а коливання маятника розтлумачуються.
Сьогодні за допомогою маятника намагаються ставити діагнози і підбирати ліки, розшукувати людей чи предмети, вибирати супутника життя і харчування при алергії, тощо. Особливо зараз ця практика популярна серед школярів і підлітків.
Відомо, що з лозошуканням пов’язані дві обставини, які мають нас насторожити: по-перше, ця здатність передається, по-друге, людина, яка це практикує, як правило, має духовні проблеми. Що за цим стоїть? Яка сила управляє лозою, яка сила примушує руки лозоходця саме у даний момент реагувати? Наукові експерименти не дали чіткої відповіді. Більше запитань, аніж відповідей.
Ми не заперечуємо існування цього явища, воно справді існує. Але нам і не потрібно піднімати завісу над його природою і визначати, яка сила стоїть за ним. Наука не дає нам чіткої відповіді, але слово Боже — так. «Народ Мій допитується в свого дерева, і об’являє йому його палиця, бо дух блудодійства заводить до блуду, і вони заблудили від Бога свого» (Ос. 4:12) — говориться саме про це явище!
Бачимо, що навіть у той час це було широко відоме і практикувалось навіть серед євреїв. Але Господь називає це блудодійством, тобто служінням іншим богам, невірністю щодо Нього, Єдиного і Вічного.
Ті, хто застосовує цю практику, вважають, що окрім деякого виснаження нервової системи ніяких інших сторонніх ефектів не спостерігається.
Але потрібно пам’ятати, що наслідки можуть залишатись і у пасивному стані. Вони можуть виплисти на поверхню, коли людина стає на духовний шлях.
Той, хто плутає здатність користуватись маятником із Божим даром, робить велику помилку.
Досвід показує, що ці незвичайні людські здібності — не дари Духа і навіть не нейтральні або природні дарування, а скоріше медіумістичні.
Часто ці здібності виявляються випадково і як правило проявляються у тих людей, чиї предки були зв’язані із окультними практиками.
Що вказує на те, що ці практики від диявола?
1. Серед лозоходців є окультисти, які застосовують лозу на своїх спіритичних сеансах.
2. Ті, хто навертається до Господа, — втрачають цей дар.
Часто маятникова терапія дійсно може принести деяке полегшення і зцілення в органічній області. Але за такі полегшення необхідно платити порушеннями у сфері психіки. Практик «заробляє» більш серйозні порушення, ніж люди, котрих він лікує. Порушення фізіологічні: внутрішня стурбованість, богохульні і нав’язливі думки, внутрішня скованість, психічні захворювання. Пригадайте, як часто батьки нарікають на незрозумілі страхи у дітей, на невмотивовану агресію, несприймання будь-яких повчань. Часто люди просто не можуть вистояти службу в церкві, запам’ятати молитву, не мають жодного інтересу до чогось духовного, начебто їм «закрито», бо й справді закрито. Сатана допомагає, але вимагає за це величезну ціну — вимагає контролю над душею людини.
Подивіться як газети і журнали описують різні паранормальні явища? В основному — позитивно. Астрологи, екстрасенси, ворожбити постають у позитивному світлі. Усі захоплюються ними, окультизм зображають, як щось нормальне, а не вірити в нього просто непристойно. А якщо раптом чути голос розуму, то на нього з усіх сторін, в тому числі із сторони преси, шиплять. Суспільство не бачить страшного жала смерті, прихованого за фальшивою добротою і набожністю. Екстрасенси говорять що вони вірують у Бога і діють за Його велінням. Але і біси також вірують і тремтять — так говорить Біблія.
Господь однозначно засуджував усілякі спроби ворожби (Повт. Зак. 18:10–12). Знайте, що в очах Бога усяке ворожіння, тобто спроба зазирнути в майбутнє, є мерзотним.
Що ж робити християнам? Утікати, ховатись, мовчати?
Ні, Бог дав нам доручення служити тим, хто гине, — світлом і правдою.
Давайте ж будемо робити це кожний на тому місці, куди нас поставив Господь. Він допоможе нам у цьому.
Наталія Зайчук
Додаток 1
Свята Катерина. Життя Катерини припало на кінець III — початок IV ст. — період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана. Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Александрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження.
Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина обернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами.
Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміліан — язичник, який приїхав до Александрії та закохався у дівчину. Але Катерина не зрадила Ісусові, за що й прийняла мученицьку смерть.
Святий Парамон. Святий Парамон постраждав під час правління імператора Деція (249–251 рр.).
У Віфінійській області правитель і переслідувач християн Аквілін зібрав мучеників і примушував їх принести жертву богові Посейдону. Саме тоді там проходив святий Парамон. Він голосно вигукнув: «О, як багато праведників нечестивий правитель убиває за те, що вони не кланяються бездушним і німим ідолам!». Сказавши це, Парамон продовжував свій шлях. Але Аквілін наказал наздогнати його й убити. Святого наздогнали, вирвали у нього язик і закололи списами. Тоді ж і всі інші святі мученики були убиті перед капищем Посейдона. Це відбулося 250 р. нашої ери.
Апостол Андрій. Апостол Андрій (грецьке слово «апостолос» означає посланник, тут — посланець Божий, посланий Христом на звершення місії спасіння), рідний брат апостола Петра, був родом із Віфсаїди. Коли Іван Хреститель з’явився в Юдеї та хрестив на покаяння, він став одним з його учнів. Згодом першим приєднався до Ісуса Христа в час Його хрещення. Бувши увесь той знаменний день із Господом та пізнавши в Ньому Спасителя світу, Андрій прийшов до брата свого Симона (Петра) і, повідавши: «Ми знайшли Месію!», — привів того до Ісуса. Обидва брати були рибалками й ловили рибу на Галілейському озері. Коли Христос призвав їх на апостольство, сказавши: «Iдіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей…», — вони негайно залишили свої сіті і з того часу всюди слідували за Божественним Учителем.
У Книзі діянь апостольських нічого не розповідається про апостола Андрія, але перекази Церкви оповідають, що він проповідував Євангелію на берегах Чорного моря, у Херсонесі Таврійському (Крим), був у Синопі, Іраклії та Халкидоні, відвідав Вірменію та Грузію, дійшов до південних областей Русі й по Дніпру піднявся до того місця, де нині стоїть Київ. Тут, зійшовши на гору, він поставив хрест і прорік учням: «На цьому місці засяє благодать Божа, спорудяться церкви, і світло Христове зійде звідсіль на всю країну!». Нині в Києві на цій горі стоїть церква в ім’я Андрія Первозванного… У похилому віці він повернувся до Греції, і в місті Патри, за відмову принести жертву богам, був прив’язаний до хреста, який мав вигляд літери «Х» (хрест такої форми має сьогодні назву «андріївський»). На ньому апостол пробув три дні та три ночі, навчаючи та застерігаючи народ, що юрмився навколо й вигукував: «Даремно страждає цей чоловік!..». Святий апостол відійшов у інший світ у 70-му році по Різдву Христовому. Християни поховали тіло святого мученика.
Свята Варвара народилася в Іліополі у часи правління римського імператора Максиміана (240-310 рр.), розумом і душею прийняла християнство, відмовившись від богів і багатств батька свого Діоскора. Перенесла важкі муки і жорстоку страту (306 р.), але не відреклася від своєї віри.
Святий Спиридон. Про його життя збереглося дуже мало відомостей. Відомо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Всі свої прибутки він віддавав на потреби ближніх та чужинців, за що Господь нагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих та виганяв бісів. Спиридона переслідували за Христову віру в часи, коли християнство було заборонене.
Після смерті дружини, в царювання імператора Констянтина Великого (306–337 рр.), його хиротонізували на єпископа Кіпрського міста Тримифунта. В сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя. Жив дуже скромно і заробляв на щоденний хліб власними руками. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору. Хоч він був невченим, але через нього промовляв Святий Дух. Після однієї з його проповідей навернувся до Христової віри поганський філософ Євлогій.
Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон представився до Господа.
Додаток 2
Чим ворожіння відрізняється від пророцтв?
Нам відомі випадки, описані в Біблії, коли люди отримували інформацію про майбутнє і це не було гріхом. Щоб уникнути непорозуміння, слід чітко розрізняти пророцтво і передбачення майбутнього, що досягається засобами ворожіння.
1. Джерело. Бог — джерело усіх істинних пророцтв, тоді як джерелом гадання є диявол. Пророцтво надихається Духом Святим, а передбачення приходить під демонічним впливом.
2. Ініціатива. У пророцтвах ініціатива завжди від Бога. Бог сам вибирає і людину, і час. При ворожіннях — ініціатива завжди належить людині.
3. Вплив. Бог абсолютно незалежний. Його неможливо направити чиєюсь волею або бажанням. Людина може лише звертатися до Бога із щирим каяттям і просити прощення і милості (Вих. 32:14; Йона 3:10). Ворожбити ж кажуть, що, виконуючи певні дії, людина може вплинути на свою долю.
4. Мотивація. За пророцтвами завжди видно любов Бога. Він бажає тільки добра, і якщо й карає, то тому, що народ відійшов від Нього. За ворожінням стоїть зла, підступна сила, мета якої погубити, а не спасти душу людини.
5. Наслідки. Той, хто служить Господу, наповнений спокоєм і миром. Він знає, що його життя — у Божих руках, і не потребує гороскопів, прикмет тощо (Пс. 138:16). Хто хоча б раз користувався послугами ворожбитів, той уже не може без цього. Отримана інформація не залишає людину у спокої і примушує іти далі цією дорогою. Внутрішній спокій втрачено, миру більше немає. Гіркі наслідки, як фізичні, так і духовні.
6. Результат. Божі пророцтва завжди виконуються (Лк. 13:31; Повт. Зак. 18:21–22), а ворожіння — ???
Джерела:
1. Зудерманн Б. Оккультизм — взгляд под маску. — М.: Логос, 2003. — 237 с.
2. Хазел К. В плену суеверия. Бремя и освобождение. — Заокский: Источник жизни, 1999. — 192 с.
3. Кремер Э. Открытые глаза. — Луцк: Христианская жизнь. — 128 с.
4. Кох К. Е. Между Христом и сатаной. Оккультизм и его воздействия из опыта душепопечения. — 1999. — 205 с.
5. Скуратівський В. Т. Вінець. — К.: Вид-во УСГА, 1994. — С. 212–227.
6. Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. — К.: Т-во «Знання України», 1993. — 112 с.
7. Народний календар. Свята. Звичаї та обряди. Народна мудрість. Зима [Електронний ресурс] // http://uaua.info/content/articles/1355.html.