Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
Ів. 6:44
Сьогодні спробуємо дослідити вплив на людське серце Божої благодаті.
Чимало людей вважають, що робота Святого Духа в справі спасіння може бути обмежена волею людини. Існує позиція, що Святий Дух, починаючи роботу, спрямовану на те, щоб привести людину до Христа, може зустріти сильний опір, і Його наміри виявляться марними. Він не зможе дати нове життя, якщо грішник не захоче, щоб йому дали це життя.
Справді, якщо подивитися на ставлення людей до Євангелії, до Бога, то не всі люди відкриті, щоб слухати та приймати Слово Боже. Ви самі знаєте, що коли намагаєтесь комусь розповісти про спасіння, про Ісуса, про церкву — не всі люди вас хочуть слухати, не всім цікаво, а більшість узагалі вас не сприйматиме. Правильно сказано, що такі люди чинять опір Духові Святому. Та можна сказати і понад те: усі люди чинять опір Божій благодаті, що спасає. Людська гріховна природа завжди противиться Слову Господньому. Усі люди, починаючи від Адама, намагаються втекти від Бога, заховатися від Нього, позбутися Його. Недарма в Божому Слові написано: «Нема праведною ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Рим. З:10-12).
Без Божого втручання жодна людина не може спастися. Без Господа всі люди прямують у пекло. Немає таких людей, які самі почали шукати Бога. Духовно мертва людина абсолютно неспроможна увірувати в Отця Небесного. Ми не здатні полюбити Бога, якщо тільки Він Сам не втрутиться в наше життя Своєю благодаттю та не пробудить до віри. Читаючи Слово Боже, бачимо силу такої благодаті, яку не можна зупинити та побороти: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий…» (Еф. 2:8); «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі» (Рим. 8:14).
Якщо припустити, що грішна людина все ж може зупинити благодать Божу, тоді виявляється, що Бог слабкий і ніяк не може вплинути на людину. Хіба таким є Бог? Але як тоді розуміти слова Божі з Книги Об’явлення 3:20: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною»? Не варто думати, що Ісус, такий безпомічний, стоїть біля дверей серця, стукає та чекає, щоб людина відчинила. Наше спасіння, прийняття Ісуса — не залежить від нас, від того, чи відчинимо ми двері. Насправді, ніхто не хоче впускати Бога у своє життя, ніхто не робить крок назустріч Богові. Навпаки, це Господь приходить, щоб спасти, це Бог відчиняє двері серця людини, навіть якщо вони замкнені й підперті великим каменем.
Бог підбирає спеціальний ключ, а не вламується як грабіжник. Божественна благодать відродження не знищує волю та її властивості й не силує її. Натомість благодать духовно оживляє, зцілює, покращує та ласкаво й водночас потужно схиляє волю людини. «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Флп. 2:13).
Ніхто не знає, як Бог діє в серці людини. Ми не можемо бачити цієї роботи, але завдяки цьому грішник, який усе своє життя втікав від Бога, залишає своє гріховне життя й приходить до Господа. Навіть найзапекліший атеїст, який боровся проти Бога, під дією Духа Святого докорінно змінює свої погляди та починає шукати спасіння в Ісусі. А буває й так, що людина роками приходила в церкву, роками слухала проповіді, але насправді шукала користі чи то матеріальної, чи духовної, так і не пізнавши суті Євангелії.
Божий народ, який мав би служити Господу, відкинув Ісуса й противився Божому плану спасіння. Це люди, які роками слухали Слово Боже, які роками молилися про прихід Месії, але, коли Месія прийшов, не повірили в Нього. Спочатку навіть учні Ісусові й рідня не сприймали Його за Бога. Та що робить Господь, аби люди могли повірити в Нього й ухопитися за Божу руку для спасіння? Написано, що Бог прояснює розум людини: «Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання» (Лк. 24:45); «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він — Бог правдивий і вічне життя!» (1 Ів. 5:20). У Євангелії від Івана також гарно написано, що не може людина прийти до Бога сама собою, навпаки, усі люди противляться Господу. Лише коли Бог утрутиться в життя людини, лише коли Він прояснить розум людині, лише коли почне притягувати, тоді вона почне шукати Господа та спасіння в Ісусі Христі: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його…» (Ів. 6:44).
Ми не знаємо, як саме Бог «притягує» людей. Інколи в Біблії використовувалося це слово, щоб описати, як люди тягнули сіті з води. У нашому розумінні — це схоже на дію магніту, який притягує не все, але тільки певний вид металу. Це дуже цікаве порівняння, адже Бог також притягує до Себе не всіх, але вибраних Божих дітей.
Зверніть увагу, що Бог не ставить кожного з нас насильно на коліна, але якимось чином, через Духа Святого, впливає на наше серце, наш розум, відкриває наші очі, забирає пелену з наших зору. З однією людиною Господь може працювати роками, використовуючи всі засоби благодаті, прибираючи камінчик за камінчиком із серця людини. А з іншими людьми — це може бути схоже на вибух. До кожної людини Бог шукає Свій підхід та різні методи.
Мені подобається історія з митником Матвієм, до якого Ісус підійшов і сказав лише три слова: «Іди за Мною». Вражає випадок із Савлом, який тривалий час переслідував послідовників Ісуса й не думав про якісь переміни. Але непереборна благодать Божа в одну мить змінила його серце — і з затятого противника Савл перетворився на ревного послідовника Ісуса Христа.
І сьогодні Бог діє по-різному в серцях людей. Він один знає, кого Він призначив для спасіння, і Бог все зробить для того, щоб знайти таких людей та проявити до них Свою благодать.
Усі ми були духовно мертвими й ворогами Господніми, але Він Своєю непереборною силою оживив нас до нового життя.
У всіх нас є також багато знайомих, рідних та друзів. Ми часто говоримо з ними, переконуємо, доводимо, намагаємось навернути до Господа. Але без Божого втручання навіть найкращі слова можуть виявитися пустими. Навіть найкращі проповіді без дії Духа Святого не принесуть результату. Саме тому нам потрібно молитися, щоб Бог Своєю непереборною благодаттю змінив серця дорогих нам людей і спас їх від вічної загибелі. Якщо Бог не притягне людини, ніхто інший цього зробити не зможе.
В’ячеслав Мурза, редактор газети
«Євангельська правда»