Що таке благодать?
У наших бесідах часто повторюються слова — «Божа милість», «Божа ласка», «Божа благодать». А й справді, що таке «Божа ласка»? Що таке «благодать»? Чи це однакові слова? Що вони означають?
Давньоєврейське ім’я Анна (чи Хана) перекладається як «благодать», і на Уралі багату на руду гору назвали на честь цариці Анни — гора Благодать, так тоді робили компліменти. Але все це не пояснює значення цього слова.
Із словника довідуємося, що значення цих понять однакові. «Ласка» означає доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь або творення добра з доброї волі. «Благодать» означає щедроти, дари, ласку. Благо давати або добро давати значить те саме, що й ласка з доброї волі комусь робити добро, яке не є відплатою за якісь послуги. У Біблії, перекладеній українською мовою, це поняття передається як одним, так і другим словом. Проте в більшості випадків перекладачі вживають слово «благодать».
Читаючи Євангелію, ми ніде не знаходимо, щоб Ісус Христос вживав слово «благодать». Найбільше його вживає апостол Павло. Чому?
Божа благодать виявляється в Ісусі Христі, у Його жертві за гріх на Голгофському хресті. Тому до Христової смерті це слово було людям незрозуміле. Його важко було пояснити. Апостол Павло, котрий спершу виступив проти Христової церкви, пізніше, будучи спасенним, зрозумів на власному досвіді, що означає слово «ласка», «благодать». Тому він, як ніхто інший, часто й охоче пояснює його. Зокрема, у Посланні до ефесян, у 2-му розділі, апостол Павло розтлумачує кожному із нас про Божу ласку, Його благодать до всіх. Він пише:
«І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився».
Отже, благодать — це незаслужена, але виявлена з любові Божа прихильність до людей, які приймають Ісуса Христа своїм особистим Спасителем.
Чому нам потрібна благодать?
У перших трьох віршах прочитаного уривку апостол Павло пояснює, чому нам потрібна благодать. Людина без Спасителя Христа є духовно мертвою через гріх, непослух, непокору. Як би добре ми не думали про себе чи про якусь людину, не зважаючи на наші думки, наші почуття, якщо ця людина не прийме Христа як свого особистого Спасителя, то загине, бо немає іншої дороги, іншої можливості для спасіння у вічності як тільки через Ісуса Христа. Так учить Боже Слово. Читайте самі, перевірте це питання, бо воно дуже важливе. Від нього залежатиме, де ви проведете вічність.
Як переконатися, що Христос спасає благодаттю?
Практично переконатися в тому, що Христос прийняв мене, можна просто повіривши Божому Слову. Окрім уже цитованого тексту, апостол Павло знову і знову повторює:
«Бог нас спас і покликав святим покликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів…» (2 Тим. 1:9);
«Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя» (Тит. 3:5-7).
Бог спасає нас не через якісь добрі діла, вчинки чи добру поведінку, бо в людині, у її вдачі й поведінці, надто мало доброго, щоб на цій підставі дарувати їй спасіння. Не можна й не треба грішити, але, навіть якщо ви проводите праведне життя, треба вірити, що тільки Божа благодать спасає нас. «А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю» (Рим. 11:6).
Коли почалася Божа благодать?
Чи з’явилася благодать із появою перших людей? Адже християни теж не зазнали її першими?
Ні. Її початок був навіть не на хресті, але у вічності. У Другому посланні апостола Павла до Тимофія написано: «Бог спас нас і покликав святим покликом не за ділами нашими, а згідно з волею Своєю і благодаттю, яка дана нам у Христі Ісусі раніше віковічних часів…» (1:9). Отож, благодать ішла від Бога ще до створення людини.
У Посланні до Тита читаємо: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей» (2:11). Чи це значить, що через смерть Сина Людського за наші гріхи всі люди спасуться?
Спасуться тільки ті, хто прийме Христа як свого особистого Спасителя.
Написано, що хто покличе Ім’я Господнє, той спасеться, і кожен, хто увірує в Сина Божого, матиме вічне життя. Фізична смерть тіла не означає смерті душі, яка безсмертна. Але подальша доля душі — таємниця…
Спасіння душі пропонується всім і кожному через Ісуса Христа. Спасіння настільки велике й Божа благодать настільки необмежена, що може включити кожного, усе людство, усіх. Спасіння пропоноване всім, дається безплатно, через Божу благодать. Трагедія людини полягає в тому, що вона не хоче прийняти Божу благодать. Людина зловживає Божою благодаттю і не хоче прийняти Боже милосердя, Божу любов, відкуплення, прощення, виправдання, освячення. Отже, будьте мудрими й для вашого вічного щастя станьте перед Богом на коліна, хто б ви не були, визнайте перед Богом, що ви — грішник і попросіть прощення та запросіть Ісуса Христа у своє серце, прийміть Божу благодать. Не опирайтеся Святому Духові, котрий веде вас до Божого спасіння.
Далі ми говоритимемо про Божу благодать, у якій стоїмо. «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої» (Рим. 5:1-2).
Як стояти в Божій благодаті?
Прийнявши Ісуса Христа, ми перейшли з царства темряви в царство світла, а це — сфера благодаті, у якій живемо кожну хвилину нашого життя. Коли ми стоїмо в Божій благодаті, це означає, що через Ісуса Христа ми маємо нове ставлення до Бога Отця. Раніше людина шукала спілкування з Богом, але тільки окремі вибранці досягали ласки. Колись у Єрусалимському храмі було місце, що називалося Святе Святих. Воно було місцем Божої присутності. Без жертвенної крові тварини священик не мав права туди зайти, але заходив лише з кров’ю ягняти. Це і є власне картина, прообраз доступу до Бога Отця через жертву Божого Агнця. Того дня, коли помер на хресті Ісус Христос, завіса в храмі, яка відокремлювала таємницю Святого Святих від решти світу, розірвалася зверху донизу, і доступ до Бога Отця став відкритим через Ісусову смерть.
Ми спілкуємось з Богом через Святе Письмо, через молитву. Але чи завжди молитва означає обопільний зв’язок? Можливо, ви вже роками молитеся до Бога, просите Його допомоги. Дозвольте мені сказати, що коли ви приходите до Бога Отця не в Ім’я Ісуса Христа як свого Спасителя, ви ніколи не отримаєте відповіді. Можливо, ви скажете: «Але я молився і приходило полегшення». Так сталося завдяки тому, що хтось за вас молився, той, хто прийняв Христа як свого Спасителя, ви ж не маєте доступу до трону Божої ласки. Бог тільки тоді слухає молитву невіруючого, коли він приходить до Бога й просить прощення своїх гріхів і приймає Христа як свого Спасителя. Коли ж невіруючий відкидає Христа, не хоче Його прийняти вірою, такий не має ніякого доступу до Бога. Як ви можете зайти в дім, коли самі зачинили перед собою двері? Ісус Христос сказав: «Я є двері».
Усе добро, усі відповіді на наші прохання Бог дає через Свою благодать, а не через наші заслуги. Це Христос нас примирив із Богом Отцем і представив нас святими, непорочними та невинними перед Богом. Так написано в Посланні до колосян: «І вас самих, що колись були Богові чужі та вороги Йому думкою та лихими вчинками, тепер примирив смертю в людськім тілі Його, щоб представити вас, святими і непорочними, і невинними перед Собою» (1:21-22). Колись, тобто до прийняття Христа, перед Богом ми були чужими, ворогами думками та вчинками, але коли приймаємо Його, Він представляє нас Отцеві, як Свою власність, називаючи нас Своїми синами і дочками.
Апостол Павло пояснює це так: «Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1). Виправдатися перед Богом вірою означає, що коли ми віруємо в Божого Сина, то Бог дивиться на наші гріхи, наш непослух і всі наші недоліки через жертву крові Свого Сина Ісуса Христа, Котрий заплатив ціну за всі наші гріхи. Тоді Бог прощає нам усі гріхи й проголошує нас невинними, виправданими, такими, наче ми ніколи не грішили в теперішньому, минулому й майбутньому часі.
Що означає мати мир із Богом?
Це означає, що протистояння закінчилося, ми віддалися Богові. Тепер Ісус Христос може взяти нас за руку й припровадити до Небесного Отця й представити як Свою дитину, яку Він купив Своєю дорогоцінною кров’ю, дитину, одягнуту в Його святість і Його праведність.
Колись я чув оповідання, що до королівського палацу прийшов хлопчина років 10 і каже до сторожі: «Я хочу бачити короля». Сторожа відігнала хлопчину, сміючись із його нерозумного бажання. Але тим часом проходив юнак і, почувши бажання хлопця, підійшов до нього, узяв за руку й повів до короля. Ніхто їх не затримав, бо це був королівський син, який привів хлопчика до батька. Подібно Ісус приводить нас до Свого Небесного Отця, беручи за наші забруднені гріхами руки, одягає нас в одяг Своєї праведності. Без Христа немає доступу до Бога Отця.
І ось це все: мир із Богом, доступ до Отця та постійне перебування в Його присутності маємо через Божу благодать. Цю благодать для нас здобув Ісус Христос на Голгофському хресті і через неї ми прийняті Богом і маємо доступ до Нього.
Чому християни не завжди розуміють, що перебувають у Божій благодаті?
У цьому світі християни, як і всі люди, зазнають різних переживань, страждають, сумують, плачуть, і іноді їм здається, що Бог десь далеко й не чує Своїх вірних. Так стається з тими, хто керується в житті почуттями. Біблія не каже, що через почуття ми стоїмо в благодаті, але через віру. Почуттями ми реагуємо на обставини, які змінюються, а з ними й наші почуття. Але віра постійна, віра в Боже Слово, у Його святі й непорушні обітниці. І, власне, цією вірою, а не почуттями, ми отримуємо доступ до тієї благодаті, у якій стоїмо.
Бог нас відродив до нового життя, простив наші провини, наповнив Святим Духом, привів у Царство світла, і тепер ми очікуємо вічної Божої слави. І це все отримуємо безплатно, як подарунок, не за діла, не за поведінку, але як дар Божої любові. Ми не платимо, бо заплатив Ісус Христос. І це не значить, що благодать дешева. Христос заплатив за неї дуже високу ціну. Він був відкинений. Чи ви розумієте, що це бути відкиненим, залишеним? І не тільки це, а невинно оскарженим і осудженим на ганебну смерть, як злочинець. Опльований, побитий, осміяний і розіп’ятий на хресті. Це, власне, ціна, яку Бог платив за кожного, щоб нас спасти, відкупити, відродити й поставити в сфері Своєї благодаті. У Посланні до ефесян, 1:7, написано, що в Христі ми маємо викуплення кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його.
Як просити Божої благодаті?
Перебуваючи в сфері Божої благодаті, ми приходимо до Бога не як жебраки, старці чи прошаки, але як діти до свого Батька, і розказуємо Йому всі свої труднощі, проблеми та на підставі Його обітниць просимо Його допомогти. Жити в цій сфері, у таких стосунках із Богом — означає стояти, перебувати в Божій благодаті. Коли ви не маєте цілеспрямованості у своєму житті, коли ваше життя не має змісту, коли воно порожнє, Христос, через Якого проявляється Божа благодать, каже: «Прийдіть до Мене, Я вам дам хліб життя». Він каже: «Хто прагне — нехай прийде і п’є воду життя» Він забезпечить усі ваші потреби, бо написано, що Він виповнить потреби згідно багатства Його благодаті.
Леонід Якобчук,
почесний професор НаУ «Острозька академія», ведучий християнської радіопрограми «Відвертість»
Якобчук Л. Сто відповідей на сто запитань. — Острог : Видавництво НаУ «Острозька академія». 2-ге вид., 2013. — С. 305-315.