Сучасну людину оточують проблеми: особисті, суспільні, державні, глобальні. Усі глобальні проблеми людства поділяють на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні. Чи можна виділити якусь проблему над цими? На превеликий жаль, про цю проблему здебільшого мовчать, або роблять вигляд, що її не існує. Її не знайдеш у жодній класифікації проблем. Працюючи разом із учнями школи над проектом «Сходинками духовного зростання», ми дійшли висновку, що найбільшою глобальною проблемою людства є проблема зниження рівня духовності суспільства. Її можна назвати проблемою над проблемами.
Причини зниження рівня духовності суспільства
Чому вона виникла, зокрема, у нашій державі, незважаючи на багату історію, культуру, традиції, які, на жаль, часто пов’язані із забобонами, навіть ідолопоклонством. Однією з причин є наслідки пострадянського суспільства, де всіх переконували, що Бога немає. Великий вплив мали й мають засоби масової інформації, література, телебачення, Інтернет, низькопробне мистецтво. Люди забули про Бога, вони надіються на власні сили, складають плани, які часто суперечать Божим, роблять учинки, які суперечать Божим законам. Усі ці чинники прямо або опосередковано здійснюють негативний вплив на формування особистості дитини. Тому потрібно докласти максимум зусиль, щоб розв’язати цю проблему.
«Коли Бог на першому місці, то все на своїх місцях»
Ми повинні допомогти зрозуміти дітям, що на першому місці у житті кожного християнина має бути Бог, навіть не батьки, навчання, спорт чи інші корисні речі, а Бог. Як сказав святий Августин, «коли Бог на першому місці, то все на своїх місцях». Ми прагнемо змін, але не завжди знаємо, що в першу чергу потрібно змінювати. За словами Ш. Амонашвілі: «Не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить свою душу». А Бруно Ферреро вважає, що «великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця». За словами Генрі Ноуена: «Насамперед потрібно змінити своє серце; зрештою, це єдине, що ми справді здатні змінити».
Важливість духовного виховання
Відомо: дитина не народжується моральною чи аморальною, вона поступово стає такою залежно від того, у якому середовищі, у яких умовах живе, яке отримує виховання.
Виховання є плідним тільки тоді, коли воно звернене до духовного життя, просякнуте вірою в силу Божу, що світиться в людині, як образ Божий. Воно здатне запалити дитячу душу любов’ю до добра й правди. Суть християнського виховання полягає в тому, щоб усвідомити шлях спасіння.
Взаємозв’язок навчання та виховання
Згідно із завданнями предмета християнської етики, педагоги повинні допомогти дітям відкрити їхні серця для Господа. Одним із найважливіших завдань учителя є вміле поєднання навчання та виховання, які здатні запалити дитячу душу любов’ю до добра і правди, допомогти усвідомити шлях спасіння, щоб школярі зрозуміли своє призначення у світі, правдиве покликання. Учень повинен не тільки здобувати знання, але разом із цим удосконалювати свої особисті стосунки з Богом, змінити свою душу. Християнське виховання дає дитині духовне спрямування, щоб вона могла встояти перед різними спокусами й іти в житті правильним шляхом. За словами Бруно Ферреро: «Тільки Бог дає життя; але ти навчи жити».
Розвиток прагнення до досконалості
Основне завдання, яке розв’язуємо в педагогічній діяльності, — щоб учні усвідомили, що вони «створені на образ Божий» і прагнули до досконалості. Тому їм важливо зрозуміти: «Якщо хочеш мати подобу Божу — прагни святості. Хочеш стати святим — живи за Божими законами. Хочеш жити за Божими Законами — люби: люби Бога та свого ближнього. І тоді ти станеш досконалим». Щоб після уроку вони стали на краплинку добріші, милосердніші, щиріші, щоб відкрили своє серце для Бога й разом із Ним ішли по життєвій дорозі, щоб розвивали й примножували свої таланти, а отримані знання застосовували в повсякденному житті, щоб жили в гармонії з Богом, з іншими людьми, з природою і, звичайно, самі з собою.
Лише тоді ми зможемо говорити про духовність суспільства, якому дуже важко подолати стереотипи матеріалізму. Бо без турботи про ближнього, про народ, про державу, про природу наше життя не зміниться. Бог любить усіх і турбується про всіх. А багато людей турбуються й думають лише про себе. Щоб цього не було, ми повинні навчити наших дітей любити та виконувати Заповіді Любові. Саме на них базується духовність. Коли діти навчаться любити, то ніколи не порушуватимуть Заповіді Божі, робитимуть діла милосердя, турбуватимуться про державу і свій народ, стануть справжніми людьми.
Формування життєвих компетентностей учнів через Євангелію
Кожен педагог має шукати ефективні методи розвитку духовності учнів, щоб навчання в школі сприяло їхній самоорієнтації, мало практичне спрямування, було тісно пов’язане з життям. За словами Валеріо Альбісетті: «Немає кращої опіки, кращої програми для життя дитини, аніж добрі долоні Ісуса і правда Євангелії».
Важливо, щоб уроки та виховні заходи мали позитивний вплив на душу дитини, давали відповіді на запитання, які хвилюють підростаюче покоління, допомагали зрозуміти, що є щось важливіше, цінніше в житті, ніж телевізор чи комп’ютер, що лише з Богом вони можуть бути такими, якими їх задумав Сам Господь, що всі проблеми сучасного суспільства виникають через те, що люди забувають про Бога, не пускають Його до свого серця, до своєї домівки, до свого робочого кабінету, що важливо не лише говорити, але й слухати Бога, а це можливо лише в тиші, а не в гаморі та щоденній суєті, що потрібно знайти час для спілкування з Господом, щоб у кожному серці жила віра, надія та любов.
Шляхи вирішення проблеми
Шляхи вирішення проблеми: розвиток демократичного суспільства, створення відповідних умов життя, очищення телебачення та Інтернету від «сміття», пропагування високого мистецтва, заборона азартних ігор.
Кроки духовного вдосконалення особистості
Кроки духовного вдосконалення особистості: відвідування богослужінь, катехитичних занять, дитячих та молодіжних спільнот при церкві, молитва, читання Святого Письма, уроки християнської етики, виховні заходи духовного спрямування, тижні духовності, родинне виховання, спільна праця батьків, педагогів, церкви.
Чого ми повинні прагнути?
Ми повинні:
Прагнути за допомогою добра й любові зробити дитину кращою.
Любити життя, людей, красу, бо все це — від Бога. Бог — Любов. Безсмертя — це наслідок справжньої любові. «Хто дарує любов — той любов отримує» (Бруно Ферреро).
Надіятись, що настане час, коли Господь достукається до серця кожної людини й у світі зникнуть усякі негаразди й непорозуміння.
Вірити, що Любов урятує світ, бо «жодна справжня чеснота не може існувати без любові» (Св. Тома Аквінський).
Ісус — Дорога, Правда і Життя
Володарем часу є Господь. Ми тут, на Землі, — не вічні. Тому нам потрібно встигнути принести в цей світ свою щиру усмішку, щоб поряд комусь стало радісно на душі, дарувати свою любов так, як робив це Ісус, подати руку допомоги тому, хто спіткнувся чи впав, щоб він міг якнайшвидше піднятися. І лише з Богом нам це під силу зробити. Хто відкидає Бога, не має ні сьогоднішнього, ні майбутнього, адже «Ісус — учитель-ремісник, який бачить можливості, що приховані в кожному з нас» (Браян Кавано). Зараз нас ніхто не ставить перед вибором: жити з Богом чи без Бога. Ми самі повинні чітко усвідомити, лише Ісус — Дорога, Правда і Життя, лише з Господом ми піднімаємось угору, без Бога — падаємо вниз. «У душі, з’єднаній із Богом, безперервно квітне весна» (Св. Іван Марія Віаней).
Маленькі справи у вирішенні великої проблеми
Та як краплинка із краплинкою утворюють дощик, а з нього струмочок, з якого бере початок річка, що несе свої води до моря чи океану, нота із нотою творять симфонію, буква із буквою — слово, речення, поему, роман, так наші маленькі справи допоможуть у вирішенні великої проблеми. За словами Т. Гадсона, «кожна дрібниця нашого життя в руках Божих може перетворитися на щось прекрасне». Отож, «життя коротке. Поспішай творити добро» (О. Довженко).
Ганна Самолюк, учитель-методист основ християнської етики, заступник директора з навчально-виховної роботи Заводської ЗОШ І-ІІІ ст. Чортківського р-ну Тернопільської обл.