І Бог на Свій образ людину створив, на образ
Божий її Він створив,
як чоловіка та жінку створив їх»
(Бут. 1:27).
Усе на світі — неповторне. Ніколи вже не повториться цей день, у який ти читаєш ці рядки. Ніколи не повториться шлях блискавки та птаха високо в небі, візерунки хмар та сніжинок, пісня солов’я та порухи хвиль.
Ти також — неповторний, неповторна. Унікальним є погляд твоїх очей, візерунок на руці. Ніхто ніколи не повторить твої думки та почуття, переживання та мрії, радості та болі — твоє життя. Таким тебе створив Бог.
…Якщо Ти створив мене з нічого і забажав дарувати мені життя просто так, це означає багато:
те, що моє життя має сенс;
те, що в мені Ти виявив Свій талант Майстра;
те, що частинка Твоєї майстерності та досконалості є в мені…
І, звичайно, ти бажаєш мати смисл у своєму житті. Хтось говорить, що смислом його життя є гроші. Хтось вважає смислом свого життя — славу, ще хтось — задоволення… Бог оцінює твоє життя інакше: твоє життя має смисл, бо воно неповторне. Твоє життя сотворене Ним. Твоє життя є дивом. І ти — єдиний, єдина для свого Творця. Він не може тебе не любити, бо не може зректися Самого Себе, — ти ж є Його частинкою. Ніщо на землі не збільшить могутності Божої, тому Він любить тебе не за якісь заслуги, таланти, добрі справи. Він любить тебе, бо Він є любов.
«Любов Божа до нас з’явилася тим,
що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ,
щоб ми через Нього жили»
(1 Ів. 4:9).
Сутність любові — це віддавати її іншому. Куди б ти не пішов, ти — Його дитина, Його створіння. Він не може не віддавати любов тобі. Він випромінює її завжди. Для тебе. І Він завжди є, тут. Для тебе. Він усе тобі дав, щоб ти був щасливим, а ти почуваєш себе нещасним. Господь, люблячи нас, віддав на хрест Свого Сина. Він поніс покарання за твій і мій гріх. Він зробив це тому, що допомогти тобі може лише любов. Його любов. Як ти Йому відповіси?
«І будете шукати Мене,
і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем.
І Я дамся вам знайти Себе, — говорить Господь…»
(Єр. 29:13-14).
Чим би ти не наповнював своє серце, чим би себе не потішав, — лише любов була і буде потрібна тобі завжди, –
в дитинстві — надійна та близька;
в юності — гаряча та жертовна;
в зрілості — вірна;
в старості — безсмертна…
Нічого ціннішого, вірнішого та правдивішого, ніж Божа любов, ти не знайдеш на землі. Як би ти це не відкидав, заглянь глибоко в своє серце: ти побачиш там спрагу, спрагу за стосунками, які будуються на любові, яка вічна.
Людмила Дмитрус