Ми часто розповідаємо діткам про казкового, сивобородого, доброго й щедрого Святого Миколая. Сьогодні поговоримо про Святителя Миколая для дорослих. Ким же він був насправді? Реальна доля цієї людини була не менш цікавою, ніж казкові оповіді про нього. Біографічні факти з життя Святого Миколая є прикладом справжньої християнської позиції, яка виявлялася в духовному, соціальному та громадянському активізмі.
Соціальне служіння, мажор, радикалізм, політв’язень, християнська ідеологічна експансія, правозахисна діяльність, викривання злочинів влади, втручання в державну економічну політику, волонтерство під час епідемії… Усі ці слова та словосполучення пов’язанні з біографією єпископа Миколая! Отож пропоную вам сучасне прочитання вчинків та поглядів архієпископа Мирлікійського.
12 вражаючих фактів про Святого Миколая
Факт 1. З юних років займається волонтерською діяльністю в небезпечних умовах
Миколай був єдиним сином заможних батьків, які належали до одного з найвпливовіших родів Лікії. Жили вони в місті Патара. Близько 300 р. в Лікії вибухла велика епідемія. Миколай, незважаючи на юний вік та небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Це була жертовна волонтерська діяльність, спрямована на допомогу стражденним під час тогочасної пандемії.
Сьогодні навколишній світ переповнений викликами, чи не християни, найперше, мають ставати у волонтерські ряди для допомоги ближнім та прославлення цим Імені нашого Бога?
Факт 2. Не став тогочасним мажором, хоч мав на те всі шанси
Під час вищезгаданої епідемії померли батьки Миколая. Юнак успадкував велике багатство! Шанси стати тогочасним мажором у Миколая були досить високими. Володіння солідним капіталом і відсутність батьківського контролю були серйозними спокусами, але він впорався з ними!
Факт 3. Своє християнство пов’язував із соціальним служінням
Миколай обирає інший шлях — фінансового служіння ближнім на Божу славу. Миколай використовував свої статки для розв’язання соціальних проблем нужденних, на яких вказував йому Господь. Він не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, аби допомогти їм. Про це свідчать багато прикладів з його життя, як то допомога батькові та його трьом донькам під час великого банкрутства чи іншим людям.
До речі, свою волонтерську та благодійну діяльність Миколай почав ще з юних років… Тому зображення Миколая як благочестивого старця, який підкладає мішечки з грошима нужденним, не відповідає дійсності, він чинив справи милосердя ще юнаком.
Тому, якщо ви читаєте цей матеріал і ви ще юна чи молода людина, починайте робити благі справи, не чекаючи жодного визнання, воно може прийти згодом, і якщо не від людей, то неодмінно від Бога!
Важливо, що свою благодійну діяльність Миколай звершував не так, як нею зараз займаються публічні «благодійники»: не з гучною помпою й не заради електоральних уподобань чи інших бонусів; він робив це таємно, щоб про те ніхто не дізнався, тим самим виконуючи Христову заповідь: «А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, щоби твоя милостиня була в таємниці, — і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі [явно]» (Мт. 6:3–4).
Хіба це не приклад для сучасних християн?
Факт 4. Був політв’язнем, або в’язнем сумління
У в’язниці Миколай був щонайменше два рази: уперше — за наказом язичницького імператора за свої християнські переконання, а вдруге вже за наказом християнського імператора за свій запальний учинок під час відстоювання біблійних поглядів!
Спочатку згадаємо про перше ув’язнення, у якому Миколай перебував декілька років.
На початку ІV століття, під час гонінь на християн за імператорів Діоклетіана та Максиміліана, Миколай усупереч владним наказам продовжував проповідувати Христа і був ув’язнений за свої переконання. У тюремних казематах він витримав усі тортури й підбадьорював інших в’язнів, закликаючи до стійкості. Тільки 313 року, після Міланського едикту імператора Костянтина, Миколай вийшов на свободу.
Те, що влада обмежує свободу християнської проповіді, — явище не нове, сьогодні воно теж нікуди не зникло, а в майбутньому може лише посилюватися! Тож, за прикладом Святителя, ми маємо бути твердими у своїх переконаннях та не йти на злочинні компроміси з владою та власним християнським сумлінням.
Факт 5. Був незвичайним способом обраний на єпископство (з людського погляду — випадково)
Згідно з легендою, після смерті єпископа міста Мири місцеві єпископи та народ довго радилися про те, кого обрати владикою Мири, але не могли дійти згоди. Але архієпископові було видіння, що на владику треба вибрати чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, бо це буде людина, яка щиро любить Бога.
Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був Миколай, якому архієпископ сказав, що він має стати новим єпископом.
Часто ми думаємо, що нас оточують просто якісь випадковості, але шлях християнина вибудовується з цих випадковостей, як дорога з бруківки. Бог добре знає, коли який камінь-випадковість підкладати наступним для вимощення нашої дороги!
На цьому прикладі з життя Святого Миколая ми ясно бачимо, що не люди обирають нас на виконання тієї чи іншої місії, а Сам Бог! То й звершувати її необхідно з відповідальністю насамперед перед Ним.
Факт 6. Займався правозахисною діяльністю, зокрема рятував людей від несправедливих судових вироків
Наприклад, коли імператор Костянтин І несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, Миколай, за деякими переказами, відправився в Константинополь до імператора, виступив як заступник і врятував юнаків від смерті.
Якщо ти християнин, то стояти за тих, хто потерпає через незаконні утиски від влади, — частина твого благочестя! Як це актуально для України!
Факт 7. Викривав злочини влади: узурпацію, тиранію та корупційні діяння
Ось один приклад: якось мер міста Мири взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з’явився Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо викривав злочини мера щодо корупції та незаконних рішень, що той розкаявся у своїх діях та попросив вибачення.
Викривання перевищень владою своїх повноважень, корупції та інших незаконних дій можновладців — ось частина богоугодного служіння Миколая! Це має стати частиною і нашого служіння.
Факт 8. Втручався в державну економічну політику, добивався зниження податків
Коли за часів служіння єпископа Миколая в його окрузі був сильний голод та економічний занепад, він відправився безпосередньо до імператора Костянтина та переконав його зменшити оподаткування його міста аж у 100 разів! Імператор, хоч і вагався, але виконав його прохання. Святителя Миколая, керуючись сучасними категоріями, можна віднести до прихильників правих поглядів на економіку та оподаткування.
Економічний дискурс теж має бути частиною цілісного світогляду сучасного християнина.
Факт 9. Здійняв бійку (дав ляпаса Арію) на єпископському соборі
Це найбільш незрозумілий факт із біографії Святителя Миколая. Заради справедливості варто зазначити, що й найбільш спірний, бо з’явився в пізніших описах його життя. Усе ж розглянемо його.
Миколай був учасником першого Вселенського собору 325 року в м. Нікея. На ньому відбувалася полеміка між ортодоксами та аріанами, які не визнавали божественної природи Христа (у цьому питанні їхні погляди тотожні сучасним Свідкам Єгови).
Миколай слухав Арія, який зневажливо висловлювався щодо божественної природи Ісуса. Усі єпископи змогли опанувати свої емоції, а Миколай не стримався і, нібито, дав йому ляпаса.
Факт 10. Був позбавлений священницького сану за радикалізм у відстоюванні основ віри
За цей надто ревний, але не припустимий із людського погляду вчинок Миколая заарештували й позбавили сану, але ще до завершення собору через явлення Самого Христа ієреям та Боже заступництво за нього його звільнили та виправдали.
До речі, за такі дії — ляпас опонентові в присутності імператора — згідно з римським законодавством винуватцеві мали відтяти руку. До того ж, імператор Костянтин особисто підтримував саме Арія. Попри такий ризик, Миколай зробив цей радикальний учинок, але завдяки Божому втручанню залишився неушкодженим і продовжував своє служіння після гарячого собору.
Ми можемо не схвалювати такого вчинку Миколая, але принаймні ніхто не може поставити під сумнів його щирість, непідробну стурбованість та цілковиту відданість захисту Божої істини.
Факт 11. Руйнував капища та язичницькі храми
Святитель Миколай серйозно переймався станом духовного простору місцевості, де він служив. Він боровся не лише з єресями всередині Церкви, але й із зовнішніми світоглядними системами, зокрема, із язичництвом. За деякими переказами, цей єпископ брав участь у руйнуванні ідольських капищ і навіть храмів, зокрема, великого язичницького храму Артеміди (Діани).
Тобто Миколай відчував свою особисту відповідальність за духовно-культурний простір тієї території, де була його паства. Він абсолютно не страждав від ментальних хвороб, притаманних сучасним християнам, — релятивізму, надмірного ідеологічного толерування до лжевчення та ін. Він здійснював активну ідеологічну християнську експансію. Напевно, тому він став найвідомішим християнським подвижником.
Чи усвідомлюємо ми свою особисту відповідальність за формування духовно-ідеологічного простору навколо нас?
Факт 12. Двічі намагався стати ченцем, але Бог наказував йому займатися активним християнським суспільним служінням
Спочатку Миколай вирішив піти в пустелю й оселився на Святій Землі, але, за Божим натхненням, повернувся додому. Однак удома, в Патарах, знову вступив до монастиря «Святий Сіон». Та Бог усе ж таки повернув його до служіння людям на суспільній ниві, де, власне, святитель немало потрудився та прославив Боже Ім’я.
Цей коротенький огляд охоплює лише деякі факти з життя архієпископа Миколая. Однак вони яскраво свідчать про те, що його християнство полягало не у відстороненні від проблем та бід тогочасного суспільства, не минало в повному штилі, ні, навпаки… Його християнство складалося з боротьби, а головне, з любові до Бога та Його істини, з любові до свого народу, якому він служив.
До свята Святого Миколая ми даємо дітям настанови про послух, чемність та інші чесноти. Дамо ж сьогодні самі собі настанову — уподібнюватися у своєму християнському служінні щирій, жертовній, гарячій та активній вірі єпископа Миколая.
Усі, хто читає цей матеріал, напевно мають свою власну місію, даровану Богом, у суспільстві, починаючи від свого найближчого оточення (ойкосу) і далі до ширших просторів за мірою віри. Тож виходьмо за наші стіни далі за Божим покликом: діймо, світімо, солімо!
Ігор Плохой, християнин, громадянин, патріот, громадський активіст, військовий капелан, філософ
