Наше життя можна порівняти з будинком. Воно має свої підвалини, кімнати й темні кутки. І ми його будуємо весь час, відведений нам на землі. Ми вкладаємось у нього навіть тоді, коли й не думаємо про це. Ми «розкладаємо» речі, уявлення,…
Закінчивши звичну щоденну працю, Марія присіла біля вікна на своєму улюбленому кріслі. Це крісло колись змайстрував її чоловік Григорій, із яким ось уже вісімнадцять років вона ділила і радощі, і прикрощі... «Ох, важко працюється Григорію, — подумала вона, — ферма забирає багато…
Ви ходили долиною смертної тіні? Ви бродили годинами там, де морок суцільний? Там — молитва зітхання. Думка сумом сповита. Безкінечним стражданням згрубле серце обвите. Вам знайома долина ця смертної тіні? Ви блукали роками шляхом безнадії? Там — молитва мовчання, сльози-роси солоні, Дні…
Василь Кіндратович Лящук — сучасний український поет, перекладач, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Народився 1 березня 1948 р. в с. Старий Почаїв на Тернопільщині. Закінчив Старопочаївську восьмирічку, середню школу-інтернат для незрячих дітей у Львові, філологічний факультет Рівненського педінституту. Працював…
Адам після кількох годин важкої безперервної роботи втомлено сів перепочити в тіні під розлогим деревом. Земля була гарною, родючою. Та чомусь по-особливому, щоразу, виходячи на поле, він пригадував роки, які більше ніколи не повернуться і не повторяться. Багато, ні, усе…
СВЯТО НАДІЇ Свято надії, що завжди з Тобою, — Вічне Пречисте Різдво. Божа Любов постає над журбою В серці страждальному — Бог. Діви Святої й Дитяточка лики Світять крізь терни й пітьму. З княжого роду ідуть три владики, Йдуть поклонитись…
Ведуча. Коли на небозводі запалає, Всміхнеться перша зірка золота, Нехай тоді вона нам пригадає Народження Спасителя Христа. Ми в цю щасливу пору будем з вами В любові тихій, в радості без меж, Бо щирою молитвою й думками Найбільшу віддаль миттю…
У математичній країні на початку числової прямої народився Нулик. Він був кругленький і задерикуватий. Він дуже пишався, що стояв на початку числової прямої, а всі інші цифри вишикувалися за ним. Першою до Нулика прибігла Одиничка, але він не захотів подружитися…
У великому ящику, виставленому біля прилавку в крамниці, лежали яблука. Жовті, червоні з жовтими боками, зеленувато-жовті й просто зелені. Аби скоротати час, яблука видивлялися навсібіч і коментували все, що бачили. — Ця бабуся приходить сюди щотижня, бере рівно кілограм огірків…
Чи бачив хто, щоб падав сніг з піском, Рудим піском, принесеним з Сахари? За всі сніги, що досі випадали, Такого ще ні разу не було. А хто почув, той віри би не йняв, І бачивши – очам би не повірив.…