«УВАГА!!!! Знайшли хлопчика!!! Це найкращий у житті подарунок оперативникам поліції Київської області на День карного розшуку!!! Дякую всім!»
Цей допис від керівника поліції Київської області Андрія Нєбитова сколихнув мільйони українців. Уже добу люди, затамувавши подих, чекали на новини з Київської області, де 14 квітня зник дворічний хлопчик Богданчик. Дитину шукали і правоохоронці, і небайдужі волонтери. Цілу добу не було ні зачіпок, ні втішних новин. У голову лізли найгірші думки. Люди з усієї України молилися за те, щоб Богданчика знайшли цілим і неушкодженим. Коли я прочитала допис від керівника поліції, що дитину знайшли неушкодженою, сльози навернулися на очі. Навіть важко уявити, що пережив цей маленький мандрівник темною ніччю в пошуках батьків і рідного дому, блукаючи в холодному весняному лісі, повному небезпек, де страху натерпілася б навіть доросла людина.
Але ця важка історія зі щасливим кінцем є дуже повчальною. Цей маленький заблукалий хлопчик, змерзлий, заплаканий, розгублений, нагадує кожного з нас. Так! Саме нас. Можливо, на перший погляд, ми виглядаємо досить успішно, у нас дорогий костюм, хороша робота, щаслива сім’я. Але це тільки на наш людський поверховий погляд. Біблія говорить про те, що кожен із нас покинув батьківській дім Небесного Отця й упевнено зробив крок у цей бурхливий світ подалі від Бога. Перші кроки були дуже обнадійливі. Нам здавалося, що ми знаємо, куди йти і що робити. І ми йдемо, робимо і навіть не здогадуємося, що ми вже давно заблукали. Слово Боже часто порівнює наше життя з блуканням. Апостол Петро писав: «Бо ви блукали, немов вівці…» (1 Петр. 2:25). Ісус розповідав притчі про загублену драхму, загублену вівцю та про блудного сина. І це говорить про те, що з Неба ми і наше становище не виглядають так переконливо. Це один перед одним ми намагаємося «тримати лице» й робимо вигляд, що знаємо, заради чого живемо й куди направлений наш життєвий шлях. Але Бог, який створив нас, який знає все про нас до мізерних дрібничок, також добре знає, що ми заблукали. Саме тому Небесний Батько почав рятувальну операцію. Він послав Свого Сина, щоб знайти нас і повернути на шлях додому. «Всі ми блукали як вівці; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього» (Іс. 53:6). Син Божий Ісус став тим, Хто очолив пошукову операцію й розшукав нас розчарованих, зневірених і знесилених. Він простягнув до нас руки, зняв із нас заплямований гріхами одяг і одягнув на нас Свою чисту одежу праведності. Він став нашим шляхом додому, а Його хрест став тим мостом через безодню гріха та провини, яка роз’єднала нас із Батьком. Але ми все ще на шляху додому. Тож як нам не загубитися знову?
Зовсім недавно ми мали сімейну подорож. Моєму п’ятирічному синові часом здається, що він дуже дорослий. І ось коли ми були в аеропорту, він постійно наполягав на тому, що він уже все знає і може сам, але я знаю, що для того щоб він не загубився у величезному натовпі, я маю міцно тримати його за руку. Для нього весь процес підготовки до подорожі був дуже нудний: чекати, стояти, терпіти, це так важко, особливо коли тобі 5 років. Тому він постійно намагався кудись відійти і якось розважити себе, його цікавили всілякі дрібнички, надписи, лінії, монітори, і я змушена була постійно його кликати й нагадувати, що він не перебуває у безпеці, якщо відходить від батьків. І мені часом досить важко було втримати його за руку, бо йому це здавалося зайвим.
Як не дивно, але ми робимо те ж саме. Ми постійно намагаємося переконати Бога, що тепер‑то ми дуже дорослі й знаємо, як дійти до Неба. Але чи впораємося самі? Це риторичне запитання, таке ж риторичне, як і те, чи зміг би мій син у 5 років самотужки подолати пів світу, щоб добратися додому самостійно…
Господь Бог знає, що ми не впораємось, і тому Він не покинув нас одних на небезпечному шляху до Неба. «І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки… Не полишу вас сиротами; я прийду до вас… А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я Моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам» (Ів. 14:16, 18, 26). Господь дав нам Духа Святого, який, немов турботлива мати, тримає нас міцно за руку на шляху додому. Він заспокоює й потішає нас, вгамовує і скеровує на істинний шлях, навчає, розуміє навіть тоді, коли ми самі себе не розуміємо. «Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8:26). І все, що нам варто робити, — це бути чутливими до голосу Духа Святого, вирізняти його з-поміж інших голосів і бути слухняними. Він ніколи нас не загубить, Він ніколи не покине, Він це робить, бо любить нас так само, як і Отець і Син. Він є нашою гарантією, що ми точно потрапимо на Небо і ніде не загубимось на цій непростій дорозі, «…я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса» (Флп. 1:6).
Це неймовірно — знати, що ти довірив своє життя в найнадійніші руки. Як добре відчувати, що ти не один серед цього звабливого й страшного світу. Як радісно відчувати, що ти вже на шляху додому, що є Той, Хто постійно дбає про тебе і з таким терпінням і любов’ю постійно повертає в найбезпечніше місце на світі — у Божу присутність.
Як добре, що і наша історія може мати щасливий кінець. І для цього нам, як і маленькому Богданчику, якого серед лісу віднайшли поліцейські, треба довіритись і вхопитися за простягнуту руку Ісуса Христа. І дозволити Духові Святому довести нас у дім Отця. Здається, все так просто. Але ще так багато людей вперто відкидають шлях спасіння і продовжують блукати в темряві цього світу, уважаючи себе достатньо дорослими, щоб врятуватися самостійно, і вперто відкидають порятунок, який дає Господь.
І тому кожен із нас відповідальний за те, якою буде наша історія, зі щасливим кінцем в обіймах Батька Небесного, чи ми так і продовжимо шлях блукання, який приведе нас до загибелі. На жаль, не кожна новина щодо пошуків заблукалих дітей або дорослих має хепі-енд.
Оберіть життя і дозвольте Богові зробити і вашу історію щасливою, а вашу подорож довірте надійному супровіднику — Духові Святому, який точно приведе вас додому в обійми Небесного Батька!
Наталія Педченко
Посилання на новину про пошуки хлопчика
https://suspilne.media/122612‑na-kiivsini-znikla-2‑ricna-ditina-ii-sukaut-nacgvardia-ta-volonteri/
