Шановні читачі, дорогі друзі! Мир вам!
Цей випуск часопису — про любов.
Про любов у контексті сім’ї й у світлі Біблії.
Про це прекрасне почуття, омріяне, оспіване, бажане, часами довгоочікуване й вистраждане, іноді приховане, спаплюжене, утрачене,.. і знову воскресле й усепереможне.
Про цей крок довіри й вірності, посвяти й пожертви, віддачі й прийняття.
Про цей шлях упокорення й служіння, довготерпіння й милосердя, радості й блаженства.
Скільки граней, відтінків, ознак містить це поняття! Деякі з них авторам удалося розкрити докладно й глибоко, деякі злегка порушити, інші — лише окреслити. У наступних випусках продовжимо цю тему, а зараз поглянемо в корінь і… відразу здивуємося, бо він не в глибині, а на висоті, у самому серці Бога, про що чудово написала сучасна українська поетеса Марія Звірід.
Серце Бога
У Бога серце зіткане з любові,
І сутність Божа — то сама любов.
Вона служити кожну мить готова,
І доказ — Жертва, хрест й пролита кров.
Любов — це милість замість покарання,
Це прощення на місці прокляття́.
Любов — це терпеливість і чекання,
Буває довжиною у життя.
Любов — вона з брудного робить чисте,
Лахміття заміняє на вісон,
Дарує замість сірого барвисте,
Приходить в ясла, залишивши трон.
Любов прості слова кладе на ноти,
Вливає радість в гіркоту сльози,
Утіхи золоті меди солодкі
Дарує в час тривоги і біди.
Любов людину бачить зсереди́ни.
Їй не потрібна зовнішня краса,
Для неї чисте серце — це перлина,
Його молитва — вранішня роса.
Любов’ю Неба дихаю щоденно,
Якби її не стало — задихнусь.
Любов Христа — моє благословення,
Ім’я величне в Неї — це Ісус.
Схиляюсь перед Отчою любов’ю,
І вдячністю наповнена душа,
Відкуплена великою ціною,
Ціною крові Господа Христа.
Так звідки ж приходить любов? — Безперечно, вона приходить із Неба, проходить через Голгофський хрест, спускається у людське серце, відкрите для неї, готове їй підкоритися, здатне відгукнутися на її поклик служити.
З повагою — редакційна колегія