«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

Кожна людина в кожному поколінні має почути про Христа

Із Всеукраїнським благодійним фондом «Східноєвропейська гуманітарна місія» та її очільницею Дар’єю Новіковою ми познайомилися 2015 року. То були непрості часи для часопису «Слово вчителю», і Господь послав нам несподівану й дієву підтримку через нових партнерів. Адже ми працюємо в одній сфері, маємо однакові принципи й головну мету діяльності, пов’язану з духовно-моральним вихованням молодого покоління на християнських цінностях.

— Пані Дар’є, розкажіть, будь ласка, коли і з якою метою було засновано Всеукраїнський благодійний фонд «Східноєвропейська гуманітарна місія».
— В Україні благодійний фонд «Східноєвропейська гуманітарна місія» розпочав працювати з 2008 року. Але наш фонд лише частина великої організації з багатою історією — Східноєвропейської місії, яка була заснована в США та Австрії в 60‑х роках минулого сторіччя. Метою, яка об’єднала засновників, було розповсюдження Божого Слова в країнах Східної Європи (країни Радянського блоку). Засновники та їхні друзі шукали знайомих, звичайно, християн, які подорожували до країн Радянського блоку та які були не проти взяти з собою «кілька» Біблій, для того щоб завезти їх у країни, де Боже Слово було заборонено, та подарувати людям, які мали інтерес до вивчення Писання. Це служіння швидко розвивалося, у наших засновників з’явилися місцеві друзі серед християн різних конфесій, попит на Біблії швидко зростав, а транспортувати велику кількість книг зі США та європейських країн, де Біблія друкувалася, було досить дорого, тому було ухвалено рішення друкувати Біблії самотужки у Відні, Австрія. Треба пам’ятати, що весь цей час релігійна література була під забороною, а отже, діяльність, яку вели наші брати і сестри, була дуже ризиковою.
Час плинув швидко, історія змінювалась, країни Радянського блоку поступово виходили з нього, настала релігійна свобода, і діяльність місії вже не була такою таємною. Коли громадяни України проголосували за свободу, а наша країна здобула незалежність, кордони відкрили та до нас приїхали сотні місіонерів, які везли Боже Слово вже відкрито. Необхідність мати християнську літературу (постійно поновлюваний ресурс) у наявності всередині самої країни була актуальною, як ніколи. Так і з’явилась «Східноєвропейська гуманітарна місія» — щоб забезпечити християнські церкви матеріалами, необхідними для їх діяльності та служіння.

— Чому, на вашу думку, поширення Божого Слова є таким важливим?
— Я, так само, як і вся наша команда, впевнена, що Біблія — це богонатхненне Слово. Я вірю, що Боже Слово живе, діє та змінює життя. Переконана, що кожна людина в кожному поколінні має почути про те, що є люблячий Бог, Спаситель, який віддав Своє життя на хресті, аби всякий віруючий у Нього не загинув, а мав вічне життя. Тому ми робимо все, що від нас залежить, аби Боже Слово було доступним і безкоштовним для всіх охочих у нашій країні та за її межами. Мотиваційне гасло, яке лежить в основі нашої діяльності, таке: «Біблія. Ми бажаємо, щоб вона була у кожного».

— Які головні напрями роботи Фонду?
— Оскільки християни впевнені, що Біблія — це книга, яка змінює життя кожної людини, що Господь — основа життєдіяльності людини, тому вони розповідають про Нього не лише в церкві, а особливо там, де не залишається іншої надії: у хосписах, лікарнях, тюрмах, інтернатах, реабілітаційних центрах, на лінії фронту.
Поступово наш благодійний фонд став задіяний у різноманітних проєктах. Це програма співпраці з літніми таборами, коли команди англомовних християн-волонтерів працювали з дітьми в дитячих таборах; гастролі хору акапельного співу Лаббокського християнського університету. Ініціювали та спільно з психологами зі Сполучених Штатів Америки розробили програми семінарів-тренінгів для освітян «Характер як основа» та «Характер для дітей», які тепер спільно з обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти проводимо в п’ятьох областях України.
Наймасштабнішим проєктом Фонду з 2009 року є «Комплект літератури для духовно-морального виховання в кожну бібліотеку», який полягає в забезпеченні загальноосвітніх шкіл, дитячих садків, публічних бібліотек комплектами літератури для духовно-морального виховання. У цьому напрямі ми партнери Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України та співпрацюємо з обласними департаментами освіти та інститутами післядипломної педагогічної освіти. Література, яку ми пропонуємо в школи та ДНЗ, рекомендована для використання та має відповідні грифи МОН. За 12 років упровадження цього благодійного проєкту 18 областей із 25 вже використовують у навчальному процесі літературу, яку Фонд надав безкоштовно: «Уроки виховання характеру», «Біблії для дітей та підлітків», «Путівник до Біблії» та основу основ — Біблію (про поширення літератури див. с. 60. — Прим. автора).

— Як з’явилася ідея готувати комплекти літератури саме для навчальних закладів?
— Біблія — це не лише Слово Боже, але і підручник, а де бути підручнику, як не в школі? Біблія навчає кожному з важливих аспектів життя, як саме жити, як бути успішним, як ставитись до батьків, друзів, як розкрити свої, але надані Богом таланти, як використовувати їх у житті. Учить нас критичному мисленню та мудрості. Можна довго розповідати, чого вчить нас Біблія, а можна просто розгорнути її й почати досліджувати, що саме Біблія говорить до тебе.

— Коли ви особисто вперше замислилися про існування Бога?
— Мені здається, що я народилася з усвідомленням існування Бога. Скільки себе пам’ятаю, я завжди знала, що Бог є, і мені було завжди цікаво дізнатися про Нього більше. Тож я запитувала батьків, та вони не знали, що мені відповісти, бо були членами партії, а партія казала, що Бога не існує. Я не здавалася й продовжувала збирати «відомості про Бога». Тоді батько вирішив відвести мене до православного храму, а також розповів про існування священної книги Біблії — Божого послання всім людям. Наявність цієї Книги здалась мені дуже загадковою та навіть містичною, і ми з батьком вирішили, що варто її придбати. У храмі Біблії не було, був Новий Завіт старослов’янською мовою, ми його придбали й мені не терпілося почати читати Боже Слово. Можете уявити моє розчарування, коли, розгорнувши книгу вдома, я не зрозуміла жодного слова, літери були зрозумілі, але слова були вкрай дивними. Так почався мій шлях до Бога. Потім було ще багато різних випадків, відкриттів та розчарувань, але я не припинила шукати, знайшла і продовжую свій шлях віруючої людини досі, твердо знаючи, що Бог — то мій Батько і Творець. І одного дня Небо буде моєю нагородою!

— Ким для вас є Ісус Христос?
— Ісус Христос мій Спаситель, Друг і Наставник.

— Як ви собі уявляєте Небо?
— Я довіряю тому, що про Небеса написано в Біблії. Що навіть найкрасивіші місця на нашій планеті не порівняти з красою Небес. Я дуже люблю подорожувати, а тому бачила місця, від краси яких було важко дихати, а Біблія говорить, що Небеса красивіші… досить непогана мотивація, як на мене! На Небесах немає страждань! Мені близький вислів Клайва Льюіса: «Там, у раю, ми дізнаємось, що все наше з нами, ми нічого не загубили, навіть якщо відсікли собі руку. У цьому сенсі ті, хто достойно звершив свою подорож, може сказати, що все — благо і що рай всюди. Але поки ми тут, ми не маємо права так казати. Нас підстерігає страшна помилка: ми можемо вирішити, що все на світі — благо і всюди — рай. «А як же земля?» — запитаєте ви. Мені здається, для тих, хто надасть перевагу їй замість неба, земля стане частиною пекла, а для тих, хто надасть перевагу небесам, — частиною раю».

— Ви, молода жінка, уже не перший рік займаєте таку відповідальну посаду. Де ви навчалися? Хто вас підтримує, можливо, консультує? Чи до душі вам адміністративна робота?
— Цього року виповнюється 10 років, як я очолюю ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія». Аж не віриться, що час плине так швидко! Першу вищу освіту я отримала в Донецькому національному технічному університеті за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» та ще на 4‑му курсі почала працювати в благодійній місії «Євангеліє для України». Мені доручили розвивати напрям служіння дітям-сиротам та організацію програми опіки над дітьми. Саме тут я почала своє професійне зростання, навчилась азам адміністративної роботи та ще багато чого, зустріла друзів на все життя, утвердилась у вірі. Другу вищу освіту отримала в Університеті менеджменту освіти при Академії педагогічних наук. Так стається в моєму житті, що люди, з якими я зустрічаюсь під час спільної роботи, стають моїми друзями, надихають та підтримують мене. Кожного дня я продовжую навчатись, і це дуже захопливо.

— Наскільки МОН України, з одного боку, і навчальні заклади, з іншого, відкриті для співпраці з Фондом? З якими труднощами зустрічаєтеся?
— Діяльність Фонду цілковито узгоджується з концепцією Нової української школи, яка має на меті «виховувати цілісну особистість, усебічно розвинену, здатну до критичного мислення» та наголошує, що така особистість — це «патріот з активною позицією, що діє згідно з морально-етичними принципами і здатний ухвалювати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини». Діяльність Фонду усебічно сприяє та допомагає вихованню такої особистості. На жаль, серед людей і досі існує упередження щодо духовно-морального виховання. Цілі покоління виховувались із впевненістю, що Бога не існує. Протягом періоду незалежності України атеїстичне мислення людей поступово змінюється, але зараз з’являються нові загрози. Тож, незважаючи на те, що діяльність та проєкти Фонду відбуваються з урахуванням рекомендацій МОН, є багато випадків, коли люди відверто лякаються, почувши про виховання на християнських цінностях або вважають Біблію книгою «поза законом».
Тож багато залежить від конкретних людей, із якими спів­працюємо. Коли література надходить до шкільної бібліотеки, хтось одразу виставляє її на полицю «Нові надходження», щоб бачили учні та вчителі. Учні беруть книги додому для домашнього читання, і ми отримуємо багато позитивних відгуків від їхніх батьків та рідних. Учителі, дивлячись на якісний матеріал, використовують літературу в навчально-виховному процесі й також надсилають нам листи з відгуками. Але, на жаль, трапляється і так, що, побачивши Біблію у складі комплекту, бібліотекар ховає всю літературу в далекий кут і вона довгий час стоїть там, покриваючись пилом та залишаючись невідомою нікому. Бувають і такі випадки, коли люди на тій чи іншій посаді змінюються, новий співробітник знаходить коробки з книжками, і книжки нарешті починають використовувати.
Ми не маємо можливості контролювати чи навіть моніторити використання нашої літератури в навчально-виховному процесі. Такий стан речей мені дуже нагадує біблійну притчу про сіяча: ми — сіємо, намагаємось робити якомога більше, щоб зерно потрапило в добрий ґрунт.

— У яких країнах Східної Європи проводиться аналогічна робота і наскільки успішно?
— Відділення Фонду успішно працюють в Білорусі, Росії, Молдові, нещодавно почали діяльність у Казахстані. Також маємо філії в Польщі, Чехії, Словаччині, Греції. У деяких країнах працюємо через партнерські організації, наприклад, 2016‑го року у співпраці з Червоним Хрестом мали можливість подарувати Біблії значній кількості шкіл в окремих регіонах Румунії румунською та угорською мовами. Тоді ж було розпочато спільний проєкт із Хорватською католицькою церквою зі спільною метою подарувати Книгу книг учням тамтешніх загальноосвітніх шкіл. 2020‑го року 400 000 Біблій подарували учням різного віку. Та маємо на меті за 2021 рік подарувати ще 300 000 примірників.
Перед Різдвом розповсюджували Біблії в Хорватії національним меншинам Боснії та Герцоговини, а це понад 100 000 Біблій. Співпрацюємо з благодійними організаціями Угоршини, Сербії, Литви. У 2021 запланована співпраця з освітньою системою Кіпру та Північної Македонії.

На Всеукраїнській олімпіаді «Юні знавці Біблії» в Національному університеті «Острозька академія»

— Упродовж багатьох років представники Фонду брали участь практично в усіх заходах, пов’язаних із духовно-моральним вихованням, які проводилися в Україні: олімпіадах «Юні знавці Біблії», турнірах, фестивалях, круглих столах, конференціях тощо. А як все це відбувається зараз, в умовах пандемії?
— Так, з 2010‑го року ми співпрацюємо з Національним університетом «Острозька Академія» та протягом усього цього часу підтримуємо проведення біблійних олімпіад «Юні знавці Біблії», як і заходи, які проводить МОН та інші благодійні організації, об’єднані спільною метою — популяризувати читання та дослідження Біблії, підвищувати інте­рес до Божого Слова в учнів та студентів, освітян та батьків. Починаючи з березня 2020, через пандемію більшість заходів відбувається в онлайн-форматі, серед них: конференція «Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях» спільно з Міністерством освіти та Южненською міською радою; виїзне засідання Громадської ради з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями при МОН України на запрошення ДЗВО «Університет менеджменту освіти»; семінар для викладачів курсів духовно-морального спрямування на платформі Полтавського ОІППО ім. М. В Остроградського; низка заходів на освітянський платформі «Цінності», онлайн-марафон «Християнській етиці — бути!» та інші. Ми вимушені пожертвувати особистим спілкуванням, але онлайн-платформа дозволила значно розширити коло учасників заходів.

Розмовляла Надія Доля

Залишити коментар

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × four =

До початку