Інтерв’ю з Надією Василівною Легезою — директором Неліпинської ЗОШ І‑ІІІ ст. Свалявської районної ради Закарпатської обл.
— Пані Надіє, розкажіть, будь ласка, про себе та заклад, який ви очолюєте.
— Мене звати Надія Василівна Легеза. Народилася в закарпатському селі Неліпино, де й проживаю. З 1995 року працюю в Неліпинській загальноосвітній школі заступником директора та вчителем географії; з 2006 року очолила цей заклад.
Неліпинська ЗОШ І–ІІІ ст. 2001 року відзначила своє століття. У 2006 році було виділено кошти на будівництво нової школи на території колишнього піонерського табору «Ждимир», а вже в січні 2009-го здали в експлуатацію навчальний корпус і почалося навчання учнів у новому приміщенні з центральним опаленням та світлими класами-кабінетами, обладнаними силами учителів та батьків. У школі функціонує кабінетна система. Зараз навчаємо 377 учнів, налічується 19 класів.
— Як учитель географії, ви викладаєте теорію еволюції, розповідаєте про мільйони років формування Землі, чи знайомите учнів з теорією створення світу Богом?
— Природничі дисципліни мають можливість якнайкраще розкрити спірні питання щодо створення Землі, Всесвіту. У 6-му класі, коли вивчаємо теми про Землю як планету, про виникнення інших планет завжди розповідаю про хибність теорії Великого вибуху. Хай навіть так сталося, що внаслідок величезного вибуху з уламків утворилися планети, які дивним чином розмістилися на своїх орбітах і так, що тільки на Землі настали сприятливі умови для життя. А хто ж тоді запалив того сірника, щоб стався вибух?
У подальших курсах географії, вивчаючи геологічну історію, пов’язую геологічні періоди й ери із днями створення Творцем Землі як планети, утворенням рельєфу, водних просторів, живих організмів. І знову доводжу, що Біблія не суперечить науковим доказам, а якраз навпаки — наукові теорії будуються на біблійній основі. Наводжу біблійні тексти, де описуються цікаві факти, наприклад, у Книзі Йова: «Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив» (26:7).
Природничі науки, зокрема, географія та біологія, найбільш дотичні для пояснення божественного походження світу й процесів на Землі.
— Як і коли у вас відбулося впровадження уроків християнської етики? Скільки вчителів задіяно? Якими підручниками користуєтеся?
— Уроки християнської етики були впроваджені в освітній процес у 2019–2020 н. р. Введення таких уроків стало можливим завдяки правильному розподілу варіативної складової навчального плану. На черговій педраді та на основі заяв батьків про відкриття факультативних курсів було ухвалено відповідне рішення. «Основи християнської етики» введено у 3‑х та 5–6 класах. Залучено троє педагогів до викладання цього факультативного курсу. У 2020–2021 н. р. виділено 7 годин для «Основ християнської етики» та 2 години для «Основ духовної родини» для учнів 10–11 класів. До викладання залучено 6 педагогічних працівників. Користуємося для викладання цих предметів Біблією, «Провідником до Біблії» (Майка К. Армора), технічними засобами навчання.
— Хто вас підтримує? З ким співпрацюєте? Чи не трапляються в школі міжконфесійні або міжрелігійні конфлікти?
— Ми заручилися підтримкою ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України та особисто завідувачки кафедри педагогіки, адміністрування і спеціальної освіти ННІМП, доктора педагогічних наук, професора Ірини Сіданіч. Нас підтримують і батьки, і вчителі, і громадськість. У школі співпрацюють педагоги різного віросповідання. І жодних конфліктів з учнями, батьками, колегами на цьому ґрунті не виникало. Наприклад, у закладі освіти працюють і навчаються представники шести конфесій: православні, католики, протестанти й навіть свідки Єгови. Щоб уникнути непорозумінь на ґрунті віросповідання, намагаємося акцентувати увагу на загальноприйнятих духовних цінностях, не торкаючись питань обрядовості та внутрішньо-церковних догм різних конфесій. Також надаємо можливість представникам різних віросповідань відзначати релігійні свята згідно з їхніми традиціями (наприклад, свято Пасхи, Різдва за старим і новим стилями).
— Які зміни ви помічаєте в дітях, які вивчають християнську етику? Формування яких християнських чеснот вважаєте найголовнішим?
— На факультативному курсі з християнської етики школярі, читаючи Біблію, вчаться любити Бога та родину. Учні вивчають теми «Ісус Христос — ідеал для наслідування», «Божі заповіді — моральний дороговказ для людини», «Мета людського життя та засоби її досягнення», «Походження шлюбу», «Сім’я — центр духовного виховання». На заняттях діти, згідно з програмою, слухають духовну музику, вивчають молитви й обговорюють приклади зі Святого Письма. Водночас в описі програми зазначено, що курс «не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії». Головна мета — виховати в дітях моральні чесноти. Усі вони є дуже важливі. Але виховати ці чесноти тільки етикою неможливо, бо етика — це наука, що вивчає мораль, норми поведінки, та не має глибоких духовних цінностей. Виховувати любов, яка все прощає, можна тільки на основі Божого Об’явлення, що міститься у Святому Письмі.
Я сама виховувалася в сім’ї робітників за радянських атеїстичних часів. Але моя бабуся, Мигович Ганна Василівна, 1908 року народження, з якою ми проживали, була однією із перших християн-баптистів у нашому селі ще з 40‑х років минулого століття. Церкву євангельських християн–баптистів я іноді відвідувала разом із бабусею, особливо на свята. Але важливості вивчення Божого Слова до кінця не розуміла. Це усвідомлення прийшло до мене, коли в мене була вже своя сім’я. Однак вплив бабусі на моє християнське становлення важко переоцінити. Мої три доньки також разом із бабусею ходили до церкви й відвідували недільну школу. Зараз вони вже дорослі, і також є християнками.
— НУШ і «Основи християнської етики»: чи вдається поєднувати, чи немає розбіжностей у підходах до виховання дітей?
— Виховна робота в нашому закладі освіти базується на програмі «Нова українська школа в поступі до цінностей», в основі якої лежить виховання сучасних учнів на основі моральних цінностей людини.
Моральні цінності є інтегративним, стрижневим утворенням у ціннісному ставленні людини до себе та інших, ознаками якого є спрямованість на вияв в учнів власної гідності, поваги до інших та відповідальності за вчинки у своєму житті, готовність здійснювати моральний вибір та керуватися ним у повсякденній діяльності й спілкуванні.
Базовими духовно-моральними цінностями визначені — любов, повага до інших, гідність, відповідальність, свобода, толерантність, справедливість, рівноправʼя, ініціативність.
Хоча в класах, які навчаються за програмою НУШ, не введено курс християнської етики, але на уроках української мови та інтегрованому курсі «Я досліджую світ» учнів ознайомлюють із матеріалом, який навчає їх дбайливого ставлення до довкілля, поваги до близьких, доброти, любови.
— Як ви вважаєте, чи змінить Україну на краще системне християнське виховання?
— Виховувати в дітей християнські чесноти любові, справедливості, правди, співчуття, милосердя та інші — це спільне завдання батьків, вихователів та вчителів. Ми свідомі того, що формування етичних цінностей відбувається в ранньому дитинстві. Маля ще добре не говорить, але вже уважно слухає та інтенсивно вбирає в себе навколишній світ. Тому завдання вихователів — навчити розрізняти добро і зло, яке дитина насамперед сприймає як гарне й огидне. Звичайно, якщо така дитина, що отримує системне християнське виховання, і в старшому віці буде правильно спрямована своїми наставниками та спільними зусиллями батьків, учителів та професорів у вишах, це допоможе змінити Україну на краще.
— Які заходи з духовно-морального виховання проведено в цьому навчальному році?
— 28 жовтня 2020 року на базі нашої школи відбулося засідання круглого столу на тему «Стан та перспективи духовно-морального виховання школярів у Новій українській школі».
На засіданні обговорювали актуальні питання, які стосуються виховання школярів, а саме: інклюзивна освіта, робота над програмою «НУШ у поступі до цінностей» та впровадження в освітній процес курсу «Християнська етика» та «Основи духовної родини».
Учасники круглого столу активно обговорили ці питання та ухвалили рішення про подальшу співпрацю Навчально-наукового інституту менеджменту та психології Університету менеджменту освіти НАПН України та Неліпинської ЗОШ І–ІІІ ст.
Ця зустріч розширила перспективи інтеграції християнської етики в різні навчальні предмети. З цією метою плануємо провести у другому семестрі цього навчального року разом з Університетом менеджменту освіти та Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти семінар «Апробація програми І. Сіданіч «Основи духовної родини».
— Чи знайомий ваш педагогічний колектив із часописом «Слово вчителю»? Чи використовували наші матеріали?
— Матеріали часопису «Слово вчителю» часто використовуємо у своїй роботі, а особливо ті, що спрямовані на інтеграцію предметів духовно-морального спрямування. В одному з номерів часопису було розміщено програму «Основи духовної родини» І. Сіданіч, що й стало поштовхом для введення цього курсу в 10–11 класах нашої школи.
Ми готові ділитися своїми напрацюваннями. Саме тому й провели на базі нашої школи засідання круглого столу «Стан та перспективи духовно-морального виховання школярів у Новій українській школі».
— Побажання для колег-християн, які викладають предмети духовно-морального спрямування.
— Уроки християнської етики дуже важливі, їх треба проводити в школах насамперед заради того, щоб відродити в душах наших дітей слухняність і повагу до батьків, учителів та всіх, хто їх оточує, виховати почуття любові й обов’язку, відповідальності перед своєю Батьківщиною. Адже в період глобалізації, коли змінюються пріоритети й на перший план ставиться матеріальне, у дитячу, ще до кінця не сформовану душу, яка не може дати відсіч, уносять багато негативу. Нам треба обов’язково захистити ці душі, і зробити це можна розповідаючи повчальні приклади, які є в Біблії. Християнська етика унікальна тим, що говорить про любов, яка все прощає.
Матеріал підготувала
Надія Доля
