Інтерв’ю з Тамарою Панасюк — начальником відділу дошкільної освіти Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України, відмінником освіти України.
— Тамаро Вікторівно, будь ласка, кілька слів про себе для знайомства з читачами часопису «Слово вчителю».
— Дошкільною освітою опікуюсь уже понад 35 років, на цій посаді з 2010 р. У мене дві вищі освіти: 1997 р. закінчила Український державний університет ім. Драгоманова (дошкільна), а 2001 р. закінчила Київський університет ім. Грінченка (початкова).
Заміжня. Маю дві дочки та дві онуки.
— Що Ви пам’ятаєте зі свого дошкілля?
— Я особисто не ходила жодного дня в дитячий садочок. Так сталося, що в ті часи садочка в нас не було. Народилася в Білорусі, я білоруска. Закінчила білоруську школу. В Україні жили мої родичі, я приїхала спочатку до них, та так і залишилась. Чоловік мій — українець.
Чому обрала дошкільну освіту? Я завжди до дітей ставилася з любов’ю. Мріяла ще з дитинства, що буду вчителем.
— Хто був Вашим наставником у різні періоди життя? Чого вони Вас навчили, а що, можливо, довелося надолужувати самостійно?
— Найперший і найкращий мій наставник — це, звичайно ж, моя мама.
Також не можу не назвати свого першого шкільного вчителя — Костянтина Філіповича, його, на жаль, уже немає в живих. Але залишилися чудові спогади… І як учитель початкових класів я тепер розумію — він був найкращий.
Я залюбки згадую своє навчання в школі. Саме там закладаються не лише основи знань, але й основи моралі.
— Як Ви вважаєте, наскільки наше суспільство в цілому готове активніше запроваджувати виховання дітей на християнських засадах?
— Я думаю, що найперше засобам масової інформації слід активніше долучитися до висвітлення цієї теми, популяризувати норми християнської моралі, тоді це буде поштовхом для обговорення в суспільстві, зацікавленості з боку батьків.
— На одній із зустрічей Ви сказали: «Хто не говорить дітям про Бога, потім говоритиме Богові про дітей». Це народна мудрість, чи досвід Вашого життя? Яким чином у Вашій пам’яті карбуються ось такі «перлини»?
— Я дуже люблю читати, а ще — спілкуюся з багатьма людьми. Це, звичайно, збагачує й надихає на те, щоб запам’ятовувати такі «перлинки» народної мудрості.
Переконана, що дуже важливо змалечку, з перших років життя формувати світогляд дитини на християнських цінностях. Тому відповідним чином слід підходити до розробки методичних програм для дошкільних навчальних закладів. Водночас не перевантажувати їх, щоб діти могли вільно розвиватись відповідно до свого віку.
— Що, на Вашу думку, обов’язково слід закласти дитині в перші роки життя?
— Любов до ближніх — насамперед, це сім’я: мама, тато, братик чи сестричка, до своєї родини, а також до своєї Батьківщини.
— Ви відвідуєте різноманітні освітні заходи в різних областях України, організовуєте зустрічі працівників дошкільної освіти в Києві. А чи налагоджена співпраця з представниками інших країн, можливо, тієї ж Білорусі?
— Звичайно, така співпраця у нас є. І в міністерстві неодноразово проводили круглі столи за участі представників МОН і вчителів-практиків із Білорусі, Росії та інших країн світу. Особисто я про розвиток дошкільної освіти в інших країнах знаю не лише з розповідей. Мала можливість відвідати дитячі дошкільні заклади в Хорватії, Туреччині, Польщі, Угорщині, Канаді та інших країнах.
— Що можете сказати про досвід інших країн стосовно викладання предметів духовно-морального спрямування?
— Скажу так: є національні програми розвитку дошкільної освіти, обов’язкові вимоги й стандарти, але кожен колектив дитячого садочку в різних країнах світу знаходить свій підхід до виховання, свої методи, форми й прийоми навчання та виховання дітей.
— Одне з гострих питань, що хвилює зараз українське суспільство, — це оптимізація мережі навчальних закладів. У деяких селах, де невелика кількість дітей, відбувається скорочення шкільних закладів. Чи це стосується також і дошкільних установ?
— Ні, ДНЗ оптимізація не стосується, адже на сьогодні за наявності в Україні 15 315 працюючих закладів дошкільної освіти понад 90 тис. дітей перебувають у черзі на влаштування в дитячий садочок. Тому МОН України постійно наголошує на необхідності розвитку мережі ДНЗ відповідно до потреб. І на засіданнях уряду, до речі, одним із пріоритетних завдань уряду було визначено розвиток мережі ДНЗ. Цьому має сприяти й новий санітарний регламент для ДНЗ, розроблений МОН.
— Які зміни він передбачає?
— Стандарт став більш адаптованим до сучасного життя, більш ліберальним, але зберіг всі ключові вимоги щодо забезпечення належних умов розвитку та виховання дітей. Принципові норми, що стосуються охорони здоров’я дітей та санітарно-епідеміологічного стану залишилися, їх осучаснили. Крім того, документ дає «зелене світло» для розвитку мережі приватних дитсадків, що в перспективі позитивно вплине на всю систему дошкільної освіти. Вони вже функціонують у різних містах України. Деякі з них були засновані за сприяння й підтримки церков. І це один із позитивних моментів у співпраці держави й релігійних організацій.
— А які нововведення зафіксовані у нещодавно підписаному наказі МОН «Про організацію навчального процесу в ДНЗ»?
— У зазначеному листі визначено, що одним із головних завдань залишається, як і минулого року, патріотичне, музичне виховання дітей, а також виховання моральних цінностей. Окрім того, надано повний перелік програм щодо методичного забезпечення, яке можна використовувати в ДНЗ. До речі, до цього переліку вже увійшла програма «Духовно-морального виховання дітей на основі християнських цінностей», яка була представлена у вашому часописі[1].
— Як, на Вашу думку, християнський часопис «Слово вчителю» може посприяти розвитку прогресивної дошкільної освіти в Україні?
— І надалі інформуйте освітян про нові розробки програмно-методичного забезпечення ДНЗ, зокрема щодо виховання дошкільнят на основі християнських цінностей.
— Отже, підсумовуючи нашу розмову, можна сказати, що найактуальнішими завданнями дошкільної освіти на сьогоднішній день є …
— Розширення існуючої мережі ДНЗ і активне впровадження програм духовно-морального виховання дошкільнят.
— І, насамкінець, Ваше побажання нашим читачам.
— Хочу щиро побажати абсолютно всім — миру, злагоди, творчості. А до вчителів початкових класів маю окреме звернення: «Дорогі колеги! Перехід дитини з дитячого садка до школи є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Адже, попереду — уроки, дзвінки, перерви, домашні завдання, оцінки та ще багато цікавого й незнайомого, з чим дошкільнята не зустрічались у дитячому садку. Майбутні учні сприймають Вас — першого вчителя, як надзвичайну людину, яка буде вести їх по країні знань. Ви маєте розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах, створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу в дитячому шкільному колективі. Тож прошу всіх учителів: згадайте заповіді педагога Шалви Амонашвілі — будьте обережні, не помиліться, не нашкодьте, будьте надією для кожної дитини, знайте, чого прагнете, постійно шукайте в дитини скарби душі. Звичайно, місія першого вчителя нелегка, адже саме від вас майбутні першокласники та їхні батьки очікують дива. А ви — щоденно віддаєте їм тепло своїх сердець та допомагаєте крокувати країною знань. Нехай світлим, радісним і плідним буде кожен ваш день, кожен крок!»
Розмовляв Аркадій Сльоза
[1] Сучок В. Навчальна програма духовно-морального виховання дітей дошкільного віку [Текст] / Віра Сучок // Слово вчителю. — 2016. — № 1. — С. 25-26.