«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

Бог має більше, ніж роздав

Галина Сохань — кандидат філологічних наук, доцент Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, викладач християнської етики, автор наукових доробків, підручників з основ християнської етики; людина, яка шанує Господа і любить рідну землю, цінує родинні стосунки і щиру дружбу, обирає екстремальний відпочинок і займається бджолярством.

— Пані Галино, щиро вдячні, що Ви відгукнулися на запрошення дати інтерв’ю для часопису «Слово вчителю». Яке Ваше життєве кредо?
— Радію нашій зустрічі, що навіть під час карантину є можливість поспілкуватися. Ви питаєте за життєве кредо, його висловила б такими словами: «Усе, що роблю, намагаюся робити з любові до себе, ближнього, України і Бога».
— Львівщина завжди була й залишається в авангарді викладання християнської етики в ЗЗСО. Якою ціною це здобувалося і здобувається?
— Християнську етику почали вивчати в школах Львівщини в 90‑х роках. Були рішення Львівської обласної ради, накази управління/департаменту освіти ЛОДА. У нас є підготовлені вчителі християнської етики. Вони проходять навчання у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, а також мають можливість учитися в Катехитично-педагогічному інституті УКУ. Порівняно з 90‑ми роками відсоток шкіл, дошкільних навчальних закладів, в яких вивчають предмети морального спрямування, знизився. Для цього є різні причини: і брак годин, і можливість обирати інший предмет із варіативної складової. Утім християнська етика є. Щорічно і учні, і вчителі мають можливість брати участь у різних обласних заходах на етичну тематику. Наприклад, ще до карантину щорічно учні 8–10 класів добровільно змагалися на олімпіаді з християнської етики. Для вчителів є щорічні курси підвищення кваліфікації, семінари. Правда, карантин вніс свої корективи, тому працюємо дистанційно. Є чимало проблем із викладанням християнської етики, дискусій — і все це треба вирішувати в правовому полі.
— Коли духовно-моральне виховання стало справою Вашого життя?
— Після закінчення Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника я працювала в школі, де викладала українську мову, літературу і… християнську етику. Тоді це були перші кроки. Я навіть переживала, чи роблю це якісно. Коли я почала працювати в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, то більш поглиблено розробила методику викладання християнської етики. Але, знаєте, християнська етика не стала для мене якимось викликом, чимось складним і незрозумілим. Християнський світогляд у мене сформований ще з дитинства моїми батьками, тому вдалося навіть написати підручники з цього предмета. Це відбувалося комплексно, я б навіть сказала, природно.
— У якій родині Ви зростали, хто були Ваші вчителі й наставники, чий приклад намагалися наслідувати?
— Я народилася в сільській багатодітній сім’ї. Найбільший вплив на формування мого світогляду мали батьки. Це були прості люди, які дуже любили мене. Саме від них у мене віра в Бога. Я була наймолодшою в сім’ї, сьогодні сказали б пізня дитина. Мама завжди молилася за нас — своїх дітей. У скрутних життєвих ситуаціях вона часто говорила: «Бог має більше, ніж роздав». Дотепер пам’ятаю її втішні слова. Ви питали мене за бджолярство — так от це від тата. Минулого року мої бджоли не пережили зиму. Думаю все відновити, та це буде складніше, бо зараз живу у Львові. Хоч мої батьки вже відійшли до Бога, вони для мене найкращі вчителі. Багато навчили мене школа, університет — усюди Бог давав тих людей, які мені або допомагали, або життєво загартовували. І за одних, і за других я вдячна Богові.
— У чому, на Вашу думку, полягає унікальність предмета християнської етики?
— Християнська етика як предмет сьогодні мало кого залишає байдужим. Є багато тих, хто вивчає, хоче це робити надалі — і це добре. Є й багато тих, хто критикує, — проти вивчення християнської етики в школі. Особливо це було відчутно, коли обговорювали типову освітню програму для 5–9 класів. Сьогодні ми говоримо про демократичне суспільство, демократичну модель сучасної школи, тому потрібно реалізовувати право всіх: хто хоче вивчати — будь ласка, важливими при цьому є вчитель-фахівець, якісний методичний матеріал, добровільна згода учнів і батьків; ну а хто не хоче вивчати — не вивчайте.
— У дискусіях з опонентами часто робимо наголос, що християнська етика — це не Закон Божий, не катехизація. Чи не вихолощуємо тим самим суть предмета? Чи можлива християнська етика без особистих стосунків людини з Христом як Спасителем, Господом, Учителем, Творцем?
— Багато моїх опонентів є моїми друзями. І це дуже добре, що ми можемо дискутувати, не ображаючи при тому один одного і, що дуже важливо, під час дискусії не принижувати гідності один одного. Саме вони чи не найбільше спонукають мене працювати, змінювати, вдосконалювати. Щодо викладання християнської етики в державних школах, то необхідно дотримуватися рекомендацій Міністерства освіти і науки України. У школі — християнська етика (і лише за письмовою згодою батьків), при церкві — катехизація (є недільні школи, християнські табори, позашкільні установи).
Щодо Господа, то для мене Ісус Христос — феноменальний учитель. Пригадайте три роки земного життя Ісуса Христа, коли Він навчав. Ісус Христос був конкурентоспроможний стосовно інших вчителів того часу (люди залишали фарисеїв, книжників і йшли слухати Христа); Він не боявся долати стереотипи (наприклад, щодо суботи, коли вчинив зцілення, або коли підняв соціальний статус жінки); Він був прекрасним оратором (прочитайте з погляду ораторського мистецтва Його Нагірну проповідь); Він доступною мовою пояснював вічні істини (виноградарі, рибалки, сіячі, землероби з одного боку були Його слухачами, а з іншого — героями Його притч); Він був дипломатичним (пригадайте розмову з Понтієм Пилатом). Можна навести ще безліч фактів. Але як дві тисячі тому Ісус Христос промовляв до людей, так само і сьогодні цими словами Він промовляє до кожного з нас. Його слово «живе і діяльне» (Євр. 4:12). Тому який би ми предмет не викладали, ким би ми не працювали, важливо у ближньому бачити образ і подобу Божу.
— В одному з інтерв’ю Ви сказали, що християнська етика має викладатися, але підходи до викладання варто змінити. Що саме Ви мали на увазі?
— У викладанні християнської етики треба змінювати дуже багато. Зараз світ дуже мобільний, стрімко розвивається. Уже виросло не одне покоління дітей з іншим способом мислення і світосприйняттям. Тому найперше треба змінити методику викладання. До речі, це стосується не лише християнської етики. Довідковим матеріалом сьогодні нікого не здивуєш. Учнів треба навчити працювати з таким матеріалом, креативно мислити. Можливо, когось із читачів здивую, але рекомендую на уроках використовувати меми, комікси, кідоку, інтернет-вправи. Скажу більше, з’являється попит на креативні книги (артбуки). Учителі християнської етики (учасники творчої майстерні при Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти) виготовили такі креативні книги на етичну тематику з підручних матеріалів: фетру, тканини, пластику, того ж таки паперу. За потреби зможу поділитися таким досвідом роботи. Зараз, щоб навчити, треба вміти зацікавити.
— Здається, молодим учителям легше опанувати нові підходи до викладання в сучасній школі загалом, і викладання основ християнської етики зокрема. Однак, можливо, маєте певні застереження для них? Водночас, яку практичну пораду дали б досвідченим педагогам, які мають багаторічні напрацювання і не поспішають щось змінювати?
— Знаєте, я багато вчуся у тих, хто тільки прийшов у школу працювати, і в тих, у кого багаторічний досвід. Перші мені дарують добрий прагматизм і юнацький максималізм, а другі — добрий досвід. Це дуже важливо. А змінюватися треба. Мене дуже лякає вчитель, який не прагне змінюватися.
Дорогі вчителі! Будьте сучасними, опановуйте разом з учнями новітні технології, не бійтеся в них учитися, пишайтеся ними, хваліть їх за найменші досягнення, навчіть їх шукати вихід із найскладніших життєвих ситуацій. Пам’ятайте: батьки довірили вам найцінніше — своїх дітей.
— Спілкування педагогів на форумі «Освіта, базована на цінностях» показало, що в Україні є чимало різних програм і відповідно підручників, посібників, робочих зошитів із християнської етики. Розкажіть, будь ласка, про Ваші напрацювання в цьому напрямі та їхні особливості порівняно з іншими.
— Це дуже добре, що сьогодні є багато напрацювань із предметів морального спрямування. Під час спілкування на форумі ми це побачили. Щодо власних напрацювань, це найперше підручники для учнів 5–11 класів, окрім 7 класу (це на перспективу). Окремі підручники написані у співавторстві з моїм чоловіком Ігорем Гусаковим. За цими підручниками досі вивчають християнську етику в багатьох школах. Однак (не боюсь сказати про це публічно) змістове наповнення підручників треба змінювати. Нові покоління школярів вимагають нових навчальних вправ. Я б наголосила на двох аспектах. По-перше, учням цікаво працювати з інтернетом. Тому треба запропонувати їм вправи з використанням QR-кодів, можна створювати власні відеоматеріали на моральну тематику, проводити віртуальні екскурсії сакральними пам’ятками світу тощо.
По-друге, це проєктна діяльність, скерована на соціальне служіння (треба відповісти собі на два питання: 1. Що зараз є актуальним для моєї родини, школи, громади? 2. Яку користь я можу принести своєму найближчому оточенню (тій же родині, школі, громаді)?) А далі група учнів розробляє проєкт (тема, мета, результат) і реалізовує його. Наприклад, екологічний проєкт щодо збереження краси навколишнього середовища (сортування сміття, використання екоторбинок замість пластикових пакетів), волонтерство як один зі способів милосердя (ярмарки для допомоги літнім людям, воїнам на Сході) тощо. Таке соціальне служіння треба популяризувати й утверджувати різними способами, зокрема і через навчання. Важливо, щоб те, чого ми навчаємо на уроках морального спрямування, було не стільки теоретичним, як практичним, щоб цього дотримувалися ми самі.
Саме у цьому руслі я працюю, створюючи нові методичні матеріали. Також щодо підручників, то за роки назбиралося багато відгуків, побажань, зауважень — усе треба враховувати і створювати новий матеріал, адаптований до сучасних потреб учнів, учителів, батьків.
— Ваші найближчі плани і, якщо можливо, загальний прогноз щодо подальшого викладання предметів духовно-морального спрямування в українській школі.
— Найбільше планів на відпустку: те, що не встигла зробити за навчальний рік, планую доопрацювати за рахунок відпустки. А ще влітку дуже хочу поїхати в Карпати, можливо, на Буковину, хоча б на тиждень. Я дуже люблю гірські краєвиди. Вони збагачують і оздоровлюють мене.
А щодо прогнозу викладання предметів морального спрямування в українській школі, то він більш оптимістичний. Ми матимемо багато програм (це вже побачили на форумі), відповідно будуть нові підручники, посібники. В Україні відбувається децентралізація, школи отримали певну автономію. Відтак мають більше прав на те, щоб обирати програми, підручники. Зрозуміло, певні програми з предметів морального спрямування будуть більше використовуватися, інші — менше, а будуть й такі, які не знайдуть свого вчителя, учня. Тому кожному з нас треба працювати на позитивний результат. Усе буде добре з Божою допомогою! Рясних Божих благословень усім нам у всіх наших починаннях і звершеннях!

Контактна інформація для тих, хто зацікавиться матеріалами:
[email protected]
https://www.facebook.com/galasoh
http://galasoh.blogspot.com/

Розмовляла Надія Доля

Залишити коментар

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

six + 2 =

До початку