Право на освіту кожного громадянина України затверджено в Конституції України, статтях «Закону про освіту», а освіта дітей, починаючи зі старшого дошкільного віку, є обов’язковою, що закріплено в статті третій «Закону про дошкільну освіту».
Дошкільна освітня галузь завжди була спрямована на забезпечення якісної дошкільної освіти і саме тому розроблення стандартних вимог до неї було здійснено ще в 1998 та оновлено в 2012 роках.
Базовий компонент дошкільної освіти, що є Державним стандартом дошкільної освіти в Україні (далі — Стандарт), затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 р. № 33 «Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти): нова редакція». Відповідний наказ розміщено на сайті Міністерства освіти і науки України.
Робота над проєктом нової редакції Стандарту була не з легких, відбулося багато дискусій і обговорень від загальної концепції та змісту документа до шліфування кожного освітнього напряму.
Але всі сходились на одному: Стандарт повинен відповідати інтересам дітей, батьків, суспільства та педагогів, тримати баланс між усіма учасниками освітнього процесу й бути зрозумілим для всіх зацікавлених сторін.
Саме тому в основу Стандарту дошкільної освіти покладено ідеї гуманістичної педагогіки, духовно-морального, патріотичного і громадянського виховання та солідарної відповідальності держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти й інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей дошкільного віку, і теорію природовідповідності.
Також нова редакція документа продовжить реформу дошкільної освіти з урахуванням наступності між дошкіллям і школою.
Базові принципи реалізації Стандарту — загальні демократичні принципи суспільного життя:
— демократичність — формування засад демократичного суспільства, де кожен/кожна може бути почутими, має право на самовираження та активну участь у його житті;
— рівний доступ до якісної дошкільної освіти кожній дитини, освіти без дискримінації за будь-якими ознаками;
— забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору (основи соціальної, екологічної та економічної свідомості, відповідальності за власні дії та їх наслідки для довкілля);
— міжвідомча взаємодія (співпраця закладів освіти з психологічною, соціальною та медичною службами);
— державно-громадське та державно-приватне партнерство в організації та управлінні дошкільною освітою;
— соціально-педагогічне партнерство громади та всіх учасників освітнього процесу (засновників закладів освіти, батьків або осіб, які їх замінюють, керівників та працівників закладів дошкільної освіти, фахівців, що надають освітні послуги дітям дошкільного віку, інших фахівців).
Стандарт спрямований на збереження самоцінності дошкільного дитинства, рівний доступ до дошкільної освіти всіх дітей раннього та дошкільного віку, зокрема дітей з особливими освітніми потребами, та забезпечується з урахуванням задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей кожної дитини.
Стандарт ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах:
— визнання самоцінності дошкільного дитинства, його потенціалу та особливої ролі в розвитку особистості;
— щасливе проживання дитиною дошкільного дитинства як передумова її повноцінного розвитку та подальшої самореалізації у житті;
— повага до дитини, особливостей її розвитку та індивідуального досвіду;
— зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров’я дитини;
— цінувати життя і благополуччя як уміння плекати, підтримувати та створювати сприятливі умови для себе та інших у безпечному середовищі в природному, предметному та соціальному оточеннях;
— розвиток творчих задатків, здібностей, талантів дітей;
— збереження традицій національного досвіду сімейного та суспільного виховання для збагачення культурного потенціалу взаємодії між поколіннями.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів дошкільної освіти визначено в інваріантній частині за такими освітніми напрямами: «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Гра дитини», «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі мистецтва».
Стандарт містить також варіативний складник, який не є вичерпним і може бути доповнений додатковими освітніми напрямами та змістом через збагачення досвіду дитини іншими видами діяльності відповідно до пріоритетного спрямування роботи закладу дошкільної освіти, індивідуальних інтересів і потреб дітей, запитів і побажань батьків вихованців, відповідних умов розвивального середовища.
Зміст Стандарту розроблено на основі компетентнісного підходу, яким передбачено формування ключових компетентностей та наскрізних умінь здобувачів дошкільної освіти як передумови успішного навчання протягом життя та продовження здобуття освіти на наступних рівнях.
Компетентність як результат дошкільної освіти та особистісне надбання відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини:
— емоційно-ціннісного ставлення;
— сформованості знань;
— здатності та навичок до активного, творчого впровадження набутого досвіду, тобто до регуляції досягнень, поведінки, діяльності.
Стандарту властивий взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, напрямами освіти (змістом), процесом формування досвіду дитини в різних видах діяльності, що забезпечують освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.
Зміст та організація освітнього процесу вимагають від педагога максимально активізувати діяльність дитини в пізнанні навколишнього світу, реалізації її творчих задумів та мрій.
Наступність в освіті необхідна для створення єдиного освітнього процесу, що розпочинається в дошкільному віці й логічно продовжується у школі. Цей процес допомагає досягти цілісного розвитку особистості.
Ключові для дошкільної освіти компетентності дитини (рухова і здоров’язбережувальна, особистісна, предметно-практична та технологічна, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична та дослідницька, природничо-екологічна та навички орієнтовані на сталий розвиток, ігрова, соціально-громадянська, мовленнєва, художньо-мовленнєва, мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична, театралізована) та інші мають продовження в освітньому процесі початкової школи та впродовж життя.
Наступність між дошкільною та початковою освітою простежується через призму формування наскрізних умінь. Спільними для ключових компетентностей дошкільної та початкової освіти є вміння дитини:
виявляти творчість та ініціативність;
керувати емоціями;
висловлювати та обґрунтовувати власну думку;
критично мислити;
ухвалювати рішення;
розв’язувати проблеми;
співпрацювати в колективі.
Зрілість особистісних якостей та психічних процесів забезпечує успішність розвитку навчальних навичок на наступних етапах шкільного життя.
Освітні напрями визначають зміст роботи закладу дошкільної освіти через організацію педагогом базових (основних) видів діяльності, які збагачують досвід дитини та реалізуються як особистісне надбання дитини (результат розвитку) за підтримки батьків в умовах сімейного виховання.
Педагогічні впливи забезпечують цілісність особистості, яка виявляється в розвинених емоціях, свідомості, що зростає, керованій поведінці.
Василь Сухомлинський говорив: «Дитинство — це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Від того, яким воно було, хто супроводжував дитину в дитячі роки, що увібрали її розум і серце з навколишнього світу, залежать її якості як особистості».
Олена Швачова,
головний спеціаліст відділу
дошкільної освіти МОН України
