Ви зауважували, що маленькі дітки зазвичай чітко знають, ким вони хочуть бути, коли виростуть. І це нічого, що професії часто міняються. Головне — є визначеність і конкретна мета. Але минає час, і коли перед підлітками постає питання вибору майбутньої професії, або хоча б напряму навчання, багато хто відчуває розгубленість. Комусь допомагає добра порада батьків, комусь курс профорієнтації, хтось знаходить себе методом проб і помилок, а хтось тихенько займає першу-ліпшу вільну нішу. «А як було у вас?» — із таким запитанням ми звернулися до молодого подружжя Ольги та Даниїла Дєдухів.
Навіть якщо ще не визначився з професією, але з дитинства точно знаєш, що хочеш бути подібним на маму чи тата. Дитяче серденько дуже відкрите, і тому важливо з самого малечку навчити його мріяти правильно. Для кожної людини й у будь-якому віці важливо відчувати підтримку й опору з боку рідних. А для дитини така підтримка дорослих, особливо батьків, просто необхідна! Навіть, здавалося б, смішні мрії чи дитячі вигадки можуть стати колись великими планами, якщо їх не притлумити чи не зламати ще з дитинства. Часом маленьке дитяче хобі може перерости в справу всього життя.
У школі теж дуже важливо відчувати підтримку. Багато дітей сидять за останніми партами не через свою бездарність, а тому що хтось вчасно не помітив, не підказав, не підтримав… а то й принизив. Ось так багато талантів залишаються нереалізованими. У початковій школі дітям хочеться робити все: брати участь у всіх конкурсах, відвідувати всі гуртки, ходити на всі секції, готувати додаткові завдання. Але відразу ж з’являються сумніви й вагання (часто не без впливу батьків), чи зможу, чи встигну, чи впораюсь. Проте не варто боятися, а пробувати й шукати своє!
Першим насправді переломним моментом у житті є час вибору навчального закладу після школи. Довгі безсонні ночі, наполеглива праця, хвилювання, невизначеність. Здається, що від цього моменту залежить абсолютно все. Але Бог уже чекає нас завтра. І коли щось складається не так і здається, що земля втікає з-під ніг, Бог її тримає. Навіть якщо припускаєшся помилки у виборі, Бог рано чи пізно наставить на потрібний шлях. Головне правило: постійна молитва, зв’язок із Богом і… стукати в усі можливі двері. Які будуть наші, ті нам Господь і відчинить. І не варто розчаровуватися, якщо не вступив до омріяного вишу, чи довелося переїжджати в інше місто. Бог усе знає наперед і точно знає, як краще для вас!
З Богом жити добре. Не тому, що Він чітко каже, що робити далі. Помилки завжди будуть! А тому, що ти довіряєш. Навіть коли щось не по-твоєму, ти все одно довіряєш Богові й заспокоюєшся…
Молодь зараз має багато можливостей. Наша сім’я здолала тривалий шлях до мрії, ми змінили багато професій. Ми не боялися вчитися, не боялися здобувати абсолютно новий досвід і навички.
Важливо посеред щоденних турбот виділяти спеціальний час для спілкування з Богом, адже в метушні можна не почути Його голосу. І часом власноруч відкинути Його дарунок, самому відмовитися від своєї мрії…
Не бійтеся озвучувати Богові свої бажання. Він наш Тато і хоче лише найкращого для Своїх дітей.
Ми почали мріяти разом. Напередодні створення нашої сім’ї розповіли одне одному про те, чим би хотіли займатися в житті. Як виявилося, наші інтереси збігаються. Мрія про маленьку затишну кав’ярню, разом приходити на роботу, відчиняти двері, зустрічати перших відвідувачів. Але ми й подумати не могли, що ця мрійлива ідея може перерости в концептуальний заклад і кондитерський цех.
Важливо перед кожним ухваленням рішення молитися. Наші можливості дуже маленькі, а Бог Усемогутній! У Нього для нас є набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. Звичайно, страх ризику теж був і є, але, не ризикнувши, ми ж навіть не спробуємо.
У нашій сім’ї є правило — усі рішення ухвалювати разом. У нас немає «чоловічої» і «жіночої» роботи, у нас усе спільне. Чи то дизайн тістечок, чи обладнання, чи електрика, — ми завжди радимося одне з одним.
У нас народився синок. Його поява збіглася в часі з початком нашої спільної справи. Хоч він ще дуже маленький, але вже допомагає татові робити доставку тістечок, а мамі — декорувати торти. Ми дуже хочемо, щоб він став тим, ким його задумав Господь. Наше завдання — навчити його любити Бога й навчити не лінуватися. Ми будемо підтримувати його вибір занять, розвивати здібності. Кожен із нас унікальний і неповторний.
У житті потрібно все робити як для Бога! Люди, які поруч, вони мають відчувати християн. У щоденному спілкуванні, у роботі, у розв’язанні конфліктів, у якості продукту (це що стосується нашої роботи). Нехай наші діла говорять самі за нас!
З любов’ю — Данік і Оля Дєдухи