Автор Ольга Прокопович, учитель фізики, астрономії та християнської етики НВК № 18 м. Рівне, учитель-методист
Мета: поглибити знання учнів про щастя й допомогти їм усвідомити, що таке справжнє щастя; розвивати в учнів уміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати факти; працювати з Біблією та іншими джерелами інформації; виховувати в учнів повагу до Слова Божого, сприяти формуванню в них християнського світогляду.
Обладнання: Біблія, картки-завдання.
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Дослідіть-но Писання…
Ів. 5:39
Хід уроку
І. Організаційний момент
Вітання
Налагодження контакту з учнями
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку
ІІІ. Вступна частина
Учитель. На попередньому уроці кожна група учнів отримала завдання й протягом тижня працювала над ним.
— Які ж результати вашої роботи? (Учні доповідають про виконану роботу.)
1 група — «філологи»
Українське слово «щастя» («счастя») має корінь -част- (той самий, що й слово «частина»), закінчення -я і префікс с-. Що означає цей префікс?
Українська мова походить від індоєвропейської прамови, як і давньоіндійська мова санскрит. У санскриті є префікс «su» — «хороший». Наприклад, якщо «pati» — чоловік, то «su-pati» — хороший чоловік; kavi — «поет», su-kavi — «хороший поет».
У слов’янських мовах санскритському «и» відповідав короткий голосний, який потім зник — і «su» перетворилось на «с». Цікаво, що інше українське слово, яке зберегло цей рідкісний префікс — це слово «смерть». Смертю (su-mert) спочатку називали «хорошу», тобто природну смерть.
Щодо слова «щастя», то воно має кілька значень:
— первинне значення «хороша частка» або «добра частина»;
— після реконструкції слова його стали розуміти як «спільна участь»; «брати участь», «причетність»;
— інші значення слова: добра воля, удача, процвітання, благодать, благословення, блаженство.
Отже, щастя — це добра частка. Але частка чого? Очевидно, це була частка того, що забезпечує існування людини: їжі та майна. Спочатку вважали, що таке щастя залежить від того, яка доля в людини. До речі, «доля» пов’язана із словом «ділити», тобто також є частиною, результатом поділу. Згодом навіть словесні побажання — благословення — зберігали свою основну функцію — сприяти ладові проти безладдя, гармонії та щастю (в усіх розуміннях) проти хаосу та розпаду.
Тлумачний словник української мови так пояснює слово «щастя»: «Це стан цілковитого задоволення життям, вияв радості від спілкування з рідними, близькими; успіх, удача».
«Щастя — благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги; спокій і задоволення; взагалі, усе бажання, усе те, що заспокоює й задовольняє людину за її переконаннями, смаками і звичками» (Словник Даля).
Очевидно, усі люди хочуть бути щасливими. Тому, крім благословень, використовують ще й різні сувеніри «на щастя». Мабуть, усі чули вираз «підкова на щастя»? Нам, як філологам, цікаво було довідатись, звідки ж походить цей вислів. Чому знайдена підкова приносить щастя? Виявляється, підковувати коней почали ще до нової ери. Коні були дорогим задоволенням, і тому утримувати їх могли лише заможні люди. Підковували коней спочатку задля краси, і підкови були із золота та срібла. А оскільки під час бігу коні легко губили «взуванку», то підкова направду була дорогою знахідкою.
Нам удалося знайти вислови деяких людей, професійна діяльність яких пов’язана з філологією. Зокрема, сучасний український поет і журналіст Дм. Лазуткін уважає, що «щастя — це коли сумління не мучить».
«Людина така, яка її уява про щастя» (В. Сухомлинський, видатний український педагог).
«Щастя, як і весна, щоразу змінює своє обличчя» (Андре Моруа, французький письменник).
«Щастя — це задоволення без каяття» (Л. Толстой, російський письменник).
«Коли нас запитують про найщасливіший день у житті, ми відповідаємо не відразу. Але коли йдеться про найважчі хвилини, нам не доводиться довго копирсатись у пам’яті» (Фелікс Хвалібуг, польський афоризміст).
2 група — «психологи»
Щастя — це психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині.
Щастя — стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність, благословенність (Вікіпедія).
Учені дослідили, що за цей стан відповідає активність кори лівої передлобної частини головного мозку. А в 70-х роках XX ст. були відкриті «гормони щастя», тобто група хімічних сполук, які виробляються нейронами головного мозку — ендорфіни. За структурою ендорфіни схожі з опіатами: вони також зменшують біль і позитивно впливають на емоційний стан людини. Навіть невелика їх кількість здатна викликати стан ейфорії — тому, власне, їх назвали «гормонами щастя».
Допитливі вчені покладали величезні надії на їх штучні аналоги. Але виявилось, що звикання до цих речовин виникало набагато швидше, ніж до героїну. Тому небезпечні досліди припинили. Але наука визнає, що є інші, нешкідливі способи «ощасливлення» людства. Усі вони ґрунтуються не на введенні ендорфінів ззовні, а на посиленні їх синтезу в організмі людини. Найпростіший спосіб підвищення концентрації ендорфінів — їсти шоколад. Шоколад — прекрасний антидепресант, що стимулює викид ендорфінів, а вони покращують настрій і підтримують тонус організму. Історичний факт: дочка іспанського короля Анна Австрійська, дружина Людовіка XIII, використовувала привезений із батьківщини шоколад як рятівний засіб від самотності та ностальгії.
А наша група охоче поділиться з вами «крихіткою щастя» (члени групи частують присутніх шоколадними цукерками).
Американський психолог Абрахам Маслоу (1908 — 1970) вважав, що сутністю щастя є задоволення потреб. На його думку люди мають 5 рівнів потреб:
— фізіологічні потреби (сон, спрага, їжа, тощо);
— потреби безпеки;
— потреби в спілкуванні та любові;
— потреба в повазі від інших;
— потреба в самореалізації (чи самовираженні).
А. Маслоу робить висновок: щасливі люди — це люди самореалізовані.
Томас Сас, американський психіатр, писав: «Щастя — це уявний стан, який раніше приписували предкам; натомість тепер дорослі приписують його дітям, а діти — дорослим».
Поняття щастя стосується внутрішнього світу людини. Тож зрозуміло, що кожен буде тлумачити щастя по-своєму. Саме тому всі рекомендації щодо досягнення щастя є доволі умовними.
3 група — «соціологи»
Наша група працювала у двох напрямках:
1) провели опитування серед учнів, учителів та батьків, що таке щастя;
2) проаналізували, як поводить себе щаслива людина в соціумі (сім’ї, колективі, країні).
Учні знайомлять присутніх з результатом своїх досліджень.
- Опитано 116 осіб. Отримані наступні відповіді «Щастя — це…
здоров’я — 13,8 %;
сім’я — 13,8 %;
друзі — 13 %;
любов — 12 %;
життя — 11 %;
мир — 10,7 %;
комфорт — 10,3 %;
професійна кар’єра — 9,5 %;
матеріальні блага — 5 %;
інше — 0,9 %».
- За нашими спостереженнями щасливі люди мають гарний настрій, доброзичливі; намагаються допомогти тим, хто цього потребує; оптимістичні, щедрі; хочуть зробити щось таке, щоб люди, які їх оточують, стали хоч трішки щасливішими.
Підсумовуючи нашу роботу, можемо сказати, що прагнення людини виключно до особистого щастя у відриві від соціальної мети вироджується в егоїзм. Але свідоме служіння людям сповнює життя конкретної людини вищим смислом, що й дає їй відчуття щастя.
«Коли ми щасливі, — ми завжди добрі, але коли ми добрі, — ми не завжди щасливі» (Оскар Вайлд, видатний ірландський поет, драматург і письменник XIX ст.)
4 група — «філософи»
Щастя — поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою та осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. Щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу.
Поняття щастя не тільки характеризує певне конкретне об’єктивне положення чи суб’єктивний стан людини, а й виражає уявлення про те, якими повинні бути життя й діяльність людини.
Щастя завжди вважалось одним із природних прав людини. Тому філософи ще з часів Сократа (V ст. до Р. Х.) досліджують природу щастя та його досяжності.
Наша група, зокрема, цікавилась:
— чи залежить щастя від філософської позиції людини?
— чи залежить щастя від зовнішніх обставин?
— чи залежить щастя від часу, тобто, періоду в житті людини та суспільства?
Аристотель (IV ст. до Р. Х.; давньогрецький учений-енциклопедист, філософ, засновник класичної логіки) вважав: риби щасливі плавати, птахи — літати, а природу людини характеризує здатність мислити й створювати політичні організації. Тому, отже, щасливим є філософ і державний діяч. Аристотель також відчував, що щаслива людина повинна бути добре нагодована.
Деякі філософські школи розуміли щастя (суб’єктивно найкраще становище в житті) як:
— міру радощів (епікурейська школа);
— силу характеру, яка робить людину незалежною від обставин (стоїки).
Загалом, можна зробити висновок про те, що щастя, як філософське поняття, є відносним, тобто залежить від часу, зовнішніх обставин та філософської позиції людини.
«Ніколи не вважай щасливим того, хто залежить від щастя» (Сенека, I ст., давньоримський філософ, поет, оратор).
«Блаженство — не нагорода за доброчесність, а сама доброчесність» (Бенедикт Спіноза, голландський філософ XVII ст.).
«Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається; або такою щасливою, як їй хочеться» (Франсуа Ларошфуко, французький письменник-мораліст XVII ст.).
«Щастя благотворне для тіла, але тільки горе розвиває здібності духу» (Марсель Пруст, французький письменник, естет та критик XX ст.).
«Або ви щасливі, маючи небагато, будучи вільним від зайвого, бо щастя всередині вас, або у вас нічого не вийде» (Хосе Мухіка, уругвайський політик, президент Уругваю з 2009 р.).
Учитель. Дякую всім за плідну працю. А тепер спробуємо підсумувати сказане. Отже, щастя:
— це щось сокровенне та дуже цінне;
— його не можна передати чи доручити;
— його можна пережити суб’єктивно;
— це відносне поняття, бо залежить від часу та зовнішніх обставин;
— уява людей про щастя обмежена.
Дивно, але ми настільки часто перебуваємо в полоні наших уявлень про щось (щастя, сім’я, кохання, подорожі тощо), що ладні пожертвувати реальністю, котру не сприймаємо, бо вона, бачте, не відповідає нашим уявленням. Про яку реальність ідеться?
IV. Основна частина уроку
5 група учнів — «теологи» (або «богослови»), які допоможуть нам з’ясувати правду про щастя.
Учень. Ще давньогрецький письменник Плутарх у 126 р. до Р. Х. писав: «Ви знайдете міста, не оточені стінами, які не мають ні літератури, ні царів, ні палаців, ні монет, але ви не знайдете такого міста, де не було б Бога, яке б не знало клятви, молитви чи жертвоприношення». Ці слова свідчать лише про одне: людина є істотою релігійною. Тобто, упродовж усієї своєї історії людство так чи інакше шукає зв’язку з Богом. Якщо людина не знає істинного Бога-Творця, то буде поклонятись творінню, тобто ідолам.
Дохристиянські вірування в Україні пов’язані з вірою в різні сили природи та уявних богів, які ті сили представляли. За свідченнями істориків, боги нашого народу були лагідні, не шкодили, але й не допомагали. Молились до них над водою чи під деревами. Пізніше, під впливом іранських релігій, почали розрізняти богів добрих і злих. Культ Великої Матері своїм корінням сягає ще часів трипільської культури.
Великі релігії Сходу є також досить давніми: індуїзм виник близько 1,5 тис. років до Христа, буддизм та конфуціанство виникли за 500 років до Христа.
Але релігії Сходу не знають Бога як Особу, і тому закликають людину до бездіяльності. Зокрема, буддизм стверджує, що щастя досягти шляхом задоволення своїх бажань неможливо. А тому від бажань потрібно відмовитись і, натомість, досягати особливого стану — нірвани.
Іслам — наймолодша з усіх світових релігій — має в своїй основі суміш елементів юдаїзму, християнства та язичництва. Головна настанова ісламу — підпорядкованість Божій волі. І щастя людини також пов’язане з поведінкою за волею Аллаха, тому праведні щасливі, а грішні нещасливі — як у земному житті, так і в загробному.
Учитель. Отже, ці релігії не дають людям навіть шансу на щастя.
А як стосовно християнства й нашого Бога?
Як ви думаєте, Бог щасливий? Звичайно.
Це питання є риторичним. Звичайно, Триєдиний Бог, який створив Усесвіт, є абсолютною Повнотою і абсолютним Щастям. Цей Самий Бог створив людину, вмирав за неї на хресті і пропонує їй Свою любов.
А коли людина буде щаслива?
Правильно, тоді, коли «візьме участь», або «добру частку» в щасті Бога. «Абсолютним щастям є безпосередній контакт із Богом», — писав італійський теолог і філософ XIII ст. Т. Аквінський.
А як перевірити правильність ходу наших думок?
Звісно, потрібно довідатись, що каже Бог з цього приводу. У вас на столах лежать картки із зазначеними місцями з Біблії. Ознайомтеся з ними й сформулюйте короткий висновок.
1 група — Пс. 4:7-9; Екл. 5:9-10; Мт. 6:19-21.
2 група — Флп. 4:7; Іс. 54:10; Пр. 3:19-23.
3 група — 1 Ів. 2:15-17; Пс. 72:25-26; Лк. 12:15.
4 група — Пс. 5:12-13; Рим. 4:6-8; Євр. 13:5-6.
5 група — 1 Петр. 5:6-7; Пс. 35: 8-10; 1 Кор. 2:9.
Учитель. Дякую, ви дуже гарно працювали. Можливо, не всі помітили, але ми щойно займались порівнянням уявлення про щастя та реальним щастям.
На згадку про наш урок учні 5-ї групи підготували подарунок.
Усім присутнім учні вручають закладки зі словами з Біблії.
V. Підсумки уроку
Сьогодні на уроці ми лише розпочали розглядати тему щастя, реального щастя, яке дає Бог. На наступних уроках дізнаємось, чи можливо мати таке щастя та хто може його отримати.
Дякую за урок.