Автор Галина Смакула, учитель основ християнської етики Колодіївської ЗОШ І-ІІІ ст. Тернопільської обл.
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, І Слово було — Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було — світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.[1] (Ів. 1:1-5)
І ось Слово Господнє воплотилось тут на землі й сталося тілом. Слово Боже, яким Господь створив світ, стало людиною. Стало тим Дитятком, яке лежить зараз у яслах і простягає Свої маленькі рученята до Марії, до Йосипа, до всього світу…
1 дія
Марія входить до світлиці, запалює свічку, раптом вбігають діти й вітають її:
Вітаємо, Маріє!
Дівчинка 1. Маріє, чи то правда?
Марія. Що правда?
Дівчинка 2. Ну, чи ти вже заручена?
Марія сором’язливо опускає очі, робить паузу:
Марія. Так, правда.
Усі разом. Ой, які ми раді!
Дівчинка 1. А ми знаємо, з ким ти заручена — з Йосипом.
Марія. О, то ви все знаєте, то чого ж розпитували мене?
Дівчинка 2. А ми хотіли, щоб ти сама нам це сказала.
Дівчинка 1. Ох і гарного ти маєш нареченого. Йосипа всі тут знають, такий роботящий, такий побожний. Ти будеш з ним щаслива…
Марія. Я також думаю, що буду щаслива, бо завжди молю Господа, щоби не покидав мене. У своїх молитвах, які я підношу до неба, я благаю Всевишнього, щоби Він міг мною послужитися, коли захоче, щоби я могла стати тою вірною слугою Божою, щоби могла стати тим знаряддям, яким би міг скористатись Творець. Я нічого так не бажаю, як того, щоб на мені сповнилась воля Божа. І я вірю, що Він вислухає мої молитви.
Дівчинка 2. Ти така покірна, Господь не може не вислухати тебе.
Дівчинка 1. Ти і Йосип дуже підходите одне одному. Я думаю, що Господь поблагословить вашу сім’ю.
Марія сміється.
Марія. Усе в Божих руках.
Дівчинка 2. Добре, Маріє, ми вже підемо, бо час пізній. Засиділись ми в тебе. Прощавай, Маріє!
Усі виходять. Марія залишається сама.
Марія. Якесь дивне відчуття переслідує мене тривалий час. Чомусь душа моя тривожиться й серце моє бентежне. Але неспокій цей якийсь дивний, якийсь солодкий… Таке відчуття, ніби щось повинно статися зі мною. Я вже декілька днів відчуваю це, але сьогодні особливо сильно й гостро. Але я знаю, хто мені допоможе в цьому. Я попрошу Господа, щоби Він і тепер допоміг мені, як допомагав завжди, щоби зняти цей тягар із моєї душі.
Марія підходить до молільниці, схиляється навколішки й молиться. Раптом ударяє світло й з’являється архангел Гавриїл.
Ангел. Радуйся, благодатна, Господь із тобою. Благословенна ти між жінками. Не бійсь, Маріє! Ти знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні, і вродиш сина, і даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова, і царюванню Його не буде кінця.
Марія. Як же воно станеться, коли я мужа не знаю?
Ангел. Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього отінить тебе, тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
Марія. Ось я раба Господня: нехай станеться по слову твоєму.
Ангел виходить, Марія залишається сама. Підводиться з колін.
Марія. Тепер я розумію, що відчувало моє серце. Господь хоче, щоб я стала матір’ю Його Сина.
Марія підносить руки догори.
Боже, Боже мій, чини зі мною все, що захочеш.
Опускає голову і руки.
Якась сила невідома переповнює мене…
Підносить руки.
Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї, ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній і святе Ім’я Його…
2 дія
Йосип збирається лягати спати. Засинає. Входить ангел і промовляє до Йосипа:
Ангел. Йосипе, сину Давида, не бійся взяти Марію, твою жінку…
Йосип (крізь сон). Як же я можу взяти її, як вона зрадила мені?
Ангел. Не бійся взяти Марію, бо те, що в ній зачалось, походить від Духа Святого.
Йосип. То Марія не зведена ніким? Господи, а я вже таке надумав…
Ангел. Вона народить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх.
Ангел виходить, через хвилю Йосип прокидається.
Йосип. Що це було? Сон? Ні, це не був сон. Я хоч і спав, але дуже ясно бачив ангела Господнього, що звертався до мене і добре пам’ятаю його слова. Отже, Марія не була ніким зведена. Господь обрав її Матір’ю для Свого Сина. А я недостойний посмів щось зле думати про Марію. Я все зроблю як Ти мені велиш, Боже мій, і хай буде прославлене Твоє Святе Ім’я.
Стукіт у двері.
Йосип. Хто там?
Заходить воїн.
Воїн. Ти Йосип-тесля?
Йосип. Так, то я.
Воїн. У тебе є сім’я?
Йосип. Так, я заручений із дівицею Марією. А що сталося?
Воїн. Вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Так що збирайся, бери свою жінку й ідіть на перепис в Юдею, у місто Віфлеєм. Цей наказ оголошується по всій імперії, і хто не послухається його, буде покараний. Ти все зрозумів?
Йосип. Так, зрозумів.
Воїн виходить.
Йосип. Великий шлях у нас попереду. До Віфлеєма далека дорога. Тим більше, що Марія вагітна. Але на все Божа воля. Господь кличе нас туди, то й допоможе нам щасливо дійти. Потрібно збиратися в дорогу. Іду до Марії, і ми разом вирушимо.
Виходить.
Палати Ірода. Заходить Ірод.
Ірод. Ох і голова тріщить після вчорашньої забави… Навіть не пам’ятаю, як вчора дійшов до ліжка. Мабуть, добре гульнув. Цілий день проспав.
Звертається до воїна:
Ірод. Що там нового?
Воїн. Юдеї знову виявляли незадоволення.
Ірод. Чим то вони незадоволені?
Воїн. Кричали на вулиці, що ти, царю…
Ірод. Ну що кричали, що?!
Воїн. Що ти, царю, пияк, гуляка й кровопивця…
Ірод. Ага, то вони незадоволення виявляли, ха-ха, то кажуть, що я гуляка та кровопивця. Я дуже тішуся, що нарешті до них, тупих юдеїв, дійшло, хто я. А вони що думали, що я буду з ними в іграшки гратися, чи вони думають, що я буду їхньому Богові поклонятися? Ніколи! А за той їхній бунтівний дух я буду страшно карати юдеїв. Я з них повимотую всі жили разом із їхніми дурними мізками. Кесар Август чекає від мене порядку і я наведу його тут, хоч би мав останнього юдея втопити в його ж крові.
По паузі:
Ірод. Ну з тим збродом усе ясно. Що там далі?
Воїн. Ще є одна новина.
Ірод. Яка?
Воїн. Ще з самого ранку до Єрусалима увійшов караван. І люди, що йшли з цим караваном, розпитували на вулицях, де тут народився Цар Юдейський.
Ірод. Зачекай, то що, я за тими забавами забув про свій день народження? Та ні ж, я добре пам’ятаю, що півроку тому святкував і відзначав його в палаці самого імператора Августа. Слухай, а може, вони п’яні були?
Воїн. Та ні, п’яні вони не були. Вони гарно зодягнені, назвалися мудрецями зі Сходу, казали, що за зорями визначили, ніби в наших краях мав десь народитися Цар.
Ірод. Слухай, який Цар? Які зорі? Що ти тут мені дурниці мелеш?
Воїн. Високий царю, вони чекають у передпокої, якщо хочеш, то сам запитай у них.
Ірод. Ага, то вони тут? Клич їх сюди!
Воїн виходить.
Ірод. Ото навчились нишпорити по тих зорях. Усякого дурного понаходять, а людям голови забивають.
Заходять мудреці.
Мудрець 1. Вітаємо тебе, Царю Юдейський.
Мудрець 2. Ми раді тебе бачити при доброму здоров’ї.
Мудрець 3. Прийми від нас поклін.
Усі разом кланяються.
Ірод. Хто ви такі, звідки й куди йдете?
Мудрець 1. Ми йдемо зі Сходу. Ми визначили за зорями, що тут, на Юдейській землі, народився Цар.
Мудрець 2. І прийшли поклонитися Йому.
Мудрець 3. Ми принесли багаті дари, щоб покласти до Його ніг.
Ірод. Зачекайте, зачекайте, це про якого Царя ви говорите?
Мудрець 1. Про того, який мав тепер народитися.
Ірод. Коли мав народитись?
Мудрець 2. Тепер.
Ірод. Ви, я бачу, люди здалека і напевно не знаєте, що на цій землі вже давним-давно є цар, і ним є я — Ірод.
Мудрець 3. Але зорі нам чітко сказали, що народився новий Цар.
Ірод. А де ж він народився?
Мудрець 1. Ми хотіли в тебе це запитати.
Ірод. А, то ви не знаєте, де він є!.. Ну нічого. Ідіть у Віфлеєм і розпитайте пильно про те Дитя. Коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов Йому вклонитися.
Мудреці виходять.
Ірод (встає з трону). Вони хоч і мудреці, але я обведу їх навколо пальця. Хай вони все рознюхають, розпитають, вивідають, та й скажуть мені. А я вже знаю, що зроблю з цим Дитятком, яке насмілилось зазіхати на мій трон. Я не одного звів зі світу, і ніхто не сховався від мого гніву, хто б він не був. Я його з-під землі дістану, але покажу, як зазіхати на моє місце. Я тут цар, цар Юдейський. Більше нікого немає, тільки один я. І нехай це кожен запам’ятає, якщо не хоче мати справу з Іродом.
Пастушки сидять біля вогнища.
Пастушок 1. Подивіться, яке сьогодні ясне й чисте небо.
Пастушок 2. І скільки зірок на небі.
Пастушок 3. А отам, дивіться (показує рукою), надзвичайно яскрава зірка. Я щось раніше її не зауважував.
Пастушок 1. Правду кажеш, ясність від неї б’є, мов від місяця.
Пастушок 2. То, напевно, якась особлива зірка.
Заходить ангел.
Ангел. Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу — бо народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах. Слава Богу на висоті й на землі мир, людям благовоління!
Пастушок 3. Ходімо лише до Віфлеєма та подивімося на ту подію, що Господь нам об’явив.
Пастушки виходять.
Ангел. І все небо радіє, і земля веселиться, бо народився той, хто підніме людей із колін, хто врятує цей світ. І хоч світ розбещений повстане проти Нього, але подолати Його не зможе. Радійте нині люди, радійте нині й завжди, бо радість прийшла до вашої хати, бо спасіння сходить на вас, бо народився Бог Предвічний.
Під час співу «Бог Предвічний…» заходять Марія з Ісусом і Йосип. Закінчується спів, ангел виходить. Заходять пастушки.
Пастушок 1. Вітаємо вас!
Пастушок 2. Мир вашому дому!
Пастушок 3. Прийміть наш поклін.
Йосип. Дякуємо вам. А хто ви такі?
Пастушок 1. Ми пастухи. Ми пасемо отари овець і цієї ночі стояли на сторожі.
Пастушок 2. Ми дуже змерзли й грілися біля багаття. Аж раптом ангел Господній нам з’явився, весь у блиску й сяйві небесному.
Пастушок 3. Він нам сказав, щоб ми йшли сюди, бо тут народився Христос Господь, Спаситель світу. Ми прийшли подивитися на Дитя, покажіть нам Його.
Марія. Ось Він, підійдіть сюди.
Пастухи підходять, схиляють коліна.
Пастушок 1. Дивіться, яка маленька Дитинка.
Пастушок 2. Така маленька, а скільки сили в Собі має.
Пастушок 3 (підносить руки вгору). Господи, нехай через це маленьке Дитя буде прославлене Твоє Святе Ім’я!
Спів «Тріє царі…»
Заходять три мудреці.
Мудрець 1. Зоря нас вела через цілу дорогу, освітлювала весь шлях. І коли зупинилась над цією стаєнкою, ми зрозуміли, що тут і є народжений Цар Юдейський. Ми дуже зраділи й зайшли сюди, щоби поклонитись Цареві.
Йосип. Ми раді вас бачити. Хто ви, добрі люди, і з яких країв прийшли?
Мудрець 2. Ми прийшли зі Сходу, із багатих країв, і ми принесли Дитяткові дари: золото, ладан і миро.
Кладуть дари.
Мудрець 3. А ще нас називають мудрецями, бо вміємо по небесних світилах долі людей, а то й цілих народів вираховувати. І от ми побачили зорю на небі, що вказувала на величезну зміну в цілому світі.
Спів «Бог Предвічний…»
Мудрець 1. Ми були в Єрусалимі, і Цар Ірод, який привітно зустрів нас, указав нам дорогу сюди.
Мудрець 2. Зоря нас провадила й указувала нам шлях — і от ми тут. А зараз ми маємо повертатись і сповістити Іродові, де ви є, бо він хотів уклонитись Дитині.
Заходить Ангел.
Ангел. Не робіть цього! Ірод підступний і кровожерливий. Він хоче знати, де Дитятко-Месія, щоб убити Його. Тому повертайтесь додому іншим шляхом, а до Єрусалима не заходьте.
Мудреці кланяються і виходять. Ангел до Йосипа:
Ангел. А ти, Йосипе, візьми Дитятко й Марію, і втікай у Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити.
Йосип. Нехай буде воля Божа.
Палати Ірода. Ірод заходить із воїном.
Ірод. Так і не прийшли ті мудреці. То вже даремно їх чекати. Я наказую негайно вирушати у Віфлеєм і повбивати там і по всій окрузі всіх дітей віком до двох років.
Заходить Ангел.
Ангел. Я ангел Господній. Господь не хоче твоєї смерті, Господь хоче, щоб Ти покаявся і зійшов з цієї дороги гріха. По всій країні настало велике горе. Зойки, стогони, плач повсюди!.. Невже твоє серце не здригнеться на цей людський біль? Ти тільки прислухайся…
Звучить «Не плач, Рахиле…»
Поволі заходять пастушки та мудреці.
Ірод. Чому ви сюди заходите? Я смерть зішлю на вас!
Ангел. Та смерть не є вже у твоїй владі. Ти довго нею поганяв, але тепер вона на тебе чекає.
Ірод. Ні, я не хочу вмирати, ви чуєте?!
У цей момент увіходить Йосип і Марія з Ісусом на руках.
Ірод. Ні, ні, не підходь до мене, не підходь!
Ангел ударяє Ірода, і він вибігає з криком. Усі дійові особи встають лицем до людей, Марія за ними.
Ангел. Пропав Ірод і разом із ним зло. Зникли горе й смуток. Радість завітала в цю оселю.
Мудрець 1. Цю радість ми хочемо розділити з вами, узяти частинку з собою й занести туди, де ще цієї радості не знають.
Пастушок 1. Нехай народжений Спаситель зігріє ваші серця.
Мудрець 2. Щоб не було нікого засмученого, щоб ніхто не журився.
Пастушок 2. Нехай зірка небесна покаже вам той шлях, який приведе вас до Бога.
Мудрець 3. Нехай любов буде між вами, нехай ласка Господня на вас перебуває.
Ангел. Нехай незгода вас обминає, щоб не було у вашім краї лиха. Прийдіть до маленького Дитятка Ісуса і віддайте Йому свої серця. А Ісус віддасть вам Своє. Його вистачить на вас усіх і на всі майбутні покоління. Прийдіть до Нього й складіть Йому свої дари. Не із золота чи срібла, а з серця вашого й душі.
Йосип. Нехай віднині щастя не минає вас і радість із вами не прощається. Бо хто живе з Ісусом, той має правдиве щастя. І нехай це маленьке Дитя-Месія народиться у кожному серці, щоб любов Божа наповняла вас миром і спокоєм, щоб зігрівала вас милосердям. Щоб віра, надія і любов були вашими служниками в житті. Щоб брат нарешті обійнявся з братом і не слабіли ці обійми. Задля того всього Бог дав нам те, що в Нього є найдорожче.
Усі разом. ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
Спів «Нова радість стала…»
[1] У матеріалі використані тексти з Біблії в перекладі І. Хоменка.