По правді кажучи, назва і бібліографічний опис цієї електронної книжечки не викликали особливого бажання її прочитати. Подумалось, що буде як зазвичай: багато загальних фраз, відомих кліше, правильної, але нудної теорії і трішечки практичного досвіду. Однак приваблювало два моменти: картина Грега Олсена на обкладинці та прізвище авторки — Оксани Павлової.
З пані Оксаною ми познайомилися під час проведення Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Учитель року предметів духовно-морального спрямування 2021», в журі якого вона працювала, і відразу перейнялися до неї глибокою симпатією. Просто сказати, що учитель-методист ЗОШ № 18 м. Маріуполя Оксана Вікторівна Павлова досконало володіє своїм предметом, — це нічого не сказати. Вона просто закохана в зарубіжну літературу й уміє передати цю жагу кожному, хто з нею спілкується. Ба більше, вона любить і глибоко шанує Господа і переконана, що слово — це духовна зброя, а класична література — джерело духовної краси й сили, а також місток між земними можливостями людини та ідеалом високого і вічного.
Ви можете самі в цьому переконатися, прочитавши інтерв’ю, яке Оксана Вікторівна нещодавно дала для нашого часопису («Слово вчителю» № 2/2021). Саме в ньому вона й розповіла про вищезгаданий посібник. І саме для того, щоб познайомити з ним читачів, я взялася його студіювати і… не пошкодувала.
Художні твори, які читала ще в шкільні роки, раптом заграли новими барвами, розкриваючи свої глибинні значення і красу. Відразу ж захотілося перечитати їх ще раз, використовуючи методику Оксани Павлової та її колег. Приємно, що вони щедро діляться своїми напрацюваннями, а тому бажаємо всім читачам: замовляйте, читайте і використовуйте для загального блага.
Метою написання посібника було систематизувати накопичені авторські матеріали та розробити особистісно орієнтовану методику викладання літератури як предмета духовно-морального спрямування — методику виховання духовності засобами художнього слова.
Якби книги були дрібницею, їх не палили б на вогнищах. Хороша книга — учитель і друг, скарбниця знань і наставник, що вирощує людину. Творці текстів світової літератури безпосередньо та опосередковано зверталися в пошуках духовно-моральних цінностей до християнства, черпаючи з нього мотиви та образи впродовж багатьох століть.
У посібнику докладно проаналізовано всі ці напрями, а також уводиться нове поняття — лоції та даються її характеристики.
Автором креативної педагогічної ідеї створення лоцій, що була схвалена Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх закладах, стала вчителька комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа I‑III ст. № 52 Маріупольської міської ради Донецької області» Лідія Семенівна Білозерова.
Лоція — це «лоцманська карта» уроку літератури духовно-морального спрямування, це візуально-емоційна карта, що запрошує до роздумів про духовні й моральні цінності та пріоритети літературних героїв; про мотиви вчинків; про соціальні передумови їхнього вибору; про визначальний вектор формування того чи іншого психотипу; про миттєве, тимчасове та вічне у світоглядній системі героїв.
Найцікавішими для читачів очевидно будуть приклади практичної реалізації головних напрямів у роботі на уроках зарубіжної літератури. Наведемо кілька з них.
Предметом аналізу буде духовна складова в художній літературі.
Об’єкти дослідження — твори письменників зарубіжної літератури:
- Г. К. Андерсен «Снігова Королева»
- Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан»
- О. Генрі «Дари волхвів»
- М. Гоголь «Шинель», «Мертві душі»
- О. Грін «Пурпурові вітрила»
- Р. Дал «Чарлі й шоколадна фабрика»
- Ф. Достоєвський «Злочин і кара»
- О. Пушкін «Казка про мертву царівну»
- А. де Сент-Екзюпері «Маленький Принц»
- О. Уайльд «Хлопчик-Зірка»
Прийом «повільного читання» в роботі над творами художньої літератури (Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан»)
Для розгляду конкретного прикладу використання прийому «повільного читання» звернемося до одного з шедеврів світової літератури — роману «П’ятнадцятирічний капітан» Ж. Верна, який третє століття поспіль яскраво висвітлює найважливішу ідею: для дитини необхідне й важливе духовне виховання.
Ж. Верн доводить, що віра в Бога дає людині сили
Скорбота і жах — такі почуття охопили пасажирів, свідків цієї катастрофи. Всі були приголомшені смертю капітана Халла й матросів.
Страшна сцена розігралася в них майже на очах, а вони були безсилі бодай щось зробити для порятунку товаришів! Вони навіть не встигли вчасно підплисти на шлюпці, щоб підібрати поранених, не встигли заступити судном шлях смугачисі з її страшним хвостом. І капітан Халл з командою навіки зникли в морській безодні…
Коли шхуна-бриг підійшла до місця катастрофи, місіс Уелдон упала навколішки, звівши руки до неба.
— Помолімося! — мовила набожна жінка. — Помолімося за нещасних!
Поруч з нею, плачучи, став навколішки малий Джек. Бідний хлопчик усе зрозумів. Дік Сенд, Нен, Том та інші негри стояли зі схиленими головами, проказуючи молитву за місіс Уелдон.
— А тепер, друзі мої, — мовила до супутників місіс Уелдон, — попрохаймо у Всевишнього сили й відваги для нас самих!
Пропонуємо повільно прочитати уривки з двох розділів цього твору Ж. Верна: розділ 8 називається «Загибель капітана Халла», а розділ 9 — «Капітан Сенд». Чи не краще було б назвати його «Три молитви»? Чому?
У момент відчаю, коли всі на кораблі відчували тільки скорботу і жах, місіс Уелдон згадує про велику силу молитви, її здатність втішати, допомагати. Плачучи, стає навколішки її син — малий Джек. Схиливши голови, разом повторювали слова молитви і той, хто за декілька хвилин став п’ятнадцятирічним капітаном, і його майбутня надійна темношкіра команда. Звернемо увагу на діалог місіс Уелдон і Діка Сенда.
Приклади християнського виховання в романі
— Я вірю, Дік, ти врятуєш і корабель, і всіх нас.
— Так, місіс Уелдон, — відповів Дік, — з Божою допомогою я постараюсь це зробити.
— Том і його товариші — славні люди; ти можеш на них покластися.
— Я знаю. Я навчу їх морської справи, й ми разом керуватимемо «Пілігримом». У гарну погоду це легко. А в погану… ну що ж, поборемося з негодою і врятуємо вас, місіс Уелдон, вашого малого Джека і всіх інших! Я відчуваю, що здатен це зробити! — і він повторив:
— З Божою допомогою.
Дік Сенд виховувався по‑християнськи в родині Уелдонів, тому свою молитву він шепоче раніше чудової жінки — ідеала Жюля Верна. Хлопець має зрілу, дорослу душу й благає Всевишнього захистити всіх, хто залишився на кораблі.
Приклади звернення до Бога у скрутній ситуації
Дік Сенд, схрестивши руки, непорушно стояв на палубі й дивився на хвилі, що поглинули капітана Халла, якого він любив, мов батька. Потім, окинув зором обрій, силкуючись нагледіти судно, що в нього міг би попросити допомоги або хоч пересадити на нього місіс Уелдон…
Доводилось дивитися небезпеці просто в очі, бачити все так, як воно було. Що й робив Дік, щиросердно благаючи у Всевишнього допомоги й захисту. «Що робити? — думав він. — Яке рішення прийняти?»
— Господи, захисти їх! — прошепотів він.
Про що говорить з нами Ж. Верн? Про необхідність віри, про духовні й фізичні сили, які завжди будуть у того, хто пам’ятає: усе від Бога, Він ніколи не залишає Своїх дітей, тільки звертайтеся до Нього.
Поміркуємо разом над кодексом духовно-моральних цінностей героїв роману «П’ятнадцятирічний капітан».
Пошук концепту як найважливішого орієнтиру розуміння ідеї автора (О. Грін «Пурпурові вітрила»)
Герої Гріна над історією, національністю, релігією, політичними переконаннями. Авторові важливо тільки те, що відбувається в душі людини, у незримому очам світі.
Розглянемо концепт «душа» у повісті-притчі О. Гріна «Пурпурові вітрила». Пояснення найважливіших подій у повісті неможливе без звернення до цього концепту, бо він відіграє в повісті ключову роль.
Концепт «душа» допомагає не помилитися при аналізі тематики й проблематики твору, не втрапити на гачок яскравого образу пурпурових вітрил та концептів «мрія», «любов».
У повісті йдеться про людей із тонкими душами, яким найважче у світі, про те, що вони обов’язково зустрінуться, якщо збережуть себе. Повість про дива, про Божу допомогу тому, хто співчуває Христу, лікує Йому рани, про подарунки зустрічей із рідними душами, про те, що «Царство Боже всередині вас є».
Ассоль і Грей зберегли свої чисті душі, з маленьких зерняток надії і мрії виростили райський сад любові.
Про важливість зберегти душу писав Грін століття тому. Любов тут ефектний хід, єднальна нитка, за допомогою якої і можна показати красу духа в його відчутному на дотик пурпуровому втіленні.
Складним підтекстом у повісті є розповідь про розп’яття Христа. Його хресні муки — натяк на хрестоношення кожної людини.
Грін знав про внутрішню й зовнішню людину, тому в повісті є такі слова: «Коли сенс запитання торкнувся, нарешті, її духовного слуху, Ассоль стрепенулася…»
У складні 20‑ті роки безбожного XX століття Грін сміливо розповідає про силу молитви матері, про ладанку Грея, про маленькі молитовки Ассоль.
Глибокі, тонкі душі не тільки в Ассоль і Грея, а й у батьків цих улюблених героїв автора. Кожен із них у цьому світі виживає як може. Коли не вистачає сил протидіяти випробуванням, помирають мати Ассоль та батько Грея. Чи зберегли вони чистоту своїх душ? Поміркуємо на уроці.
Таким чином, повість «Пурпурові вітрила» — про таємниці життя «глибоких душ», їхні помилки й перемоги, відчай та довгоочікуване щастя.
Ми бачимо, що робота над концептом духовного спрямування дозволяє більш глибоко поринати у складні та дуже цікаві пласти художнього тексту.
Підтекст і макротекст — інші плани повідомлення глибинного змісту літературного твору (О. Уайльд «Хлопчик-Зірка», О. Генрі «Дари волхвів»)
У багатьох видатних творах художньої літератури великим підтекстом, макротекстом (інтертекстом) є Святе Письмо.
В Оскара Уайльда вся історія про Хлопчика-Зірку осяяна біблійним світлом Різдва Христового, світлом Вифлеємської Зірки. Різдво — це підтекст у казці-притчі, воно допомагає швидкому одужанню головного героя від духовної хвороби, у кінці твору проводить світлом своєї Зірки до ідеального Царства Любові, Добра, Краси, Милосердя.
У відомій новелі О. Генрі «Дари волхвів» також можна знайти біблійний підтекст, який допомагає декодувати ще одну (всесвітньо відому) історію кохання, через велич якої ми по‑новому бачимо Різдво, головних героїв твору.
Постановка проблемного запитання для пошуку зв’язку образів головних героїв новели О. Генрі «Дари волхвів» з біблійними образами: «Чи випадково в новелі згадується цар Соломон і цариця Шеви?»
«Як цариця Шеви прийшла в Єрусалим послухати мудрість Соломона, так і волхви прийшли до Христа, Який є Божа премудрість» (Ієронім Блаженний).
Незважаючи на іронічний тон порівняння скарбів молодих героїв новели й величних особистостей біблійної історії, згадка царя Соломона й цариці Шеви створює неймовірної глибини підтекст, що підсилює стократно головну ідею твору про красу мудрості й любові. Якщо виявити біблійний підтекст, тема й ідея новели відкриються по‑новому, головні образи стануть ще більш глибокими.
Для О. Генрі важливий саме моральний бік життя людей — духовне начало, моральна чистота. Світло біблійної мудрості в новелі робить цю історію притчею.
Зіставлення початку й кінця твору у відкритті особливості стилю митця (Ф. Достоєвський «Злочин і кара»)
| Початок / Вечір | Кінець / Ранок |
| «Він перележав у лікарні цілий кінець посту і Великдень». | |
| «На початку липня, надзвичайно жаркої пори, якось надвечір…» Вечір згасання | «День знову був ясний і теплий. Рано-вранці, годині о шостій, він рушив на роботу на берег ріки…» Ранок відродження |
| «Надворі спека була страшенна, до того ж задуха, штовханина, скрізь вапно, риштування, цегла, курява і той особливий літній сморід…» «А нестерпний сморід з пивниць, яких у цій частині міста особливо багато, і п’яні, що раз у раз траплялися йому, незважаючи на будень, доповнили огидний і сумний колорит картини». «Засуха» в природі, суспільстві, на серці; здавлено-напружений, «хворий» час: пружина здатна лопнути; натовп | «Було ще дуже рано; поранній холодок ще не змягчився». «Раскольников вийшов з сараю до самого берега, сів на складені там колоди і почав дивитись на широку й тиху ріку. З високого берега було видно далеко навкруги. З того боку ледве чутно долинала пісня. Там, в облитому сонцем неозорому степу, ледь примітними цятками чорніли кочові юрти. Тут була воля й жили інші люди, зовсім не схожі на тутешніх, там ніби й час спинився, наче й не минув цілий вік Авраама, коли він пас свої череди». Цілюща свіжість; повільний, довгий біблійний час; «інші» люди |
| «Але скоро його цілком охопила чи то глибока задума, чи навіть, вірніше кажучи, щось схоже на забуття…» Забуття | «Раскольников сидів, дивився нерухомо, не відриваючись; думка його переходила в маячення, у мрії; він про щось думав…» Мрійна думка |
| «…від якогось часу він був у дратівливому й напруженому стані, схожому на іпохондрію». «Разом з тим він і усвідомлював, що думки його часом плутаються і що він дуже ослаб…» Хвора, омертвіла душа | «…у цих хворих і блідих обличчях вже сяяла зоря оновленого майбутнього, справжнього воскресіння до нового життя, їх воскресила любов, серце одного містило невичерпні джерела життя для серця іншого». За крок до воскресіння |
| «Іти йому було недалеко, він навіть знав, скільки кроків від воріт його будинку: рівно сімсот тридцять» 700+30 (срібняків) — сакральність; кроки до злочину | «Сім років, ЛИШЕ СІМ РОКІВ! На початку свого щастя вони обоє готові були дивитися на ті сім років як на сім днів». Сім днів творіння — сакральність; кроки до воскресіння |
| «Із завмиранням серця і нервовим дрожем підійшов він до величезного будинку» Мертве: будинок, стара, серце | «Як це сталося, він і сам не знав, тільки відразу щось начеб підхопило його і начеб кинуло до її ніг. Він плакав і обіймав її коліна. Живе: Соня, душа |
| «Але він воскрес, і він знав це, відчував цілковито всім оновленим єством своїм, а вона — та вона ж і жила самим тільки його життям!» |
Проведемо порівняльний аналіз початку й кінця всесвітньо відомого роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара». Гіпотеза: роман має дзеркальну композицію, в ньому йдеться про сьомий та восьмий Дні творіння.
Достоєвський порівнює місце дії, час, обставини та умови (температуру повітря, запахи, звуки), героїв, їх стан, кроки, групи людей. В епілозі — інша структура речень, багато простих, ритм стає повільним, ясним, поетичним. На останніх сторінках роману перемагає біблійний час, стає легше дихати й нам, читачам, нібито ми також зцілюємося разом із Раскольниковим — символічним образом усього людства, якому теж треба прийти до каяття, пізнати Істину.
У результаті спостереження над дзеркальною композицією роману відкривається складний біблійний підтекст, який підтверджує гіпотезу, що час цього літературного шедевру – це складний 7-ий День творіння (у якому зараз живе людство). Закінчення каторги, звільнення – це початок восьмого Дня творіння – давнішній ідеал, про який мріяли поети, пророки, філософи нашого сьомого Дня.
Проблемне запитання:
Для чого Ф. М. Достоєвський писав свої сумні і страшні романи? У чому сенс проповіді Ф. М. Достоєвського?
Роман Достоєвського — складна проповідь пасхальної радості; проповідь, яка має багатошарову євангельську структуру; проповідь сили християнства, що очищує, воскрешає та вказує єдиний шлях спасіння.
Використання лоцій як технології
пізнання, аналізу, критичного мислення
(О. Пушкін «Казка про мертву царівну»)
Пропонуємо звернутися до роботи з новим інструментарієм — лоцією, яка допоможе розв’язати складні питання при аналізі образу Царівни (О. Пушкін «Казка про мертву царівну»), що уособлює найкращі якості людини. Лоція має алгоритм опрацювання.
Роботу з лоцією треба починати з локації «Видимий шар», за матеріалом якої з’ясуємо статус головної героїні в родині та суспільстві, звернемо увагу на її зовнішність і особливості виховання.
Учням пропонується поміркувати над критеріями підходу до оцінювання справжньої дівочої краси з акцентуванням уваги на мовній характеристиці.
Особлива увага до локації, що стосується взаємовідносин Царівни з усіма героями казки.
Далі визначити плюси та мінуси характеру Царівни, обґрунтувати їх вибір. Окремі питання: «Світ Царівни — світ дитини?», «Схожість долі матері й дочки?», «Царівна і Єлисей — рівня одне одному?» — націлюють учнів на вміння аналізувати факти та самостійно знаходити аналогії між явищами.
За допомогою локації «Уроки царівни» визначити, які саме моральні настанови отримав читач від героїні. Поміркувати над питаннями, чи є Царівна сильною особистістю, чи сучасним є образ Царівни; дібрати двійників з народних і літературних казок.
Завершальний етап роботи — розгляд змісту висловлювань відомих літературознавців.
Орієнтовні запитання:
— Що оживило Царівну?
— Царівна — ідеал? Ідеал християнства?
— Царівна — улюблена героїня Пушкіна?
Ці питання та написання акровірша-характеристики Царівни з базовим словом ідеал можна запропонувати учням як домашнє завдання.
Ключові поняття: ідеал, християнський ідеал, краса, чесноти.
Ось і добігла кінця наша розмова про дивосвіт художньої літератури.
У висновку варто наголосити, що всі запропоновані в посібнику розробки матеріалів щодо конкретних літературних творів можна переглянути в розділі «Авторські презентації».
Нехай використання сучасних літературознавчих підходів до цілісного аналізу художнього твору на уроках виховання словом допомагає вчителеві закладати у своїх учнях основи християнського світогляду.
Через тексти, підтексти, гіпертексти, макротексти донесімо до різних поколінь дітей заповіді смирення, простоти, миротворчості, радості, віри, надії і любові.
Матеріал підготувала
Надія Доля