Гарне починання

Разом із відновленням традицій благодійності як невід’ємна її складова у незалежній Україні активно розвивається волонтерський рух.

Волонтерство — це фундамент громадянського суспільства. Без участі волонтерів важко уявити громадські організації й благодійність узагалі, без них унеможливлюється якісний суспільний контроль за діями влади та бізнесу. Без волонтерів бракує енергії для будівництва суспільства, не вистачає сил і часу на людей, які потребують допомоги, недостатньо творчого потенціалу для розв’язання соціальних проблем.

Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим із різних причин. По-перше, як свідчить багаторічний досвід використання праці волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої людини, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунті недостатньої турботи про суспільне благо. По-друге, волонтерство приносить у соціальну сферу нові, як правило, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і найскладніших проблем. Тому саме завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення. По-третє, волонтерство — це спосіб, за допомогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покращенні якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди можуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.

Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були визначені чотири типи волонтерської діяльності, а саме: взаємодопомога та самодопомога; філантропія та послуги іншим людям; участь або громадянський обов’язок; рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній.

Основоположні засади волонтерства

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких засадах:

— турбота про людей. Адже співчуття, моральна підтримка, допомога, піклування сприяють формуванню важливої для людського суспільства атмосфери — взаємопідтримки. Найважливішим рушійним механізмом виступає людський фактор, який вище схеми взаємовідносин «ти — мені, я — тобі». Для волонтерів характерними є формули: «я — тобі, ти — мені» та «я — усім». Пригадую слова апостола Павла: «Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Кор. 9:22);

— солідарність і гуманна корисливість. Люди добровільно жертвують своїм часом заради встановлення взаємодовіри та причетності, що робить їх зацікавленими в благополуччі інших, як сказано в Святому Письмі: «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Флп. 2:4);

— духовна якість і громадянська чеснота. Адже його значення полягає не лише в тому, що ми робимо через любов та співчуття до інших, а й те, як це впливає на людину, яка надає добровільну допомогу, — «ми те, що ми робимо для інших», що співзвучно із золотим правилом християнства: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12);

— багате джерело людського досвіду. Під «людським досвідом» розуміємо досвід, який набуває людина в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами, державою. Милосердя, толерантність, солідарність, співробітництво, подолання конфліктів, лобіювання, емоційні й соціальні зв’язки, захист від небезпечного впливу тощо. Можливість ділитися, обговорювати, переймати ефективніші форми, методи — це прагнення напрацьовувати та вдосконалювати цей неформальний суспільний фонд умінь та навичок установлення й підтримки стосунків;

— нові інтелектуальні ресурси. Волонтери — це не лише виконавці програм, але й джерело нових ідей, нового життєвого досвіду;

— участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції. Громадянськість, взаємодовіра, солідарність і відповідальність, підкріплені соціальними відносинами, які базуються на схожих світоглядних установках і спільності обов’язків, є взаємодоповнюючими цінностями; етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків. Ще премудрий Соломон сказав: «Благословенням чесних підноситься місто» (Пр. 11:11);

— забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми. Відомо, що людей завжди розділяли багатство, культура, релігія, етнічне походження, вік, стать. Волонтерство ж може бути одним із найголовніших засобів примирення та відновлення розділеного суспільства, оскільки ця діяльність здійснюється без дискримінації за певними ознаками;

— нове бачення соціальної діяльності. Воно полягає в новому ставленні до зайнятості в галузі соціального захисту. Людина, яка бере участь у волонтерських програмах, отримує повну ясність у мотивації своєї праці. Первинним для неї є вже не компенсація за працю, а результат — допомога, вирішення проблеми тощо, а для руху в цілому — охоплення всього спектра суспільних проблем.

Волонтерський рух в Україні

Традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього присутня в Україні здавна. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Тепер уживається новий термін — волонтери.

За належністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити тих, хто працює при Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів — членів різних громадських об’єднань (Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Центр волонтеріату «Добра воля» тощо).

Із початком окупації Криму Росією у березні 2014 р. та антитерористичної операції на сході України у квітні 2014 р. в Україні активізувався волонтерський рух, тісно пов’язаний із забезпеченням потреб армії, наданням медичної допомоги пораненим, визволенням полонених, здійсненням підтримки сімей загиблих воїнів, вимушених переселенців тощо. Завдяки ЗМІ у нас постійно на слуху назви таких всеукраїнських та місцевих волонтерських організацій як «Повернись живим», «Армія SOS», «Кожен може допомогти» та ін.

Роль волонтерства у різних сферах життєдіяльності суспільства визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах України, у яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Як зазначалося вище, є різні типи волонтерської діяльності. Часто волонтери діють як «пожежники», відгукуючись на нагальні потреби людей, працюючи в гарячих точках (у прямому й переносному значенні цього слова) і, безумовно, заслуговують великої шани й подяки. Однак, дуже важливо навчитися працювати на випередження, не допустити «пожежі», запобігти лихові. Волонтерське служіння в педагогічній сфері — це саме така діяльність, це інвестиції в майбутнє.

Вишневе — місто духовності та добра

Ми живемо в такий час, коли цінності в людей змінюються, здешевлюються: те, що вчора було погано, сьогодні вже вважають нормою. І це викликає серйозні проблеми у вихованні дітей, адже самі батьки іноді не знають, як діяти, що забороняти, а що дозволяти, на чому наполягати, а з чим погоджуватися, щоб утримувати ситуацію під контролем.

Єдиний, очевидний, історично обґрунтований, неодноразово апробований і підтверджений практикою життя вихід убачаємо у вихованні підростаючого покоління на християнських засадах. Однак питання полягає в тому, як його здійснювати, коли батьки не мають для цього достатнього авторитету та знань (цей факт є великою бідою, навіть суспільною катастрофою, але це не тема розгляду цієї статті), а держава неспроможна фінансово підтримати програму духовного навчання (добре, що хоч робить позитивні юридичні кроки в цьому напрямку)? Вирішення цієї проблеми знайшли в місті Вишневому на Київщині, де вперше в історії України з жовтня 2014 р. у школах та дитячих дошкільних закладах міста офіційно проводиться викладання предметів духовно-морального виховання на волонтерських засадах.

Тут слід зазначити, що це не є щось абсолютно нове. В окремих школах, дошкільних навчальних закладах, вузах багатьох міст і сіл України уже багато років (практично від початку здобуття Україною незалежності) проводяться уроки Біблії, виховні години на духовні теми, християнські підліткові клуби тощо, але це здійснюється зазвичай на рівні приватних домовленостей між волонтером (учителем, представником церкви, місіонером) і класним керівником, директором, адміністрацією того чи іншого навчального закладу.

Досвід Вишневого є унікальний тим, що питання викладання християнської етики було вирішено на рівні всього міста. Думаю, що це не випадково, адже місто вже давно має свій упевнений девіз: «Вишневе — місто духовності та добра!»

Крок за кроком до мети

Почалося все з того, що на одному з чергових засідань Духовної ради міста, до якої входять представники багатьох християнських конфесій, отець Олександр Кислашко, настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця УПЦ КП, уніс пропозицію щодо запровадження в школи міста вивчення основ християнської етики. Цю пропозицію підтримали всі члени Духовної ради, на чолі з її головою — мером міста Іллею Діковим. Координатором цього проекту було призначено начальника відділу з питань торгівлі, освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Вишневої міської ради Оксану Олексієнко (автора цього матеріалу).

Одразу виникла потреба в вирішенні кількох нагальних питань: віднайти педагогів, які згодились б на волонтерських засадах систематично, організовано та професійно проводити щонеділі заняття з дітьми; зацікавити керівників загальноосвітніх закладів міста щодо впровадження цього проекту у ввірених їм закладах та отримати дозвіл від батьків на відвідування їхніми дітьми цих занять. Поступово всі проблеми було вирішено. Для втілення проекту в життя члени Духовної ради запропонували до цієї роботи педагогів, з числа членів своїх громад, як високоморальних, духовних, толерантних до релігійних конфесій представників. Це: Ольга Волошина, Марина Брацейко, Любов Базавлук, Яна Олексенко, Андрій Малахов, Олена Кузнюк, Сергій Андрієв, Тетяна Лиска, Наталя Міщенко, Наталя Коваленко, Оксана Нерощина, Тетяна Микитишина, Надія Крещенко, Ірина Моргун, Дмитро Сливчук, Олена Краснощок, Юлія Кравченко. А роботу з підготовки викладачів до проведення занять поклали на методиста-волонтера, яка має відповідну освіту та досвід роботи з дітьми та батьками, Марину Брацейко.

Аби системно організувати таку роботу в ДНЗ та ЗОШ міста, міський голова провів нараду з керівниками освітніх закладів, в ході якої дійшли спільної згоди щодо необхідності впровадження викладання предмета християнської етики у ввірених їм закладах, починаючи з старших груп дошкільних закладів та молодших класів шкіл.

Як відомо, ще в 2006 р. Міністерство освіти і науки України затвердило Концептуальні засади вивчення предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах. На базі розроблених основ міжцерковною робочою групою були підготовлені навчальні матеріали з «Основ християнської етики». Важливою умовою для впровадження цього навчального предмета в дитячий розклад є згода батьків. Тож наступним кроком було проведення анкетування батьків, позитивні відповіді яких і поклали початок викладання педагогами-волонтерами факультативу християнська етика в школах і садочках міста. Аби уникнути непорозумінь заздалегідь проводилися батьківські збори, ураховані всі побажання та зауваження батьків.

Школа життя

Ми розпочинали новий проект, в якому було важливо не допустити жодної помилки. Особлива увага приділялася методичній роботі, підготовці до якісного проведення уроків, мета яких — виховання високодуховної особистості, яка у всіх своїх діях керується моральними християнськими принципами та правилами. Якщо дитина знатиме їх змалку, їй буде легко жити, вона розумітиме як вчинити в тій чи іншій ситуації. Якщо не знаєш, як вчинити, звернись до Слова Божого. Там написано, як поводитися з батьками, рідними, близькими, сусідами, ворогами.

У процесі підготовки вчителів-волонтерів особлива увага приділялася якісному проведенню уроків. Для цього щотижня організовувалися методичні навчання, де відпрацьовувався кожен рух, кожне слово, адже дітей потрібно не тільки зацікавити, але й прищепити життєві цінності, якими б дитина керувалася в своєму подальшому житті. Звичайно, весь цей процес перебував під пильним наглядом доктора педагогічних наук, професора кафедри управління навчальним закладом та педагогіки вищої школи ІМП ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України Ірини Сіданіч, яка була безпосереднім консультантом з питань практичної складової цього процесу.

Завдяки спільній копіткій праці та координованим зусиллям учителів-волонтерів, лише за 8 місяців проведення занять у загальноосвітніх закладах міста 18 волонтерами було системно охоплено 440 дітей, які щонеділі дізнавалися про християнські морально-етичні цінності і вчилися їх запроваджувати в повсякденному житті. Уже через кілька занять діти почали зустрічати вчителів радісними вигуками: «Ура! Християнська етика — наш улюблений урок!» Відмічають зміни в дітях і батьки, в результаті опитування яких було відмічено позитивні зміни в поведінці хлопчиків та дівчаток.

Аби зрозуміти, які досягнення маємо та над чим потрібно працювати далі, ми вирішили провести міську олімпіаду «юні знавці Біблії», до участі у якій були запрошені учні 1-4 класів загальноосвітніх шкіл міста, які вивчають предмети духовно-морального спрямування. Метою такої олімпіади стало підвищення інтересу школярів до Біблії. Завдання, яке ставилося перед учасниками заходу, — намалювати малюнок, або зробити аплікацію, на якій зобразити життєвий випадок, коли дитина вчинила так, як учить Біблія. Це завдання учні виконували вдома. Усі учасники захищали свої роботи перед членами журі та проходили усне тестування, яке допомагало визначати рівень духовної освіченості та розуміння предмета. Переможці отримали грамоти відділу християнської педагогіки Міжнародної академії культури безпеки, екології та здоров’я, грамоти та подарунки від міського голови міста Вишневе, МБФ «Можливості» — партнера «Сумки Самарянина» в Україні, ВБФ «Східноєвропейської гуманітарної місії». Для всіх ця зустріч стала справжнім відкриттям та подарунком, до того ж на гостей чекала гарна концертна програма — прекрасне обрамлення заходу.

Ще одним поштовхом до проведення такого свята стало бажання подякувати вчителям-волонтерам, які на добровільних засадах цілий рік викладали в школах предмет християнської етики. Слова подяки волонтерам висловив і міський голова Ілля Діков. Узагалі в цей день позитивні емоції переповнювали серця, адже бачиш результат своєї роботи і бачиш тих дітей, які виходять на сцену, розумієш, що рік минув недарма.

Уважаю, що такий досвід у Вишневому є гарним прикладом для всієї України, і ми не збираємося на цьому зупинятись. Уже в наступному навчальному році ми плануємо охопити всі школи в місті, а також у процесі викладання курсів духовно-морального спрямування створити справжній волонтерський рух — Асоціацію вчителів-волонтерів України. Уже сьогодні до нього починають активно приєднуватися вчителі з усіх куточків країни. На сьогоднішній день маємо понад 30 бажаючих присвятити своє життя тому, аби дійсно на теренах нашої рідної держави зростало нове, усвідомлене покоління небайдужих, цілеспрямованих, відповідальних юнаків та дівчат.

Оксана Олексієнко, начальник відділу виконавчого комітету Вишневої міської ради