Духовно-моральні цінності — це внутрішні, світоглядні переконання, що формують життєву позицію та поведінку особистості, входять до її психологічної структури у формі особистісних поглядів і принципів, які виступають об’єднувальною ланкою між культурою суспільства і внутрішнім світом особистості. Духовно-моральні цінності: віра, любов, добро, гуманність, чуйність, милосердя, повага, обов’язок, відповідальність — складають фундамент людини як особистості.
Нині поняття «духовність», «духовно-моральне виховання» повертаються у загальнопедагогічний і загальновиховний дискурс, наука знову звертається до Біблії як традиційного носія моральних максим.
Формування духовно-моральних цінностей має бути безперервним процесом, творчим, безпосередньо пов’язаним із розвитком, самоутвердженням і самовираженням особистості. Тому основним завданням учителя є зробити безцінні духовно-моральні багатства людства особистим здобутком кожної дитини через зміст предмета, який він викладає, із застосуванням різних освітніх технологій.
Як засвідчує досвід колег та мій власний педагогічний досвід, шкільний курс хімії має всі можливості для формування духовно-моральних цінностей в учнів.
Хімія — це природнича наука, з якою пов’язано процес формування єдиних цілісних знань. Вона відкрила перед людством великі перспективи у створенні нових матеріалів, джерел енергії, предметів побуту. В руках розумних, добрих, знаючих людей вона приносить користь. Але не кожне досягнення науки сприяло розквіту людської цивілізації. Хімічна, бактеріологічна, ядерна зброя — це досягнення науки, результатом якої є війна, смерть, знедолення людей.
В епоху відкриття будови атома одні вчені малювали картини щасливого майбутнього, коли людство не відчуватиме енергетичного голоду, а інші застерігали. Так Альберт Ейнштейн тільки вказував на те, що «енергія атома буде застосована в воєнних цілях і «вугільний вік» здаватиметься раєм у порівнянні з атомним».
Натомість Ернест Резерфорд, після відкриття ядерної реакції, не тільки попередив людство про небезпечність застосування енергії атомного ядра, а й був активним противником війни. 1933 року, стурбований політикою нацистського уряду Адольфа Гітлера, Резерфорд став президентом Академічної ради допомоги, яка була створена для надання допомоги біженцям із Німеччини. Цінними є не тільки наукові досягнення Резерфорда, але його людяність.
Хіросіма, Нагасакі, Чорнобиль указують нам на необхідність духовного збагачення змісту нашої освіти. Той факт, що в жодному підручнику з хімії у великій темі «Періодична система та будова» не знайшлося місця для ознайомлення учнів із застереженням Ернеста Резерфорда щодо застосування ядерної енергії, його ставлення до війни та активної життєвої позиції, засвідчує про те, що ми тільки декларуємо духовно-моральне виховання, а підсвідомість наша вірно служить раціональній педагогіці.
Марія Кюрі, відкривши новий хімічний елемент і добувши 1 г радію, не продала його заради збагачення, а продовжила дослідження. Вона продемонструвала людству, що наука повинна творити добро, обладнавши перший у світі рентгеномобіль під час Першої світової війни. Марія Кюрі на полі бою збирала важкопоранених та готувала їх до операції. Хірурги перестали оперувати «всліпу». Патріотизм та любов до людей повинні набатом пролунати при вивченні цієї благодатної теми. Вказуючи на те, що Марія Кюрі двічі отримала Нобелівську премію, маємо обов’язково акцентувати увагу учнів на тих духовних цінностях, які вона сповідувала, які її мотивували до наукових досягнень. І все це має знайти відображення як у змісті предмета, так і в дидактиці.
Ми часто застосовуємо в житті християнський принцип: «Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Мт. 5:13). При вивченні будови, властивостей та застосування речовин цей принцип можна застосовувати в процесі формування навиків пошуку причинно-наслідкових зв’язків: будова-властивості-застосування. Він яскраво демонструє прикладний характер хімії. Його можна застосовувати для формування інформаційної компетентності, оскільки він націлює дітей на розуміння того, що вся інформація цікава, але ми повинні обрати головне — «сіль». Крім того, учні можуть довести цей принцип, вивчаючи питання поширення речовин у природі. Багато мінералів зазнають змін у природних умовах, утрачаючи свої властивості.
Формуючи духовно-моральні цінності, ми одночасно спрямовуємо діяльність учнів у напрямі поглиблення знань із хімії і навпаки. Так, народний вислів: «Не все те золото, що блищить» викликав інтерес та став приводом не лише виховання, але й пошукових робіт: «Ефективність застосування блесни» та «Імперія Сваровського», під час яких учні вивчили гальванічні елементи та виробництво каміння Сваровського.
І навпаки, працюючи над проектом «Неорганічні пігменти в створенні фарб», учні знайшли інформацію про першу ікону Божої Матері, яку, за переказом, написав євангеліст Лука (І ст.), дізналися про те, що іконопис прийшов у Київську Русь разом із християнством, та познайомили нас із роботою першого відомого іконописця Аліпія (114 р.). Таким чином, вивчаючи технологію приготування фарб на основі неорганічних пігментів, школярі долучилися до духовних скарбниць нашого народу. Слід зазначити, що мистецтво іконопису можна розглядати при вивченні різних тем із хімії: фізико-хімічні явища, поширення речовин у природі, окисно-відновні реакції тощо. Учні не лише знайомляться з технологіями виготовлення фарб, але й самі їх виготовляють і залучають до співпраці художньо обдарованих дітей, які вдало застосовують ці фарби.
Хімія — наука експериментальна. Практичні роботи дають можливість учням добувати нові знання, здійснювати власні відкриття, що є важливим у процесі навчання. Але ці знання чогось варті лише за умов, коли вони сприяють духовно-моральному розвитку особистості учнів. Експерименти є чудовим інструментом для формування відповідальності за свої вчинки. З точки зору християнства, учинок — це реалізація внутрішнього вибору душі, що свідчить про нахил поведінки особистості. «Не може родити добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, — зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, — по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Мт. 7:18-20). Якщо до кожної практичної роботи надавати додаткову інформацію про відходи хімічного експерименту, то в учнів сформується не тільки академічна компетентність, але й розвиватимуться духовно-моральні якості. Така додаткова інформація про необхідність утилізації та сам процес утилізації відходів після хімічного досліду — це те зерно, яке проросте в наших учнях дбайливим ставленням до навколишнього світу та дасть можливість запобігти різних катастроф. Усвідомлення учнями того факту, що всі хімічні експерименти повинні бути екологічно чистими, сприяє формуванню в них ставлення до свого майбутнього робочого місця та духовного ціннісного орієнтиру, на який вказував Блез Паскаль: «Вище за всі цінуються ті благородні вчинки, які залишаються неявними».
Виховні можливості навчального процесу приховані не тільки в змісті предмета, але й у його організації. Вдале поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних форм організації роботи учнів на уроці активізує спілкування й товариську взаємодопомогу, розвиваючи соціальну компетентність.
Дуже важливим є навчити учнів компетенції підбивати підсумки свого навчання. Учень, який навчився реально себе оцінювати, у будь-якій життєвій ситуації сповідуватиме принцип: «вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Мт. 7:5). Щоб сформувати цю компетентність, необхідно постійно проводити аналіз самостійної, контрольної чи іншої учнівської діяльності. За браком часу вчителі інколи ігнорують такий важливий вид діяльності під час уроку. Але саме постійний аналіз свого навчання дає можливість дітям вивчати себе. Аналіз самостійної робити — достатньо цікава форма роботи. Вчитель може запропонувати учням різні форми. Наприклад, на уроці в сьомому класі, під час аналізу самостійної роботи з теми «Кисень», я дала дітям завдання об’єднати однокласників у проектні групи, але не за власними вподобаннями, а виходячи з того, що в кожній групі повинні бути учні з різними важливими компетентностями. На першому етапі, під час мозкового штурму, учні прописали компетентності. Під час бесіди розкрили поняття мислення й дійшли до загальної думки. Таким чином, у кожній групі повинні бути учні, які вміють планувати, аналізувати та проводити синтез інформації. На другому етапі уроку розглянули три завдання минулої самостійної роботи:
1) скласти формули оксидів;
2) назвати оксиди;
3) розв’язати задачу на знаходження хімічного елементу за загальною формулою оксиду;
4) здійснити перетворення.
Я продемонструвала учням, що, виконуючи перше та друге завдання, ми фактично вивчали не тільки склад оксидів, а вчились планувати. Завдання третє допомагає нам сформувати навики аналізу, а четверте — синтезу. На етапі релаксації учням було запропоновано проаналізувати свою роботу та дописати в зошити фразу із дошки: «Я вмію… (планувати, аналізувати, синтезувати)». За бажанням записати фразу: «Я маю навчитися… (планувати, аналізувати, синтезувати)». Учні зачитували свої записи, і ми разом формували групи, готуючись до майбутнього проекту. Очі учнів блищали: оцінка відійшла на другий план, головним стало бажання саморозвитку. Групи наповнились тими, хто вміє планувати, аналізувати та синтезувати, та тими, хто «помітив поліно у власному оці» і виявив бажання саморозвитку. Я раділа з того, що засвоєння по краплинах духовної істини сприятиме здоров’ю та успіху не тільки моїх учнів, але й людей, які їх оточують.
Таким чином, можу зробити наступний висновок: історичні факти розвитку людства засвідчують, що лише духовна мотивація саморозвитку людини приносить добро людству. Любов до людей, природи, життя має спонукати до діяльності. Це той вектор, куди необхідно спрямувати нашу педагогічну діяльність. Перегляд змісту програм із хімії та напрацювання дидактичного супроводу навчання є важливим для формування духовно-моральних цінностей учнів.
Людмила Гордієнко,
учитель хімії, учитель-методист, заступник директора з НВР Чорноморської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3,
м. Чорноморськ, Одеська обл.
Література
- Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навч. посіб. / І. Д. Бех. — К. : Академвидав, 2012. — 256 с.
- Буринська Н. Екологічна складова у змісті шкільної хімічної освіти / Н. Буринська // Біологія і хімія в школі. — 1998. — № 1. — С. 18–20.
- Сіданіч І. Л. Духовно-моральне виховання як педагогічна проблема / Сіданіч І. Л. // Науковий журнал Комп’ютерно-інтегровані технології:освіта,наука,виробництво. — Випуск № 13. — С. 153.
- Сухомлинська О. В. Духовно-моральне виховання дітей та молоді: загальні тенденції й індивідуальний пошук / Сухомлинська О. В. — К. : Добро, 2006. — С. 43.
- Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики / Тофтул М. Г. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — с. 86.
- Хімія 10–11 класи: програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень та поглиблене вивчення. — Тернопіль : Мандрівець, 2011. — 240 с.
- Щербяк Ю. А. Система морального виховання учнів в школах західних областей України (1900–1930 рр.) / Щербяк Ю. А. — Тернопіль : Парадіс, 1999. — 204 с.