Ми живемо у світі, у якому дуже багато підробок: одежі, їжі й навіть історій. Декілька років тому ввечері мені зателефонував знайомий із центральної України. Коли я відповів, то він зробив дуже велику паузу, після чого запитав: «А ти хіба живий?» Я здивувався: «Чому мені бути мертвому?» Виявляється, до нього дійшла вістка, що я нібито загинув у автокатастрофі, яка сталася з молоддю Першої Рівненської церкви ЄХБ, коли вони поверталися з відпочинку. В цій аварії загинуло троє людей. Та я до цієї події не мав жодного стосунку.
Думаю, що нам не хочеться таке чути на свою адресу. Нам хочеться бути учасниками реальних життєвих історій. Тому я вірю, що кожен із нас ставив собі запитання: як перевірити правдивість історичної події? Якщо в цьому світі так багато обману, то чому ми маємо повірити, що Небеса — це реальність, а не обман, нав’язаний людям релігійними фанатиками?
Реальність будь-якої події можна перевірити трьома речами:
– свідки цієї історії;
– учасники цієї події;
– запис у достовірних джерелах.
- Свідки, які бачили небо
У часи Христа свідчення про подію вважали правдивими, коли було два свідки. Для того щоб віддати Ісуса на смерть, знайшли двох неправдивих свідків: «Аж ось накінець з’явилися двоє, і сказали: «Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його» (Мт. 26:60–61). Тільки на підставі цих свідчень влада змогла засудити Ісуса на смерть.
Отож, принципи Писання залишаються незмінними: якщо є два або три свідки, історію можна вважати достовірною. Слово Боже описує багатьох свідків, які бачили Небо. Ми сконцентруємось сьогодні на чотирьох.
Пастухи — свідки народження Христа. «А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: «Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь» (Лк. 2:8–15).
Іван Хреститель — Предтеча. «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мт. 3:13–17).
Степан — диякон першої церкви. «А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: «Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!» (Дії 7:55–56).
Павло — апостол. «Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об’явлень Господніх. Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, — що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити» (2 Кор. 12:1-4).
Це перевірені історичні особистості, про яких написано і в Слові Божому, і в інших джерелах. Деякі з них були дуже відомими діячами першоапостольської церкви. Тому сумніватися в реальності їхніх слів, які записані на сторінках Біблії, немає жодних підстав. Реальні свідки свідчать про дійсність історії.
2. Учасники, які живуть на Небі
Другим надзвичайно важливим фактом, який свідкує про правдивість події, це її живі учасники. Я був учасником однієї аварії, та коли чув її викривлену версію, то ніяковів. Були люди, які намагалися мені довести, що в цій аварії було так, як вони розказують, а не як це оповідаю я. Думаю, що з багатьма із вас траплялися такі історії. Подібно люди сьогодні стверджують, що Небо — це придумані фантазії (казки) віруючих людей, хоч самі навіть не прочитали Біблії.
Біблія описує двох людей, які були взяті на небо живими, у людському тілі, це Енох та Ілля. Вони реальні учасники Неба:
Енох: «І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (Бут. 5:24).
Ілля: «І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: «Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе!» І сказав Єлисей: «Нехай же буде на мені подвійний твій дух!» А той відказав: «Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, — буде тобі так, а якщо ні — не буде». І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо… А Єлисей це бачив, і він закричав: «Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його!» Та вже не побачив його…» (2 Цар. 2:9–12).
Одного разу Ісусові захотілося показати трьом свої улюбленим учням славу, яка Його очікує після воскресіння з мертвих. Вони вчотирьох пішли на гору преображення. І там Ісусові з’явився Ілля та Мойсей: «І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним» (Мт. 17:3). Для того щоб наше розуміння Неба було ще реальнішим, Ісус дозволив Іванові, Петрові та Якову побачити Іллю та Мойсея: «І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі» (Мт. 17:1–8). Петро захотів збудувати намети для Іллі та Мойсея, тож він чітко розумів, що ці особи у звичайному тілі. Їм потрібно десь жити. Не думаю, що Петро настільки нерозумний, що захотів будувати намети для духів.
На цьому історія двох небожителів, які були забрані в тілі, не закінчується. Вони не можуть жити вічно на Небі в земному тілі. Тому вони ще прийдуть на землю, щоб розказати живим людям про реальність Неба й померти: «І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. Вони — дві оливки та два свічники, що стоять перед Богом землі. І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий. Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, — у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть. А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, — і вона їх переможе та їх повбиває. І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп’ятий. І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі. А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, — і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: «Зійдіть сюди!» І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них» (Об. 11:3–12).
Двоє чоловіків Ілля та Енох, які були забрані живими на Небо, є сьогодні дивовижними свідками реальності існування Небес.
3. Запис у достовірних джерелах
Третім фактом, який підтверджує правдивість інформації або історії, — це запис в авторитетних джерелах. Так закони України вважають такими, що набули чинності, якщо вони будуть надруковані в газеті «Урядовий кур’єр».
Небеса реальні, бо ми маємо запис очевидця апостола Івана в Слові Божому: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив… Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, який говорив: «Що бачиш, — напиши те до книги» (Об. 1:1–2, 9–11). Апостол Іван стверджує, що це йому відкрив Сам Бог, і відкрив усе в деталях.
Запис апостола Івана не єдиний, який описує в Біблії Небо. Пророк Ісая за 700 р. до н. е. записав: «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог з обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. — І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Іс. 25:8). Апостол Іван підтвердив ці слова в Книзі Об’явлення 21:4. Коли двоє різних людей, які жили в проміжку 800 років, описують у точності подію, то це аргумент на користь достовірності.
Отож, Небеса реальні, бо є ті, хто їх бачив, ті, які там живуть, і про це зроблено запис у Слові Божому. Кожному із нас залишається зробити свій вибір: повірити в це чи ні. Якщо ми в це віримо, то це дуже правильно, але цього мало. Необхідно вже зараз жити реальністю Небес, тому що так робили всі люди, які вірили Богові. Апостол Павло говорить, як потрібно жити Небом: «Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання. А коли життя в тілі — то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніше ради вас» (Фил. 1:21–24).
Якщо ми, повіривши в реальність Неба, продовжуємо жити земними, тлінними речами, то ця віра буде нас тільки розчаровувати. Біблія говорить, що тимчасові речі мають здатність зникати й завершуватися: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, — там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21). Хочеться вже зараз прив’язати своє серце до Небес і складати собі скарби у вічність, які нас там чекатиму, коли ми туди прийдемо. А як наслідок такого мислення й відповідного способу життя, земне життя буде сповнене радості. Живіть уже зараз максимально Небесами.
Небеса реальні, бо реальний Бог.
Любомир Турчак,
сімейний психолог-консультант, пастор євангельської церкви «Дім Божий» м. Рівне
