Найдовший і найвідоміший біблійний текст про шлюб міститься в п’ятому розділі Послання апостола Павла до ефесян:
«...корячися один одному у Христовім страху. Дружини, — коріться своїм чоловікам, як Господеві, — бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, — любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, — і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, — а я говорю про Христа та про Церкву! Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» (Еф. 5:21–33).
Цей уривок Писання розглядає різні аспекти шлюбу. Зупинимося на трьох: сила шлюбу, визначення шлюбу й пріоритет шлюбу.
1. Сила шлюбу
Перший вірш нашого тексту («…корячись один одному у Христовім страху») є перехідним від уривку про наповнення Святим Духом до уривку про те, як жити в шлюбі. Між ними є причинно-наслідковий зв’язок: хороший шлюб — від наповнення Духом. Страх Божий створить у нас безкорисливість, готовність підкорятися й служити одне одному, здатність сприймати критику й мати послужливе серце. А це основа будь-якого здорового шлюбу. Можливо, не всім зрозумілий термін «послужливе серце». На мою думку, воно включає такі компоненти, які діють, як моторна олива, без якої неможливо завести мотор, оскільки вона гасить тертя, а саме: здатність вислухати критику, не зломившись, здатність критикувати, не зломивши, здатність прощати без гніву, не згадуючи образ. Звідки це походить? — Від наповнення Духом, який освячує наше серце й чітко виявляє працю Ісуса Христа в ньому.
У зв’язку з цим пригадую приклад із 16-річною дівчинкою-християнкою, яку турбувало те, що ніхто не запрошує її на побачення. Вона говорила: «Так, я християнка, я знаю, що Ісус любить мене й умер за мене, я знаю, що Він живе в мені, що я — Його дитя, Він мене чує і втішає і завжди турбуватиметься про мене, знаю, що житиму вічно в небесах. Але що з того, якщо ніхто не запрошує мене на побачення…» Вона знала істину, але не була наповнена нею. Інакше її реакція на реальність була б такою: «Яка різниця, що думає про мене цей 16-річний хлопчисько, якщо Цар Усесвіту говорить: «Ти моя. І Я буду з тобою всю вічність!» Хто, маючи здоровий глузд, може порівняти їх між собою й вирішити, що думка 16-річного хлопця важливіша? Однак багато людей проходять через подібні ситуації.
Наповнюватися Духом — це тверезо сприймати реальність і розуміти, що праця Ісуса Христа для вас найважливіша. Біблія стверджує, що ні наші справи, ні наші успіхи, ні стосунки, ні любов, — ніщо й ніколи не задовольнить нас. Ви набудете впевненості лише тоді, коли зрозумієте, що Ісус Христос умер за вас і ви можете покладатися на те, що Він для вас зробив. Коли це відбувається, коли ви бачите працю Ісуса Христа заради вас, ви наповнені Духом і це дає вам можливість підкорятися одне одному в Божому страху.
Як же можна в шлюбі прийняти критику, не зломившись? Це коли ви у своєму серці думаєте: «Ісус — мій Священик, мій Друг і мій Цар. Він любить мене й турбується про мене, і покаже мені все, що потрібно». І тоді критика, яку ви чуєте, вас не руйнує, ви маєте почуття безпеки в найвразливіші моменти.
А як критикувати, не руйнуючи? Ось так. Пам’ятати, що я був і є грішником, але Ісус терпів мене так довго й продовжує відкривати мені істину, Він терпляче навчає мене — як же я можу бути грубим із цією людиною?
Якщо ми настільки наповнимося Його обітницями, Його словами, Його благословеннями, тим, що Він говорить про нас у Своєму Слові, якщо Він настільки вкорениться в нашому серці, що не лише Його слова, але Його спосіб мислення, ставлення стануть невід’ємними, підсвідомо, інстинктивно притаманними нам, ось тоді виробляється послужливе серце. Коли нас критикують, ми вже мимоволі думаємо: «Ісус мій Друг. Ісус мій Брат. Він любить мене. І його думка для мене важить більше, ніж думка будь-кого іншого. Мені не треба боятися прийняти цю критику. Це не кінець мого життя, не кінець світу. Я знаю, хто я в Христі». Ви не змушуєте себе так думати, це виходить спонтанно, адже Христос буквально наповнює Собою всі ваші дії, усе ваше життя, — усе! Ви знаходите стабільність, глибоку духовну рівновагу, відчуття, що більше не треба боятися в емоційному плані. Усе це глибоко закріплене, стало частиною вас: ви думаєте, як і Він, дивитеся на себе Його очима, дивитеся на світ Його очима. Лише коли ви приділяєте час молитві, вивченню Біблії, відвідуєте церкву, спілкуєтеся з іншими християнами й неодноразово обговорюєте ці питання спільно, із часом це проникає все глибше і глибше, і Євангеліє рясно живе у вас. І з часом це стає силою в усіх ваших стосунках і силою вашого шлюбу.
Здатність підкоритися одне одному, щиро пробачити, критикувати, не руйнуючи, і приймати критику, не надломившись, — це можливо лише тоді, коли ви по-справжньому, на глибинному рівні вірите в Ісуса. Сила шлюбу — це самовідданість, що прийшла від Духа Святого.
2. Визначення шлюбу
По суті, шлюб — це завіт, правове й законне зобов’язання. Що ж робить шлюб шлюбом? Представники різних християнських конфесій по-різному відповідають на це запитання. Коли ж поглянемо в Біблію, то бачимо, що в особі Адама і Єви шлюб було дано всьому людству, не лише християнам. А отже, шлюб — це не проповідь у церкві, і не перестрибування через віник, не розбиття келиха й не обмін обручками. Що пов’язує людей шлюбом? — Постійне, публічне, законне зобов’язання розділити разом життя, усі його сфери. Воно має бути унікальним і на все життя. Саме таким є християнське визначення шлюбу. А тому не можна поєднувати своє життя з людиною, яка не бере на себе такого зобов’язання стосовно вас, або якщо ви самі не готові взяти його на себе. Щоправда це суперечить сучасній культурі, яка смертельно боїться будь-яких зобов’язань, відповідальності, покори та дисципліни, а замість цього говорить про саморозкриття, самореалізацію, зростання й потенціал, але таким є погляд Біблії.
Коли я якогось разу висловився, що шлюб — це насамперед не любов, а зобов’язання, мені закинули, що це позбавляє шлюб романтики. І що ж із цим робити? Любов — це, по-перше, усвідомлений вибір, дія, рішення вкластися в життя іншої людини й забезпечити її потреби, а вже потім — почуття. Навіть якщо не говорити про шлюб, а просто про стосунки між людьми: ви ніколи не помічали, що якщо ми до когось починаємо виявляти любов, невдовзі ця людина починає нам подобатися, навіть якщо вона раніше нам не подобалась. Тому не треба хвилюватися, подобається тобі ця людина, чи ні, християнин про це не турбується. Якщо ви починаєте виявляти любов до людей, вони починають вам подобатися. Це працює і навпаки. Спочатку ви любите людину лише тому, що маєте її любити, але що більше ви виявляєте любов, що більше віддаєте себе, що частіше ухвалюєте рішення вкласти себе в неї, то більше ваше серце прив’язується до неї. Знаєте чому? Біблія говорить: «Де скарб ваш, там буде і серце ваше». Коли ви присвячуєте себе людині, вкладаєте в неї свій час, незрівнянний за вартістю, свої емоції, надзвичайно цінні, іноді все одно відчуваєте ворожість, якщо ця людина відкидає вас, поводиться з вами жорстоко і грубо, однак це не так часто відбувається. Навіть не дуже люб’язні люди зазвичай із часом виявляють до нас взаємність.
Сучасне суспільство трактує любов як почуття. Біблія ніколи не використовує слово «любов» у такому значенні.
Не варто одружуватися з людиною, яка вам не подобається, але я вам гарантую, із ким би ви не одружилися, настане момент, коли ця людина перестане вам подобатися, це неминуче. Понад те, ця людина може перестати вам подобатися навіть ще до весілля. І тоді багато хто каже, що, мабуть, не варто одружуватися, що любов минула й ми залишилися друзями. Емоції приходять і відходять, але якщо сутність шлюбу — завіт, зобов’язання, то ви помітите, що незважаючи на ваше ставлення до цієї людини, ваші почуття до неї, прив’язаність і дружбу ваш шлюб може не скластися, якщо тільки ви не ухвалите рішення вкласти себе в цю людину. І коли ви помітите, що ваше серце висохло, і навіть, дивлячись на свого партнера, ви не відчуваєте прихильності, та ви все одно вкладаєтесь у цю людину, виявляєте увагу, ніжність, прислуховуєтесь, служите, і зрештою долаєте цей «сухий» період, — і ваш шлюб розквітає.
На жаль, більшість із нас так не робить. Коли приходить «засуха» і коли зникає потяг одне до одного, ми кажемо, що мабуть, це не від Бога. І де тут менше романтики? Якщо ви хочете, щоб ваш шлюб довго протримався, ваша любов має бути рішенням. Потрібно зробити вибір любити. Ось як має бути. Починається все з романтики, але закінчиться відчаєм, якщо ви не вирішите в якийсь момент присвятити себе, тому що «де скарб ваш, там буде і серце ваше».
3. Пріоритет шлюбу
Кілька слів про стосунки між дітьми й батьками. Людям, вихованим в американській чи європейській культурі важче зрозуміти цю тему, ніж, приміром, вихідцям із азійських чи латино-американських країн. Однак обов’язки дітей перед батьками дуже важливі, і це зрозуміло, адже наші стосунки з батьками найбільш фундаментальні, вони настільки глибоко нас формують, що ми живемо з ними до кінця життя. Які ще стосунки можуть бути первиннішими й глибиннішими, ніж стосунки між батьками й дітьми? Але в Біблії в Книзі Буття (2:20) і в Посланні до ефесян (5:31) Бог двічі говорить: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом». Він дає зрозуміти, що першорядними стосунками в нашому житті, коли ми перебуваємо в шлюбі, мають бути стосунки з нашим подружжям. У жодну іншу людину ви не маєте вкладати більше (часу, грошей, енергії, винахідливості, емоцій тощо), ніж у вашу дружину чи чоловіка й стосунки з ними. Тобто шлюб для вас має бути пріоритетом, центром, фокусом життя.
Якщо ви в шлюбі, це впливає на загальний курс вашого життя. Якщо все, що у вас є, буде слабке, але шлюб сильний, то ви рухатиметесь по житті в силі. Однак коли все у вас буде сильне, а шлюб слабкий, — ви рухатиметесь по житті в слабкості, бо ваш шлюб впливатиме на всі інші сфери вашого життя. Якщо ви ним знехтуєте, то поступово втратите все.
Коли апостол Павло говорить про те, що потрібно залишити батька і матір, це означає, що варто уважно стежити, щоб ніщо не стало для вас важливіше від шлюбу, а інакше результатом стануть великі страждання й розлади. Крім батьків, це може бути кар’єра, друзі, діти. До речі, останнім часом, коли різко зросла кількість неповних і нещасливих сімей, через стосунки з дітьми батьки отримують основну частку емоційного й особистого спілкування та любові, яке вони мали б отримати від партнера в шлюбі. Це грубе порушення біблійних принципів, і це має негативні наслідки. Тому що Бог не просто так, для краси їх дав, вони відображають природу речей. Якщо їх порушити — будуть проблеми. Як не парадоксально, одним із наслідків є жорстоке поводження з дітьми. Дослідження свідчать, що батьки часто роблять це не через ненависть, а навпаки, вони надто люблять своїх дітей. Їхня дитина — це особа, від якої вони сподіваються отримати найбільше любові у світі. І якщо дитина їх недостатньо любить, погано поводиться, не дає їм сподіваного, більше ніхто їм цього не дасть, а тому батьки втрачають розум, не розуміючи, що діти ще незрілі й не можуть дати тієї любові, якої вони потребують.
Отже, якщо ваші діти стають для вас важливішими від вашого подружжя, у вас будуть проблеми. Якщо ваша кар’єра важливіша від подружжя — у вас будуть проблеми. Якщо у вас є друзі будь-якої статі, з якими вам приємніше проводити час, ніж із подружжям, — будуть проблеми.
Однак Біблія особливо наголошує на тому, що треба відокремитися від батьків! Не покинути й забути, а будувати стосунки так, щоб не перебувати у фінансовій, емоційній і психологічній залежності від них. Про це багато говорять, пишуть, тому не будемо на цьому зупинятися. Скажу лишень, що важливо також залишити старі сімейні уклади. Шлюб — це нове починання. Не привносьте в нього старі традиції, на зразок: «ось так у нас робили», «так мене виховували», «це жіноча, а це чоловіча робота» тощо.
Наведу один приклад зі свого подружнього досвіду. У сім’ї Каті її батько завжди допомагав мамі доглядати дітей: міняв підгузки, годував, купав тощо. І Каті не раз чула від мами: «Як твій тато мене любить, він допомагає мені з дітьми!» У моїй сім’ї мама ніколи не просила тата допомогти їй, вона говорила: «Ось як я люблю твого тата, він важко працює на роботі, забезпечує нашу сім’ю». Коли ми з Каті побралися, усе було добре, доки не народилася перша дитина. І ось в один прекрасний день я сиджу з малюком і чую підозрілий запах, і кажу Каті, що дитині треба поміняти підгузок. Вона відповідає так, як зазвичай відповідали в її домі: «Хто знайшов — той і поміняв. Що ти так на мене дивишся? Дитина в тебе, ти батько, я готую їсти. Що мені все покинути? Ти впораєшся. У чому проблема?» Але для мене це була проблема, тому що коли я почув її вимогу, коли вона сказала, а чому б мені не допомогти доглядати дітей, я почув інше: «Я тебе не люблю, я не думаю, що ти достатньо важко працюєш і не хочу виражати тобі свою любов у такий спосіб». Я сприйняв її прохання через фільтр своєї сім’ї, тому що не відокремився. Коли ж я відмовився міняти підгузок, пояснивши, що це не моя робота і в неї вийде краще, Каті фактично почула: «Я тебе не люблю і не хочу тобі допомагати». Нам знадобився певний час, щоб усвідомити це, залишити свої старі сім’ї й почати нову. Потрібно було з’ясувати одне в одного: а що працюватиме в нашій сім’ї? Що потрібно зробити, щоб ми найкраще відчували любов і турботу одне одного?
Шлюб — це нове починання. Шлюб — це засіб викуплення. Шлюб настільки схожий на спасіння, що, перефразувавши слова апостола Павла, можна сказати: «Що більше я думаю про шлюб, про динаміку шлюбу, то більше мені доводиться думати про спасіння, адже це теж нове починання, «стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор. 5:17).
Підбиваючи підсумки, скажемо, що шлюб — це не винахід людей, який вони зробили, щоб отримати щастя. Шлюб не придумали люди, щоб знайти радість, і коли радості більше немає, можна його просто анулювати. Шлюб задумав Бог, щоб освятити вас, зробити святими, чистими й безвадними. Я б ніколи не побачив усієї глибини свого гріха, якби не був у шлюбі. Іронія полягає в тому, що Бог бере наш егоїзм у шлюбі й використовує його проти нас для нашого ж добра. Причина, через яку нам доводиться нарешті розібратися зі своїми егоїзмом, недоліками, упередженнями, уподобаннями, полягає в тому, що в шлюбі вони руйнують наше життя, і тому з ними треба щось робити. У шлюбі Бог примушує вас дивитися в обличчя самим собі. Він каже: «Якщо ти хочеш наповнюватися Духом, якщо ти згоден, щоб мій Син Ісус Христос був твоїм Спасителем, я покажу тобі, що відбудеться, зачекай і побачиш».
У шлюбі міститься колосальний потенціал до змін, але лише ті, хто розуміє повноту Духа, зможуть їх використати. А ті з вас, хто не в шлюбі, хто розмірковує, що це все означає для мене, подумайте, що все, про що ми говорили, кожний пункт, стосується будь-яких взаємин, у шлюбі вони просто найяскравіше виявляються. Тому ви сміливо можете застосовувати ці принципи до тих стосунків, у яких зараз перебуваєте, пам’ятаючи, що любов — це насамперед дія, а потім уже почуття.
Тімоті Келлер, проповідник і пастор, автор багатьох християнських книг, Нью-Йорк, США