Різниця між праведниками і грішниками помітна не лише в цьому житті. Їхні долі кардинально різняться й у майбутньому. Згідно з Біблією, праведні — це ті, хто через віру був виправданий Духом Божим в Ім’я Господа Ісуса; грішні ж свідомо відкинули Христа як свого Господа й Спасителя (1 Кор. 6:9–11).
Згідно з Божим Словом, у кінці життя нас чекають лише два шляхи: пекло — для тих, хто відкинув Христа, і небеса — для тих, хто увірував у Господа Ісуса. Сам Ісус говорив про ці два місця як про реальності після смерті (Мт. 7:13–14; Ів. 14:1–3). У Новому Завіті немає згадки про чистилище чи реінкарнацію.
НЕБЕСА — ЦЕ РЕАЛЬНЕ МІСЦЕ
Прагнення потрапити в місце спокою і щастя після закінчення цього життя притаманне майже кожній людині. Сам факт, що люди почали думати про таке місце й прагнути бути там, має велике значення. Ісус озвучив наші найглибші прагнення в Євангелії від Івана 14:2, сказавши Своїм учням, що Він скоро залишить їх і піде приготувати їм місце в домі Свого Отця. Він заспокоїв їх, запевнивши, що одного разу повернеться й забере їх до Себе в це місце. Багато хто відкидає твердження про те, що Небеса — це реальне місце, натомість уважаючи, що це лише стан свідомості. Однак відкидати реальність Небес — означає суперечити однозначній заяві Ісуса в Івана 14:2 та іншим уривкам у Новому Завіті.
Христос прийшов із Небес (Ів. 6:38)
Майже всі сучасники Ісуса вірили в те, що Він був сином Йосипа, народженим у маленькому містечку Вифлеєм. Але одного разу, перебуваючи в Галілеї, Ісус виголосив заяву, яка глибоко схвилювала Його слухачів. Він заявив, що є живим хлібом, «що з неба зійшов» (Ів. 6:51). Цим Він порівняв Себе з манною, яка дивовижним способом падала з Небес, щоб утамувати голод ізраїльтян у пустелі. На загальне здивування Своїх слухачів, Ісус публічно заявив про те, що Небеса — це Його рідний дім, місце, де Він жив до народження у Вифлеємі. Ця заява не лише доводить той факт, що Він не проста людина; вона також свідчить про те, що Ісус уважав Небеса реальним місцем.
Христос повернувся на небеса
Через сорок днів після Свого воскресіння Ісус зібрав Своїх учнів для останньої настанови. Він заповів їм не залишати Єрусалим, доки вони не отримають обіцяного від Отця, маючи на увазі зішестя Святого Духа (Дії 1:1–5). Невдовзі після Своїх настанов Він почав підійматися в небо й зник у хмарі (1:9).
Доки учні в сум’ятті дивилися на небо, з’явилися два ангели й докорили їм за те, що вони не змогли зрозуміти значення цієї події. Ангели також запевнили їх у тому, що Ісус пішов від них на Небеса (Дії 1:1–11; див. Євр. 4:14). Він прийшов із Небес, і Він повернувся на Небеса. Колись Він повернеться з Небес на цю землю.
Одного разу — після нашої смерті або під час повернення Христа — християни потраплять на Небеса, де вічно перебуватимуть із Господом. Ісус запевнив віруючого розбійника на хресті, що того ж дня зустріне його в раю (Лк. 23:43). Слова Павла «смерть — надбання» означають, що християнин після смерті потрапляє в краще місце (Флп. 1:21). Павло також стверджує, що бути поза тілом — означає бути вдома з Господом (2 Кор. 5:8). Ісус обіцяв Своїм учням повернутися за ними, щоб, де Він, там були й вони, насолоджуючись благословеннями й радощами цього чудового й вічного місця (Ів.1:14).
Це місце названо «третім Небом»
Згідно з біблійним ученням, перше небо — це атмосфера, де літають птахи; друге небо — це стратосфера, а третє Небо — це місце перебування Бога, де знаходиться Його престол (2 Кор. 12:2–4). У цих віршах Павло в третій особі розповідає про те, як він був піднятий до третього Неба, у рай, де чув дивовижні й таємничі слова, які неможливо зрозуміти людям. Можна також припустити, що він бачив речі, які не міг описати звичайними людськими словами.
НЕБЕСА — ЦЕ МІСЦЕ НЕВИМОВНОЇ КРАСИ
Перші два розділи в Біблії розповідають, як Бог створив досконалий світ як домівку для створених Ним людей. Перший дім перших двох людей називався «Еденський сад», або «рай». Як ми зазначали, третє Небо також називається «рай». Тому, коли люди використовують термін «рай», вони мають на увазі місце незвичайної краси.
Останні два розділи в Біблії розповідають про те, як Бог створить досконалий світ для викупленого людства (Об. 21–22). У цих розділах апостол Іван пропонує нам коротку, але яскраву розповідь про святе місце, Новий Єрусалим. Іван бачив, як він спускався з Неба від Бога, прикрашений, як молода для свого нареченого (Об. 21:2). Його враження від цього міста неможливо описати, воно приголомшує уяву. Адже на відміну від усіх земних міст воно наповнене «Божою славою». Тому, коли християни думають про Небеса, вони часто думають про славу.
Сяйво цього міста подібне до блиску коштовного каменю, чистого, як кришталь. Мури зроблені з ясписа; саме місто — з чистого золота, подібного до чистого скла; підвалини муру прикрашені різними коштовними каменями. Кожна з дванадцяти брам зроблена з однієї перлини. Вулиці також із чистого золота, прозорого, як скло. Це місто дуже велике. Воно однакове за довжиною, шириною і висотою, що дорівнюють приблизно 2250 кілометрів. Від престолу, на якому сидить Бог і Агнець, витікає ріка життя, чиста, як кришталь. На обох берегах річки росте дерево життя, листя якого призначені для зцілення народів. Місто не має потреби в сонці чи місяці, тому що Божа слава освітлює його. Там не буде ночі. Це буде світ неперевершеної величі. Його мешканці житимуть вічно й насолоджуватимуться найвищим щастям, яке навіть неможливо уявити.
Біблія описує престол Отця і його місцерозташування в Новому Єрусалимі, який спустився на оновлену землю (21:2–3). Новий Єрусалим стане столицею нової землі. На івриті слово «Єрусалим» означає «місто миру». Новий Єрусалим кардинально відрізнятиметься від земного Єрусалима, який рідко відповідав своїй назві. Новий Єрусалим — це місто, якого очікував Авраам (Євр. 11:10). Саме в цьому величезному місті Христос готує місце для кожного віруючого (Ів. 14:2).
НЕБЕСА — ЦЕ МІСЦЕ РАДІСНОГО ЗІБРАННЯ
Там будуть викуплені люди всіх часів (Об. 21:24). На Небесах ми спілкуватимемося з людьми по‑справжньому важливими, які прикрасили землю своєю присутністю. Лишень уявіть, як ви віч-на-віч зустрінетеся з Енохом, Ноєм, Авраамом, Саррою, Мойсеєм, Давидом, Петром, Марією, Лідією і Павлом. Скільки часу піде на те, щоб вони розповіли вам свою історію? Дарма, адже попереду у вас буде вічність!
Ми там зустрінемо й упізнаємо любих нам людей. Адже на горі Преображення Мойсея та Іллю можна було впізнати, і вони навіть зберегли свої земні імена. Учні після воскресіння Христа також легко впізнали Його. Марія знала Його голос (Ів. 20:11–16). Хома впізнав Його зовнішній вигляд (Ів. 20:27–28). Тому ми можемо з упевненістю припустити, що на небесах наші стосунки зі знайомими й близькими нам людьми будуть тривати.
Чи будуть на Небесах подружні стосунки? Ісус прямо сказав, що після воскресіння люди не будуть уже одружуватися. Ми будемо на небесах як ангели (Мт. 22:29–30). Виникає запитання: чи будуть викуплені люди позбавлені переваг, пов’язаних із подружніми стосунками? На Небесах викуплені люди не матимуть потреби ні в чому хорошому. Адже квінтесенцією подружжя є любов. А втіленням радості є здатність виявляти свою любов. Тому ми можемо бути впевнені, що на Небесах усім вистачить любові, радості й задоволення. Там ніхто не відчуватиме себе самотнім, порожнім і нелюбимим. Ми можемо довіритися милосердному Творцеві, який придумав подружні стосунки для радості в цьому житті, у тому, що Він зробить щось набагато краще в майбутньому житті.
НЕБЕСА — ЦЕ МІСЦЕ ДІЇ
Попри те, що Небеса будуть місцем відпочинку, це буде відпочинок від перевтоми й розумового напруження, а не від справ і роботи.
Приємно думати, що нам не доведеться жити за розкладом або важко працювати по вісім або десять годин щодня. На Небесах ми відпочинемо від такої праці. Водночас наше перебування на новій землі дасть нам можливість узяти участь у багатьох інших справах. Можна тільки уявити, що це будуть за справи. Адже Адамові і Єві до гріхопадіння було доручено багато роботи, яку прокляття гріха згодом перетворило на непосильну працю й страждання (Бут. 3:17–19). У новому житті у нас з’явиться безліч можливостей для того, щоб зростати у своєму пізнанні й розумінні не лише Бога, але й усього Всесвіту. Як радісно думати про те, що ми зможемо дослідити цей величезний Усесвіт, що з’явився завдяки одному лише слову нашого Бога-Творця.
НЕБЕСА — ЦЕ МІСЦЕ ЗВІЛЬНЕННЯ
Один із найбільш вражаючих аспектів небесного міста стосується того, чого там нема. У Книзі Об’явлення ми знаходимо кілька прикладів того, чого «не буде»: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре» (7:17), «…і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде» (21:4). Смерть, останній і найстрашніший ворог людини, уже не сіятиме жах у серцях, як це було протягом тисяч років людської історії. Вона буде кинена в озеро огняне, а ми залишимося в недосяжному для неї світі (Об. 20:14).
ВИСНОВОК
Лише праведні, ті, чиї імена записані в Книзі життя Агнця, увійдуть у це святе місце (Об. 21:27). Лише імена тих, хто був обмитий кров’ю Агнця, записані в Книзі життя Агнця. Двері буде зачинено для всіх неправедних, які відмовилися увійти через одні-єдині двері — Ісуса Христа.
Однак важливішим, ніж зовнішня краса небесного міста, важливішим, ніж спілкування зі святими всіх часів, важливішим від звільнення від болю, страждань і смерті, буде той факт, що ми перебуватимемо в присутності Самого Бога й відчуємо блаженство, побачивши Його обличчям в обличчя. Свята Трійця — Отець, Син і Дух Святий — будуть нас зустрічати там. Кожний із Них стане предметом нашого захоплення, і ми будемо насолоджуватися неперервним спілкуванням із Ними всю вічність (21:3–4; 22:3–4).
Гарольд Ролінгс
Ролингс Г. Основы баптистского вероисповедания. Толкование ключевых библейских доктрин. — Ровно: ПП ДМ, 2010. — С. 285–290.
