Запитання, чи варта Біблія довіри, здається риторичним. Для християн (маю на увазі свідомо віруючих, переконаних послідовників Ісуса з Назарета) відповідь є очевидною — «так». Для атеїстів, агностиків або номінальних християн ця книга, у кращому разі, буде славетною пам’яткою світової релігійної літератури, а в гіршому — невдалою та сповненою помилок збіркою міфів та легенд стародавніх євреїв. Підійти до питання про вірогідність біблійного тексту нейтрально, відмежуватися від позиції, сформованої наявним світоглядом, є вкрай важкою справою.
Особисто я вірю в те, що Біблія є надприродною книгою, і тому сприйняття її сутності також має прийти в надприродний спосіб. І коли це відбувається, потреба в доказах на користь біблійної правди якщо не зникає на 100 %, то, принаймні, суттєво зменшується. Уважний читач та дослідник Святого Письма, відчувши на собі та перевіривши на власному досвіді потужний вплив Біблії, навряд чи потребуватиме спеціальних аргументів щодо її правдивості та актуальності. Утім, не бажаючи впадати в крайнощі та розуміючи, що навіть надприродна віра містить певні раціональні аспекти, маю бажання поділитися вісьмома причинами, що спонукають християн із різних конфесій сприймати Біблію як одкровення від Бога або як натхненне Богом Слово.
Унікальність походження Біблії
Біблія складалася поступово протягом близько 1500 років. Не дивно, що для її написання знадобилася участь понад 40 людей. Більшість із них жили в різний час і, відповідно, не були знайомі одне з одним. Крім того, вони мешкали в різних місцях (в Азії, Африці та Європі), мали різний статус (серед них є царі та рибалки, пастухи та лікарі, митники та політики). А ще, їхня літературна творчість відбувалась у різних умовах (у мандрівках, у тюрмі, у вигнанні) та здійснювалась різними мовами (арамейською, староєврейською та старогрецькою). Фактично, історія не знає жодної книги, яка з’явилася б таким незвичайним способом. А якщо, навіть, і існувала б подібна збірка, то вона, певна річ, була б схожою на листа, який від імені дяді Федора писали його батькам із Простоквашина кіт Матроскін та пес Шарик…
Унікальність біблійної єдності
Так само, як в тілі людини різні органи з’єднані в одне ціле, книги Біблії формують гармонійне, вільне від протиріч та суперечностей оповідання про Бога, Його задум, розкривають таємниці минулого, теперішнього та майбутнього. Це не означає, що різні уривки цієї книги однаково прості за змістом та зрозумілі за значенням, тим більше, що сучасні читачі знайомляться з цією книгою в перекладі на знайому мову, завдяки чому розуміння часом може стати важчим, ніж передбачалося в оригінальному тексті.
Блаженний Августин мав це на увазі, коли казав: «Коли тут чи там я стикаюсь із тим, що начебто суперечить істині, я не сумніваюсь, що або той, хто переписував, припустився помилки, або перекладач неточно переповів ідею оригінального тексту, або ж власне я недостатньо розумію його».
Унікальність актуальності Біблії
Тисячі книг були написані та видані в нашому світі, та більшість із них поринула в небуття протягом одного-двох поколінь. Є багато сенсаційних книг, що привертають увагу читачів більшою мірою, ніж Святе Письмо. Але скільки існує книг, що давно пережили свою епоху й, попри все, із надзвичайним інтересом сприймаються великим колом читачів? Які середньовічні книги видаються сьогодні великими тиражами та перечитуються багатьма своїми прихильниками з різних прошарків суспільства? Або ж скільки класичних творів ще регулярно досліджують (не лише вчені та страждаючі від цієї недолі студенти)? І все це — попри те, що Біблія складалася мовами, незрозумілими для сучасних читачів, а її авторами були представники нечисленного та непомітного народу на Близькому Сході!
Унікальність передачі Біблії
Оригінальний біблійний текст фіксувався на відносно недовговічному матеріалі. Через це автографи (записи, зроблені власне Мойсеєм, Давидом, чи, скажімо Петром і Павлом) не збереглися до нашого часу. Втім, ми маємо рекордно велику кількість копій-рукописів (до винайдення друкарського верстата Біблію переписували від руки). Уявіть собі, що сьогодні нам доступні близько 4000 манускриптів повного тексту Нового Завіту та приблизно 13000 окремих його фрагментів! Це перевищує сумарну кількість усіх уцілілих до сьогодення рукописів творів будь-яких десяти античних класиків. Понад те, для класичного твору античності вже десять манускриптів, що дожили до наших днів, — сенсація.
Протягом тривалого часу була популярною думка, що доступний нам текст Старого Завіту не є точним через те, що найстаріший манускрипт, з якого робили переклади, був датований приблизно Х ст. після Р. Х. Яким же був подив світової спільноти, коли в 1947 р. в Кумранських печерах неподалік Мертвого моря були знайдені сувої зі старозавітними текстами віком близько 1900 років, що збереглися майже неушкодженими й зміст яких практично на 100 % збігався з текстом згаданого вже нами манускрипту!
І це — не випадковість, бо в процесі переписування Біблії спеціально призначені для цього люди мали дотримуватися найсуворіших правил: не писати жодного слова з пам’яті без звіряння з оригіналом, підраховувати кількість кожної з літер у тексті та інше. Якщо, скажімо, загальна кількість певних літер або слів не збігалася з відомим заздалегідь числом, то рукопис знищували й робота розпочиналася заново! Унаслідок такого дбайливого ставлення до тогочасного «копіювання» кількість текстуальних відмінностей у різних рукописах була зведена до мінімуму (1 буква на 1580 букв у Старому Завіті та 1 буква на 1000 букв у Новому). Крім того, більшість відмінностей у манускриптах пов’язана з порядком слів та орфографічними недоліками, що не впливають на зміст чи сутність жодного з ключових аспектів віровчення. Таким чином, суворий контроль та пошана до тексту Божого Слова зберегли Біблію від руйнівного впливу часу.
Унікальність поширення Біблії
Біблія повністю чи окремими частинами перекладена більш ніж на 2000 з 5000 мов світу. Повний переклад Старого та Нового Завітів здійснено на 318 мов. Жодна з книг навіть не наблизилась до подібних рекордних показників!
При цьому, неодноразово траплялися спроби знищити Біблію, припинити її існування в принципі. Наприклад, у 303 р. після Р. Х. римський імператор Діоклетіан видав наказ про знищення Біблії та християн, які її ховають. Біблії вилучали та спалювали, християн позбавляли громадянських прав і свобод. Проте вже через 25 років імператор Костянтин замовив виготовити 50 примірників Святого Письма за державний кошт!
Схожа історія трапилась і з французьким філософом Вольтером, який стверджував, що через якихось 100 років християнство припинить своє існування та відійде в небуття. Але вийшло навпаки: через 150 років після смерті Вольтера Женевське біблійне товариство саме в домі видатного філософа та на його ж друкарському верстаті видавало Біблію неабиякими накладами!
Літературна унікальність Біблії
Відомо, що деякі мови (наприклад, німецька та англійська) остаточно сформувалися в сучасному вигляді під впливом перекладів Біблії. Поширення християнства та активне використання Біблії рідною мовою того чи іншого етносу стало визначати норми вживання слів та словосполучень. Слов’янська ж писемність узагалі виникла завдяки Біблії: у IX ст. брати-місіонери Кирило та Мефодій, «просвітники слов’янські», здійснили переклад Біблії на мову стародавніх слов’ян. Для цієї мети вони, фактично, склали новий алфавіт — глаголицю, а пізніше створили кирилицю на основі грецького алфавіту.
До того ж, оскільки сама Біблія є, по суті, збіркою 66 книг (39 у Старому та 27 у Новому Завіті), то читачі можуть відчути в ній смак найрізноманітніших жанрів. Це поезія Псалмів і лірика Пісні над Піснями, філософія Екклезіяста й мудрість Приповістей Соломона, історичні нариси з книг Царів та Хронік і законодавчі документи книг Вихід та Левит, епістолярні шедеври апостольських листів і драматичні сюжети книг Йова та Об’явлення. Важко назвати іншу відому та впливову книгу, що містила б таке розмаїття способів висловлення авторської думки.
Унікальність біблійної моралі
Незважаючи на те, що Біблія була написана людьми, вона містить ідеї, які навряд чи можна було б очікувати від звичайних людей. Вона категорична стосовно зла та гріха, які розглядаються нею як бунт проти Святого Бога та Його волі. Біблія не ідеалізує своїх героїв, але правдиво переповідає про їхні очевидні слабкості та падіння. Ось чому нам відомо й про перелюб царя Давида, і про зречення апостола Петра. Або візьміть, приміром, заповідь про ставлення до ворогів, де Христос закликає: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт. 5:44). Відсутність подібних принципів у священних текстах інших релігійних книг підкреслює ще раз неповторність та унікальність біблійного одкровення.
Унікальність біблійної точності
Оскільки біблійні оповідання торкаються конкретних історичних постатей та пов’язаних із ними подій, слід зазначити відповідність цих описів фактам, що доступні сучасній історичній науці. Наприклад, тривалий час критики намагалися спростувати достовірність перших п’яти книг Біблії, стверджуючи, що за часів Мойсея, якого вважають їхнім автором, ще не було писемності. Згодом, у 1964 р. два професори Римського університету Паоло Маттіа та Джованні Петінато розпочали археологічні пошуки в північній Сирії, у ході яких було знайдено близько 17 000 глиняних табличок часів царства Ебла, що існувало приблизно в 2300–2250 рр. до Р. Х. На цих табличках, що були створені за тисячу років до Мойсея, тогочасні мешканці Ебли фіксували свої закони та історію.
Ще більш уражаючим є наявність у Біблії численних передбачень або пророцтв, у яких описувалися події, що мають відбутися в майбутньому. Наприклад, в окремих пророцтвах, що були записані за 700–500 рр. до Р. Х., з унікальною точністю описано такі факти із земного життя Ісуса Христа, як Його чудесне народження від Діви (Іс. 7:14, Мт. 1:18, 22-23) у місті Віфлеємі (Мих. 5:2, Лк. 2:1-7), Його урочистий в’їзд у Єрусалим на віслюку (Зах. 9:9, Мт. 21:1-8), понівечення Його тіла перед розп’яттям (Іс. 53:3, Мт. 27:27-31) та місце Його поховання після смерті (Іс. 53:9, Мт. 27:57-60). Імовірність випадкового здійснення цих та інших пророцтв (загальна кількість котрих перевищує 6000, із яких понад 3000 вже здійснилися) є настільки низькою, що недарма великий фізик та математик Ісаак Ньютон зазначив свого часу: «У Біблії я бачу набагато більше ознак достовірності, ніж у будь-якому творі зі світської історії».
Насамкінець, хоча Біблія не є науковим трактатом чи підручником із фізики, проте факти, зазначені в ній, відповідають сучасним науковим уявленням про світ. Так, в одній із найдавніших книг Святого Письма — Книзі Йова (26:7) сказано про Бога, що «на нічому Він землю повісив». Іншими словами, Йов знав про космологію більше, ніж його сучасники, які ще століттями стверджуватимуть, що Земля спирається на китів, слонів та черепах!
Кожна з наведених причин спонукає неупередженого читача Біблії замислитись над тим, що книга, яку він тримає в руках — непересічна та варта особливої уваги. Саме це мав на увазі апостол Павло, коли писав: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16-17).
Утім, як уже зазначалося на початку нашої розмови, найпереконливіші докази вірогідності Біблії отримають ті, хто вирішив перевірити силу її свідчень на власному досвіді. Отож, бажаю вам нових відкриттів та прогресуючої впевненості в правдивості та надійності Божого Слова!
Олександр В’ялов, засновник приватної загальноосвітньої школи «Початок мудрості» (м. Харків), священнослужитель