Практично в самому центрі столиці сусідньої нам держави — на Болотному майдані в Москві — розміщена скульптурна композиція «Діти — жертви пороків дорослих». За словами автора цього ансамблю, художника зі світовим ім’ям Михайла Шемякіна, композиція задумана «як символ і заклик до боротьби за спасіння нинішнього та майбутнього поколінь… Багато років стверджували й патетично вигукували: «Діти — наше майбутнє!» Однак, щоб перелічити злочини сучасного суспільства перед дітьми, знадобилися б томи. Я, як художник, цим твором закликаю подивитися навкруги, почути й побачити ті прикрості й жахіття, яких зазнають діти в наш час. Не будьте байдужими, боріться, робіть усе, щоб зберегти майбутнє наших дітей».
Скульптурна композиція складається з п’ятнадцяти фігур. У центрі дві золотисті фігурки — хлопчик і дівчинка. Вони гарні, веселі, охайні, але очі в них зав’язані. Діти не знають, куди йти, і простягають руки в надії на допомогу. Але навколо дітей зібралося скопище монстрів, вони розміщені півколом і ніби насуваються на них. Страшні й зловісні фігури уособлюють ті негативні прояви й тенденції, які діти можуть спостерігати у своїх батьків, дорослих друзів, кіногероїв, спортивних кумирів тощо.
Символічно, що під ногами в дітей лежать збірочки поезії Пушкіна і народних казок, а фігури пороків нагадують героїв сучасних дитячих мультфільмів.
Для втілення свого задуму показати вселенське зло й закликати до боротьби з ним скульптору довелося вирішити непросте завдання — надати абстрактним поняттям завершеної матеріальної форми. Спираючись на відомі з часів середньовіччя художні засоби, він досягнув цього через створення алегоричних фігур гротескного характеру — усі скульптури з людськими тулубами й незвичайними головами.
Тут можна побачити як традиційні, так звані «вічні» пороки (злодійство, проституція, п’янство, жебрацтво, неосвіченість), так і сучасні, такі як, наркоманія, пропаганда насилля, садизм, експлуатація дитячої праці тощо. Над цим сонмом пороків підноситься скульптура, що уособлює чи не найгірший із них — байдужість: «Нічого не бачу, нічого не чую, нічого нікому не скажу».
Загалом відразливі образи привертають увагу великою кількістю дуже точно підібраних деталей, які змушують відразу ж подумки проводити паралелі з ознаками й наслідками того чи іншого пороку, відзначаючи їхню повсюдну присутність, нав’язливість, агресивність і небезпеку.
Так торбинка з написом «офшор» і банківськими реквізитами на плечі в постаті з свинячою головою, що представляє Злодійство, вказує не лише на пряме значення цього пороку (крадіжку або грабунок), але й на хабарництво, жагу до накопичення матеріальних цінностей, завищену оцінку цінності матеріальних речей і грошей.
Непробивний панцир на тілі постаті з головою носорога, що символізує Садизм, нагадує нечутливість дорослих до поривань дитячої душі, бажання в усьому домінувати, придушувати будь-яке волевиявлення, тиражувати власні комплекси й помилки.
Проституція (потворна жінка із жаб’ячою головою) в широкому значенні — це аморальність і лицемірство, коли немає справжніх почуттів і емоцій. Формується ж лицемірство з дрібничок: з критики гостей, які щойно залишили ваш дім, чергової посмішки, звичного «скажи, що мене немає».
Від дня встановлення й досі в пам’ятника було і є багато недоброзичливців. Кілька разів його навіть намагалися зруйнувати, і тому тепер він обгороджений і перебуває під охороною. Такі люди вважають, що вищеназвані образи негативно впливають на дитячу психіку, а дорослі не отримують від них ніякого естетичного задоволення.
Проте, мабуть, хоча б іноді варто подивитися й замислитися над тим, на кого перетворюється людина, яка всупереч Божим заповідям дозволяє собі вчиняти порочні дії, а також про те, що бачать у нас наші діти. Адже хто, як не ми — батьки й учителі — покликані вберегти їх від впливу цих пороків за допомогою християнського виховання, настанов, напучування, а головне — власного прикладу.