Автор Софія Прокопчук, вихователь-методист Рівненського навчально-реабілітаційного центру “Особлива дитина”
Мета
Освітня: продовжувати розкривати зміст поняття «милосердя» як однієї з основних духовно-моральних якостей людини.
Розвиваюча: розвивати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших з позиції християнства, спонукати учнів проявляти милосердя у повсякденному житті.
Виховна: виховувати у дітей одну із важливих морально-духовних якостей — милосердя, допомогти їм зрозуміти, що людина — особливе творіння Боже.
Обладнання: демонстраційний матеріал, технічні засоби навчання, фонограма пісні «Віднайди скарб».
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Хвилинка знайомства з гостями
Вихователь. Діти, сьогодні до нас прийшли гості.
Отож, будьмо знайомі!
В нашій групі є Софійка.
Тут ви бачите Андрійка.
Є Сергій і є Іван,
Два Михайлики, Богдан,
Олександр, Ірина.
Є у нас Людмила.
(коли вихователь представляє учня, він встає й усмішкою вітається з гостями)
Кожен мрію свою має
І в майбутньому бажає:
(учні продовжують з місця)
Добрим бути, справедливим,
Працьовитим, не лінивим.
Рідну мову свою знати,
Старших завжди поважати.
Свого ближнього любити.
З усіма у мирі жити!
ІІ. Основна частина
1. Бесіда
Вихователь. Усі ви прагнете бути хорошими людьми. Дуже хочеться почути від вас, яка ж вона — хороша людина? (Відповіді учнів: добра, чуйна, весела, ввічлива, лагідна, милосердна, слухняна тощо.)
— Ми вчимося любити, бути добрими, ввічливими, працьовитими, вчимося берегти наше здоров’я, бути справедливими і співчутливими. Прагнемо завжди бути хорошими людьми.
2. Пошукова робота
Вихователь. Дуже приємно, що в підготовці до цього заходу брали участь усі. Кожен із вас підготував інформацію про милосердя. Що ж, будь ласка, запрошую вас до створення стінгазети «Про милосердя».
Учні зачитують короткі повідомлення про милосердя і залишають їх на заздалегідь підготовленій стіннівці.
Милосердя — це милість серця, жалісливість, м’якість, співчуття, ніжність, любов до людей.
Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукуватися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття стосовно сироти, інваліда, тяжкохворої людини, людини похилого віку, людини, яка потрапила в біду.
Милосердя — це безкорислива допомога ближньому, яку людина здійснює від щирого серця.
Милосердя — це не слабкість, а сила, тому що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомогу. Бо здатність співчувати, співпереживати — це ознака духовної зрілості особистості.
Милосердя — одна з найголовніших чеснот, що розглядається як Божа благодать, яка сприяє подоланню людської гріховності. Зводиться до співчуття, любові до ближнього, правдолюбства, реальної доброчинності щодо знедолених.
3. Робота в групах
Учнів об’єднують у дві групи. Вихователь дає кожній групі конверт із завданням. За певний проміжок часу учні в групах прочитують оповідання й опрацьовують запитання для роздумів і обговорення.
1 група
Оповідання В. Сухомлинського «Підлога буде чиста. А душа?»
Першокласниця Марійка, прийшовши додому, побачила, що підлога в кімнатах чиста, аж блищить.
— Як у нашому класі після уроків, — сказала мамі Марійка.
Хтось постукав. Мама відчинила двері. До хати ввійшла сусідка — престара бабуся Христина.
Бабусі вісімдесят дев’ять років. У неї сім синів, три дочки, багато внуків і правнуків. Мама низько вклонилася бабусі Христині, узяла її під руку й повела до вітальні. Жахнулася Марійка: надворі дощ, взуття у бабусі брудне, — там, де пройшла бабуся, розпливлися калюжі.
Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:
— А ми б до класу з такими брудними черевиками не впустили… Підлога ж мусить бути чиста…
— Підлога буде чиста, доню… А душа? — тихо сказала мама.
Запитання для роздумів та обговорення:
1. Чи знаєте ви когось подібного на Марійку?
2. Чи хотіли б ви дружити з Марійкою? Відповідь обґрунтуйте.
3. Що найважливіше для Марійки? Чому ви так думаєте?
4. Яким би став світ, якби всі були такі, як Марійка?
Вихователь після обговорення учнями оповідання підсумовує сказане з позиції християнства.
Вихователь. Ніколи не можна залишатися байдужим. Саме байдужість — душевна вада Марійки. Байдужості протистоїть: співчуття й уважність, уважність до тих, хто тебе оточує, зацікавленість ними, занепокоєння тим, що з ними відбувається, милосердя.
Це те, що є дуже важливим для кожного з нас. Сам Господь показав усьому людству приклад безмежної любові, великого милосердя. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
2 група
Оповідання В. Осєєвої «Просто бабуся»
Вулицею йшли хлопчик і дівчинка. А попереду йшла бабуся. Було дуже слизько. Бабуся послизнулася і впала.
— Потримай мої книжки! — гукнув хлопчик, передаючи дівчинці свій портфель, і кинувся на допомогу бабусі.
Коли він повернувся, дівчинка запитала його:
— Це твоя бабуся?
— Ні, — відповів хлопчик.
— Мама? — здивувалась подруга.
— Ні!
— Ну, тітка? Чи знайома?
— Та, ні ж-бо, ні! — відповів хлопчик. — Це просто бабуся.
Запитання для роздумів та обговорення:
1. Чому дівчинка подумала, що це рідна бабуся хлопчика?
2. Чи допомагав хтось із вас тому, хто не мав можливості вам віддячити?
3. Чи допомагали вам незнайомі люди? Наведіть приклад.
4. Якби всі, кого ви знаєте, завжди допомагали іншим, як, на вашу думку, змінилося б наше місто (село)?
Вихователь після обговорення учнями оповідання підсумовує сказане з позиції християнства.
Вихователь. Співчуття, милосердя виражається в потребі допомагати іншим. Милосердній людині не властиво відступати від допомоги іншим при думці про власні проблеми. Коли вона бачить іншого, то легко уявляє рідних людей або себе на його місці. Звідси й виникає потреба — допомогти, проявити милосердя. «І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і оздоровляючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався над ними…» (Мт. 9:35–36). Нам відомо, як проявив милосердя до всіх людей Син Божий — Ісус Христос. Він свідомо прийшов на землю в тілі людини, прожив досконале життя, помер на хресті, заплативши за наші гріхи, воскрес із мертвих і зараз пропонує всім нам дар вічного життя. Яка велика й незбагненна любов Христа!
4. Асоціативний кущ. Гра «Я вибираю»
Вихователь. Усе в житті і, власне, саме життя має свій початок. Річка починається зі струмочка, подорож — з першого кроку, мелодія — з першої ноти, будинок — з першої цеглини.
Учениця читає напам’ять уривок із вірша Г. Левицької «Право вибирати».
Закони діють не зважаючи на те,
Чи знаєш ти про них, а чи не знаєш!
Весною дивно яблуня цвіте —
Чи восени ти груші там шукаєш?!
Чи знає глина більше, як гончар?!
Чи може глек себе розмалювати?!
Отець Небесний дав людині дар:
Розкуту волю, право вибирати!!!
Що вибираєш? Злість, а чи любов?
Прокляття, смерть, а чи благословення?!
До тебе Бог говорить знов і знов…
У Нього стільки милості й терпіння!
Вихователь. «Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його» (Екл. 11:1). Іншими словами, здійснюй милосердя, і це добро повернеться до тебе з роками…
З Божої милості ми прокидаємося зранку, і поки ще тишу нашої кімнати не замінив гамір дня, наш душевний спокій не порушують різноманітні проблеми, наше серце чисте, ми маємо можливість вибору (звучить мелодія). Уявімо собі, що зараз ранок. Ваш спокій ще не порушено. Що оберете ви в супутники на цілий день? Яка чеснота необхідна вам, щоб гідно прожити ще один день, дарований Господом?
Учні один за одним підходять до дошки, на якій розміщені смужки паперу із надрукованими словами: любов, радість, доброта, лагідність, послух, терпіння, справедливість, прощення, працелюбність, заздрість, жадібність, користолюбство, ненависть, байдужість, жорстокість, брехливість, сум, і зображення серця із написом у центрі «милосердя». Кожен учень обирає одне зі слів, розміщує біля «серця» й аргументує, чому він обрав саме цю чесноту.
— Людина, у серці якої є усі вибрані вами чесноти, — дуже щаслива людина. Вона завжди відкрита до людей, до їхніх переживань. І навпаки, якщо в серці людини мають місце ті негативні якості, які ви свідомо залишили ось на цій частині дошки, то така людина не має спокою, радості у житті. Її серце темне від злоби, від байдужості, ворожнечі.
На дошці біля негативних якостей, які залишилися, вихователь розміщує серце чорного кольору.
5. Вправа «Відкритий мікрофон»
Завдання: закінчити думку «Бути милосердним — це…»
(Наприклад: бути добрим; вміти співчувати; провідати хворого; допомогти людині похилого віку; уміти жертвувати тощо.)
Вихователь. Так, усе, що ви сказали — це не що інше, як прояв милосердя. Скажіть, будь ласка, чи в час, у який ми живемо, люди милосердні? (Учні обмінюються думками.)
— Уважно вас вислухала й роблю висновок, що ви правильно міркуєте. Господь заповідав нам «любити один одного» (Гал. 5:14), «Любов’ю служити один одному» (Гал. 5:13), бо «Любов не чинить зла ближньому» (Рим. 13:10).
Учні напам’ять читають уривок з вірша Ю. Вавринюка «Любити ближнього».
Учень. Любити ближнього — як складно і як просто.
Не з примусу, не з шани чи за щось.
Прийти до нього в дім хорошим, добрим гостем
І запитати: «Як тобі жилось?»
Учениця. І просто усміхнутись. Просто дати руку.
Не треба жертви — крихітку тепла.
Любити ближнього — ділити разом муку,
Яка у серці раптом проросла.
Учень. Любити ближнього — сказать йому про Бога,
Що Він один — любов понад усе,
Що наші всі проблеми, весь тягар, тривоги,
Він на Собі з любов’ю понесе.
6. Хвилинка творчості
Вихователь. У кожного на столі лежить смужка паперу. Візьміть її, будь ласка. А тепер повторюйте за мною усі дії. (Вихователь показує.) Складіть смужку навпіл. Тепер розгорніть і загніть усі чотири кутики. Що у вас вийшло? Так, ви виготовили деталь. І ось я складаю ці деталі, що у нас виходить? Чудова квітка! Як ви думаєте, для чого ця квітка? (Міркування учнів уголос.)
Так, цією квіткою можна прикрасити класну кімнату, її можна подарувати. Мені ж дуже хочеться нею прикрасити нашу стінну газету «Про милосердя».
Діти, подібно до того як ми створили красиву квітку, наш Господь багато тисячоліть назад створив людину. Деталями, з яких створювалась людина — особливе Господнє творіння, були: любов і ніжність, добро і милосердя, співчуття і терпіння, справедливість, послух, прощення, радість. Володіючи такими чеснотами, людина буде обов’язково щасливою. Одна із настанов Господніх — любити справи милосердя. «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Мих. 6:8). Творець наш досконалий у всьому. Він є любов. «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив» (Еф. 2:4).
Учениця. Любіть ви інших, як самі себе,
І ворогам не мисліть злого.
Чого не хочете для себе,
То не бажайте ні для кого.
Уся наука в цих словах,
Святої правди тут скрижалі,
А правди другої нема.
Одну її я тільки знаю.
Учень. Не буде їй повік кінця,
Вона не вмре і не загине,
Бо наш Творець з любов’ю дав
Її для кожної людини.
Вихователь. Якось одна делегація журналістів вирішила зустрітись з Матір’ю Терезою, подивитися на її роботу і зняти репортаж про її місію. Журналісти побачили жахливі умови, у яких працювала й віддавала себе людям ця мужня жінка. Один із них сказав: «Я б і за мільйон доларів цього не робив би». Мати Тереза відповіла: «Я б також цього не робила за мільйон доларів, але я це роблю безкоштовно, бо в моєму серці є любов до цього народу й поклик від Бога».
Ось головна думка, яку я хотіла би донести сьогодні до вас, діти. У доброчинності повинна бути закладена любов і поклик серця. Тільки тоді вона принесе взаємне задоволення, очікуваний результат. Доброчинність або милосердя — це насамперед любов до ближнього.
7. Пісня «Віднайди скарб у кожнім слові»
1. Віднайди скарб у кожнім слові,
Збережи острівець любові,
Обігрій, кого скривдив дуже,
Усміхнись, це неважко, друже.
Приспів
Давайте разом триматись будем
І цінувати кожну мить,
Бо лише з вірою в майбутнє
У цьому світі варто-варто жить.
Будь ласка, усміхніться, дорослі і малі.
Лід ненависті розтане від усмішок на землі.
2. Підніми, може, хтось спіткнувся,
Нагадай, якщо хтось забувся,
Покажи правильну стежину,
Усміхнись — втішить це людину.
Приспів
3. Привітай старця і дитину,
Розділи на усіх хлібину,
Поверни втрачену надію,
Воскреси нездійсненну мрію.
Приспів
Учень.
Не обминіть ніколи людину,
Ні в літню спеку, зимову днину.
Чи велика вона, чи мала —
Не зробіть цій людині зла.
Сніг розтане, лід розкришиться,
А образа в душі залишиться.
Бумерангом повернеться знов.
Тож, будьмо людьми —
Сіймо любов!
Подаймо руку хворим, стареньким,
Погладьмо голівки діткам маленьким,
Бо добра справа — найвища святиня!
Не обминіть людина людину!
ІІІ. Заключна частина
Вихователь. Я вірю в те, що ви обов’язково будете милосердними, бо ваші серця багаті на любов. Без любові милосердя — це порожній звук. Не чекаймо, щоб хтось інший починав проявляти милосердя. Ми почнімо розсівати зерна доброти, щедрості, і світ буде змінюватися. Пам’ятаймо, що «любов — це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, що росте тоді, коли його роздають» (Б. Ферреро «Коло радості»).
«Любов довготерпить, любов милосердствує…Ніколи любов не перестає!» (1 Кор. 13:4–8).