У роки атеїзму в нашій країні одним із аспектів гоніння на Церкву був морально-інтелектуальний терор. Монополізувавши всі гілки культури, атеїстична влада проголосила іменем науки, що Бога немає, а священнослужителям заборонила будь-яким чином захищати свою віру від безбожності. У багатьох церквах проповідь узагалі перестала звучати. Але навіть у найнебезпечніші роки репресій залишалися люди, які служили Богові й захищали віру і Церкву словом, ділом і творами.
Книга «Дух, душа і тіло», завершена в 1945–1947 рр., — це один з чудових творів церковного «самвидаву» того часу. Її автор — архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) (1877–1961).
Учений, хірург, педагог і художник, він прийняв сан священика в час найлютіших більшовицьких гонінь на Церкву, в 1921 р. За мужнє сповідування християнства його неодноразово заарештовували. Багато років він провів у в’язницях і таборах, але завжди пам’ятав про високе покликання лікаря. Лікуючи тлінне тіло, він дбав і про безсмертну душу хворого.
Доля цієї людини неймовірна — у Радянському Союзі архієпископ керував роботою госпіталів!
1945 р. його нагородили медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».
1946 р. за наукову розробку нових хірургічних методів лікування гнійних захворювань і поранень він став лауреатом Сталінської премії з медицини.
1958 р. після тяжкої хвороби осліп, але впродовж трьох років продовжував керувати єпархією, служив у храмі (напам’ять читав богослужебні молитви), без сторонньої допомоги ходив у храм. У вільний час приймав хворих, вражаючи лікарів безпомилковими діагнозами.
У книзі «Дух, душа і тіло» архієпископ Лука просто й доступно пояснює різницю між поняттями душі і тіла й наводить неспростовні докази правильності християнського погляду на людину.
Ця книга допомогла й допомагає багатьом людям знаходити віру та радість в Господі й долати антирелігійні забобони.
Підготувала Надія Доля