Дорогі читачі, шановні колеги!
З Божою допомогою ми підійшли до завершення тематичного циклу «Від моральності до духовності», присвяченого Десяти Божим заповідям. Перед нами остання заповідь: «Не жадай того, що належить твоєму ближньому» — актуальна в усі часи й для кожної людини.
«Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й заздрите — та досягнути не можете, сваритеся та воюєте — та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:1–4).
У своєму листі до християн апостол Яків різко засуджує бажання, які призводять до конфліктів між людьми. Можливо, ці слова звучать для нас занадто різко та категорично? Проте Слово Боже ніколи не буває надміру суворим.
Наше серце кує сотні й навіть тисячі бажань щодня. І щоразу ми стоїмо перед вибором: або наші бажання опанують нами, або ми оволодіємо нашими бажаннями. Або ми постійно домагатимемося свого й при цьому нерідко руйнуватимемо стосунки, здоров’я та й саме життя, або шукатимемо Божої волі, щоб мати спокій душі, чисте сумління і навіть більше — поклоніння Богові своїм серцем і своїми бажаннями. А це і є найвище призначення людини на землі, яке стає найбільшим благом для неї самої.
Ніщо не допоможе втамувати спрагу душі, як тільки жива вода Євангелії.
Немає нічого солодшого й дієвішого, ніж Слово Боже.
Будь-які спроби знайти втіху збентеженому серцю без Бога знову і знову приводять нас до розчарування…
Ісус Христос — Той, Кого найбільше потребує наше серце. «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Пс. 36:4).
Божих благословень вам, дорогий читачу!
З повагою — редакційна колегія