Слоник. Мамо, мені погано….
Мама слоника. Тобі щось болить, синку?
Слоник. Животик…
Мама слоника (стурбовано). Мабуть, ти знову бігав за яскравим жовтим метеликом і з’їв його?
Слоник (сумно, опустивши голівку). З’їв…
Мама слоника. Хіба я тобі не читала з Книги для слонів та слоників, яка їжа для нас, слонів, корисна, а яка — ні?
Слоник. Читала,.. але він мав такий апетитний і зовсім нешкідливий вигляд… Я за ним бігав-бігав, нам було весело й він ніби запрошував: «Скуштуй мене!», ну я і з’їв… Спочатку мені було смачно, я проковтнув і забув уже про нього, але тут раптом почав боліти животик… Мамо, допоможи мені….
Мама ніжно взяла своїм хоботом хобот слоника і пригорнула до себе.
Мама слоника. Йдемо до річки. Тобі зараз необхідно випити багато води, і животик перестане боліти.
Слоник. Справді? Але я не хочу пити багато води, я хочу нею обливатись! Може, є інші ліки від болю в животику?
Мама слоника. На жаль, це єдине, що може тобі допомогти.
Слоник. Мамо, ну чому так? Спочатку було радісно, весело і смачно, а потім — біль у животику й ця бридка вода? (у розпачі запитав слоник). Мені набридло їсти банани, пальмові листки, кокоси, манго та просто зелені листочки. Зранку так тепло світило сонечко, я прокинувся у гарному настрої, бігав за метеликами, радів…і ось тобі на…проблеми…
Мама слоника. Ми вже прийшли. Пий, синку, водичку, тобі стане краще, і я поясню, чому так сталось.
Слоник. Бр-р-р!!! Ненавиджу пити цю воду! Чому я не послухав тебе й забув, що написано про метеликів у Книзі для слонів та слоників? (схлипував слоник і вчетверте набирав воду до хобота).
Слонику дуже хотілось вилити воду на себе фонтанчиком, він дуже полюбляв так робити і вмів робити фонтанчики різної висоти, але…її потрібно було пити… Він благально дивився на маму й чекав, коли вона скаже: «Досить, синку, пити», але мама мовчала й він продовжував пити. Нарешті, відчувши полегшення, слоник вигукнув: «Мамо, у мене нічого вже не болить, я знову можу радіти й бігати!!!»
Мама слоника. Чудово, а куди ти щойно глянув?
Слоник (збентежено). На зеленого метелика… я думав, що ти його не помітила…
Мама слоника. Помітила, він летів за нами, коли ми йшли до річки, але ти не бачив його, тому що був зосереджений на болю в животику.
Слоник (роздратовано). Ну чому вони тут літають перед моїми очима? Якби вони не були такими яскравими й не літали переді мною, я б не звертав на них уваги й не бігав за ними, і не їв би їх!
Мама слоника. Синку, справа зовсім не в метеликах. Ні ти, ні я не можемо заборонити їм літати й розфарбувати їх у інший, неяскравий колір ми теж з тобою не можемо.
Слоник (збентежено). Що ж мені робити, коли я знову побачу гарного метелика?
Мама слоника. Я чекала, що ти запитаєш про це. Тобі потрібно робити те ж саме, що роблять усі слони і слоники — не їсти шкідливої для нас їжі, навіть якщо вона здається смачною й нешкідливою. А в Книзі для слонів та слоників написано, що метелики шкідливі для слонів, — зрозумів мене? (мама лагідно подивилась слонику в очі)
Слоник (дещо невпевнено). Зрозумів… Мамо, для чого ми взагалі їмо їжу?
Мама слоника. А ти як думаєш, синку?
Слоник. Щоб не бути голодними, щоб отримати задоволення від смачної їжі…
Мама слоника. Це так, але ці причини — лише частинка правди. Насправді ми їмо для того, щоб рости, тому нам потрібна їжа, призначена саме для слоників, розумієш? Ти ж хочеш вирости великим і сильним, як твій тато Слон?
Слоник. Звичайно, я хочу бути таким, як тато! Він може дістати з дерева великий кокосовий горіх, тому що вищий за мене. Я теж люблю великі кокоси.
Мама слоника. Ось бачиш, насправді їжа, призначена для слоників, теж смачна, чи не так?
Слоник. Так, я люблю кокоси і… метеликів.
Мама слоника. Добре, давай тепер уявимо, що твій тато Слон з дитинства їв лише метеликів. Як ти думаєш, що б з ним сталось?
Слоник (замислився). М-мм…я думаю, що в нього часто болів би животик, він би назавжди залишився маленьким, був би завжди сумним, як я нещодавно, не зміг би дістати великого кокоса, був би маленьким, слабким… Мамо, я не хочу бути таким!
Мама слоника. Я дуже рада, що ти сам зрозумів це. А як же тепер бути з метеликами?
Слоник (впевнено). Мамусю, я вже не хочу їсти ніяких метеликів, нехай собі літають скільки завгодно перед моїми очима! Я побіг до слоників, які трусять банановий кущ, допоможу їм! Банани — це ж їжа для нас, слоників! Я виросту великим і сильним, як мій тато Слон і дістану для тебе найбільшого кокоса!
Я люблю тебе, мамочко, більше ніж метеликів! (уже з іншого боку галявини вигукнув наш слоник)
Лариса Вісєлєва