13 травня 2011 р. у Києві за підтримки Національної академії педагогічних наук і профспілки працівників освіти та науки України відбувся 1-й Всеукраїнський батьківський форум, організований всеукраїнською громадською організацією «Батьківський Комітет України». У форумі брали участь педагоги, учені, юристи, психологи, журналісти — усі були просто батьками, яких об’єднує турбота за майбутнє дітей.
На форумі обговорювали питання захисту дітей від сучасних негативних тенденцій, протистояння впровадженню антисімейних соціальних технологій, надання допомоги навчальним закладам у виховній та просвітницькій роботі, відродження традиційних сімейних, моральних і духовних цінностей.
Особливий резонанс викликали виступи щодо спроб впровадження в Україні ювенальної юстиції та використання в школах деяких сучасних програм статевого виховання.
Виявляється, однією з головних цілей Євросоюзу й однією з восьми цілей тисячоліття ООН є встановлення гендерної рівності. Під гендерною рівністю розуміють рівність п’яти (!) статей: жіночої, чоловічої, бісексуальної, гомосексуальної і транссексуальної… Спеціалісти зазначають, що колишній термін «стать» (sex) в ООН і ЄC уже замінили на «гендер». Практично в усіх країнах ЄС легалізували гомосексуальні шлюби… Політики з ЄС звинувачують Україну в «дикості»: «нецивілізованій» забороні на усиновлення дітей у одностатеві «сім’ї» тощо. У дитсадках ЄС впроваджується рекомендована програма, у якій передбачається читати малюкам казки про двох закоханих принців. У деяких школах діти бавляться не в дитячі ігри, а в гомосексуалістів.
Очевидно, що такий досвід нам не варто запозичувати, а навпаки — слід активно протистояти впровадженню подібних ідей.
А щодо ювенальної юстиції, то в законопроекті, що подається на розгляд Верховної Ради України, передбачено створити державний орган, що має надзвичайні повноваження для позбавлення батьківських прав, здійснення соціального нагляду над сім’ями, суворого державного контролю не лише над вихованням дітей у школі, але й над діями батьків у сім’ї. Покликана здійснювати захист прав дитини, ювенальна юстиція фактично позбавляє батьків права застосовувати будь-які дисциплінарні заходи стосовно дитини й таким чином дозволяє дітям залишатися безкарними, а тому некерованими. Однак досвід тих країн, де відомство ювенальної юстиції вже працює на повну силу, показує, що воно не сприяє ані зниженню дитячої злочинності, ані зниженню рівня соціальних пороків.
Насправді батьківська влада ґрунтується не на юридичному праві, а на Божому задумі про людину. Батьки зобов’язані, найперше, попіклуватися про душу дитини, налаштувати дитину на те, що вона повинна виконати своє духовне призначення, а не лише прагнути матеріального успіху. Не потрібно боятися говорити з дитиною про Бога, адже попереду на неї чекає вічне життя.
За матеріалами http: //rodkom.org/