I. Формулювання заповіді
Вих. 20:7: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».
Повт. Зак. 5:11: «Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім’ям надаремно».
ІI. Як розуміти Третю Заповідь?
1. Визначення у словнику.
У словнику слово «надаремно» тлумачиться: непотрібно, марно, безрезультатно, безуспішно.
2. Перефразування Третьої Заповіді.
Не потрібно прикликати Ім’я Господа недоречно, даремно й безуспішно, як щось непотрібне й безрезультатне.
3. Позитивне сприйняття Третьої Заповіді.
Якщо використати метод «від протилежного», то Третю Заповідь можна перефразувати так: вимовляй Ім’я Господнє тільки обдумано, зі щирими намірами, лише в позитивному контексті, для хорошої цілі. Ми повинні говорити ім’я Господнє з любов’ю й трепетною повагою: возвеличувати й славити Ім’я Господа (це святе шанування, преклоніння перед Богом). Пс. 66:4: «Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!». Пс. 73:21: «Нехай не відходить пригноблений посоромлений, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!»
ІIІ. «Не призивай Імення Господа надаремно»
1. Що означає недотримання Третьої Заповіді? Недоречно призивати Ім’я Господнє, проклинати Ним будь-кого або ж бажати комусь зла.
Неправдива клятва Іменем Бога, тобто клятва Господом з метою обману, введення в оману, перекручування дійсності, — це спекуляція Ім’ям Господнім.
У старозавітні часи вважалось богобоязністю, коли людина давала клятву Господнім Ім’ям, оскільки подібна присяга була гарантією правдомовності людини, яка дає клятву. Про це Бог говорить у Повт. Зак., 10:20: «Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати».
Ісус Христос у Новому Завіті багато розповідав про Заповіді, пояснюючи глибинне значення кожної з них. Так, про Третю Заповідь Він сказав наступне: «Ще ви чули, що було стародавнім наказане: «Не клянись неправдиво», але «виконуй клятви свої перед Господом». А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, — бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:33–37). Отже, Новий Завіт закликає нас не клястися взагалі, про це ж читаємо й у посланні апостола Якова, 5:12: «А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: «Так, так» та «Ні, ні», щоб не впасти вам в осуд».
Недотримання обітниці, даної Богові: «Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити!» (Екл. 5:3–4).
Неправдиве пророцтво — висловлення надуманих ідей, авторство яких приписують Богові. Чому це недотримання Третьої Заповіді? Тому що Богові та Його Святому Імені приписують неправдомовство, брехню.
Релігійне пустослів’я, тобто рефлекторне вимовляння Імені Господа без духовного таїнства й посвячення себе Господу. Це говоріння Господнього Імені в значенні слова-паразита або ж для емоційної зв’язки слів у реченні. Наприклад, вигуки: «Боже мій!», «О Боже!», «О, Господи!».
Безчесне використання Імені Господнього (наприклад, при магічних заклинаннях, окультних діях, при ворожінні).
Богохульство, тобто паплюження, зневаження Господа. Юдеї навмисно намагалися звинуватити Ісуса в богохульстві, щоб віддати Його на смерть. Про це написано в Мт. 26:65–66: «Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: «Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! Як вам здається?» Вони ж відповіли та сказали: «Повинен умерти!».
Неправдиве обвинувачення було пред’явлено й диякону Степану, про це ми читаємо в Дії 6:11: «Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він (Степан) богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога».
Пустослів’я у молитві. У своїх молитвах ми звертаємося до Господа, до Його Святого Імені, возвеличуючи Бога і Його Ім’я. Щоб не порушувати Третьої Заповіді, ми повинні звертатися до Господа лише з відвертим і чистим серцем. Наші молитви не повинні бути лицемірними, завченими й автоматично висловленими. У молитві неприпустимі загальні фрази й «марне базікання» (див. 2 Петр. 2:18; Юди 1:16).
Господь проти лицемірного поклоніння. «І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь людська, тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається» (Іс. 29:13–14).
2. Чому так важливо зберігати Третю Заповідь? Ім’я Господнє відображає Його сутність і характер. Господь і Його святе Ім’я — єдині й нероздільні. Коли ми надаремно прикликаємо Боже Ім’я, ми тим самим зневажаємо, понижуємо Самого Бога й те, Ким Він є.
Господь святий і Ім’я Його святе, про це написано в багатьох біблійних текстах, наприклад, Пс. 102:1: «Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє — святе Ймення Його!». Святий — означає відокремлений для особливої мети. Бог несумісний із гріхом і повсякденною метушнею. Коли людина згадує Ім’я Господнє у своїх клопотах, вона, цим самим, поєднує Святого Бога й гріховні турботи.
Ім’я Господнє — це наближення до Бога й до Його милості, благодаті й благословення. Ісус залишив нам Своє Ім’я, сказавши: «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню» (Ів. 14:13–14).
Коли ми бездумно прикликаємо Ім’я Господнє у своїх турботах, ми втрачаємо всі ті благословення, до яких маємо доступ в Імені нашого Господа Бога.
ІV. «Бог не залишить без покарання» У другій частині заповіді написано: «…бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно». Це означає, що Господь обов’язково покарає тих, хто не дотримується цієї заповіді.
Прикликання Імені Бога надаремно, на перший погляд, може здатись і звичним щоденним висловлюванням. Мовляв, що тут такого? Невже від Бога буде покарання, якщо ми зайвий раз пригадаємо Його Ім’я під час розмови або суперечки? Насправді, якщо задуматися, то даремне призивання Імені Божого…
…Може образити Господа.
У Новому Завіті Ісус Христос пояснив учням, що підсумком для Десяти Заповідей є дві: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37) і «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:39). Третя Заповідь є доказом любові до Бога. Людина, яка всім серцем любить Господа Бога, не буде прикликати Імені Господнього в повсякденній метушні. Це те ж саме, як закоханий юнак не буде сам і не дозволить нікому зневажливо говорити й використовувати в негативному контексті імені своєї коханої. Призивання Господнього Імені у повсякденних клопотах є приниження і зневажання Бога.
…Може зіпсувати наші стосунки з Богом.
«Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту опускаються!» (Пс. 138:20). Господь називає ворогами тих, хто ображає й безчестить Його Ім’я: «… ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!» (Пс. 73:18).
…Може зіпсувати репутацію Бога в очах оточуючих:
«Бо «через вас зневажається Боже Ймення в поган» (Рим. 2:24). Господь дав повеління, щоб святе Ім’я Його святилось: «Ви ж моліться отак: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє…» (Мт. 6:9).
Покликання християн — звіщати Ім’я Господнє по всій землі, тобто бути свідками Христа: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Це і є виконання Третьої Заповіді!
Роман і Євгенія Сверлови
Із сайту Біблійного дискусійного клубу (http://cogmtl.net)