I. Огляд Четвертої Заповіді
1. Формулювання Заповіді: Вих. 20:8–11: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його».
Повт. Зак. 5:13–15: «Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. Шість день працюй, і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день».
2. Божі обітниці, пов’язані з Четвертою Заповіддю:
Іс. 58:13–14: «Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!»
Звернемо увагу на декілька моментів:
Як Господь називає суботній день:
— день Мій святий;
— приємність;
— день Господній святий;
— шанований день.
Як, на думку Господа, людина може вшанувати суботній день: — ставлячись до суботи, як до святого дня Божого;
— відклавши в цей день свої звичні справи;
— не догоджаючи в цей день своїм примхам;
— не займаючись у цей день марнослів’ям.
Які обітниці дав Господь євреям, які шанують суботній день:
— Господь обіцяв дарувати такій людині розкіш у Господі;
— Господь обіцяв посадити таку людину на висотах землі;
— Господь обіцяв такій людині спадщину Якова, батька його.
3. Структура Четвертої Заповіді:
Повеління:
— пам’ятай, пильнуй;
— святкуй.
Деталі:
— шість днів є робочими днями;
— сьомий день — закінчення/зупинка роботи для всіх і кожного.
Чому сьомий день є днем спокою:
— тому що Господь спочив у сьомий день (і за Його прикладом ми повинні відпочивати один день на тиждень);
— тому що Господь звільнив Свій народ від єгипетського рабства (і хоче, щоб ми у день відпочинку звільнилися від усяких робіт).
4. Що значить «пам’ятати»? Слово «пам’ятати» означає набагато більше, ніж просто властивість розуму щось запам’ятовувати або згадувати. Заповідь закликає до активного виконання Божого повеління, яке вимагає від людини повної самовіддачі в процесі виконання цієї заповіді, а не лише розумової активності.
Субота — день пам’яті про створення і про Бога- Творця, тому дотримання суботи є визнанням того, що світ не є нашою власністю, Бог є Творцем і Господом Всесвіту, а ми повинні підкорятися й служити Господу Богові.
Субота — день пам’яті про вихід з Єгипту, тому дотримання суботи передбачає усвідомлення паралелі між єгипетським рабством і рабством гріха, згадку про нашого Спасителя Ісуса Христа.
IІ. Роздуми про суботу
Субота — це Божий подарунок. Субота є благодаттю, вилитою Господом на Його твориво. Субота була створена для людини: «І сказав Він (Ісус) до них: «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи» (Мк. 2:27).
Згідно з вченням Нового Завіту, Суботою Спокою є Сам Христос, а взаємини з Небесним Батьком за допомогою жертви Ісуса Христа на хресті є виконанням суботи. Кожний, хто приймає жертву Господа Ісуса Христа, входить у спокій Христа.
Про духовний зміст суботи спокою читаємо в Євр. 4:1–11: «Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу. Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї. А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони! Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух, то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець! Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому. Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим».
Запитання 1: Про кого сказано, що «людові Божому залишається суботство»?
Відповідь: Про народ Божий — євреїв, яким був даний Закон Божий як обов’язкова умова Завіту, що Господь Бог уклав із євреями після їхнього виходу з Єгипту. Дехто сьогодні помилково думає, що в даному вірші під народом Божим маються на увазі всі віруючі в Ісуса Христа. Але контекст вірша свідчить про те, що в ньому йдеться саме про євреїв. Якби в посланні, зверненому до євреїв, мова йшла про віруючих в Ісуса Христа, то вони були б названі християнами або учнями, як це було прийнято в ті часи.
Запитання 2: Що значить фраза: для євреїв «залишається суботство»?
Відповідь: Це означає, що вони ще виконують суботу.
Запитання 3: Чому ж для євреїв дотепер залишається суботство?
Відповідь: Тому що вони не ввійшли в спокій Божий через непослух (Євр. 4:6) і невірство (Євр. 3:18–19).
Запитання 4: Коли ж суботство для євреїв закінчиться, і чи закінчиться воно взагалі?
Відповідь: Субота — це спокій Божий. Євреї, які не прийняли жертви Ісуса Христа на хресті, ще не ввійшли в спокій Божий, тому що ввійти в нього й знайти його (Божий спокій) можна лише вірою в Христа Ісуса (Мт. 11:28). Синонімом Божого спокою є спасіння та вічне життя. Протилежністю Божому спокою є вічні муки в аду (Об. 14:10–11).
Запитання 5: Якщо правдива Субота Спокою можлива тільки в Христі, то чим є субота, що її Господь у Своєму законі повелів дотримувати ізраїльському народу?
Відповідь: Старозавітна субота є прообразом Суботи Спокою в Христі, тому що старозавітний Закон має «тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей» (Євр. 10:1а).
IІІ. Субота чи неділя?
Дотепер багато християн сперечаються з приводу того, який день є святим: субота чи неділя, і в який день нам варто поклонятися Господу й збиратися в храмах на богослужіння.
Заповідь про суботу дана була Ізраїльському народу, а не язичникам. Саме тому у Повторенні Закону ця заповідь посилається на вихід євреїв із Єгипту.
Ми, християни, уже ввійшли в спокій Божий через жертву Ісуса Христа. Виконанням старозавітної суботи неможливо заслужити спасіння й прощення гріхів. Господь нас спасає благодаттю через віру в жертву Ісуса Христа, а не завдяки ділам (Еф. 2:8–9).
Ми проводимо богослужіння у неділю — день воскресіння Христа. Є дві вагомі причини, чому християни, починаючи з першого століття нашої ери, збиралися й продовжують збиратися на богослужіння не в суботу, а в неділю:
Ісус воскрес першого дня тижня. Про це можна прочитати в 28-му розділі Євангелія від Матвія, у 16-му розділі Євангелія від Марка, у 24-му розділі Євангелія від Луки і в 20-му розділі Євангелія від Івана.
Учні Христа збиралися в перший день тижня: Ів. 20:19; Дії 20:7; 1 Кор. 16:1–2.
День спокою і день спасіння. День спасіння розпочався з того моменту, коли Ісус Христос умер на хресті за наші гріхи й воскрес у третій день згідно з Писанням. Із цього моменту для людини відкрився прямий доступ до Бога. Цей день уже триває близько 2000 років. І кожний, хто приймає жертву Ісуса Христа, кожний, хто визнає Ісуса Христа Богом, входить у Божий спокій. Слово Боже проголошує: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Кор. 6:2б). Отже, наш день спокою вже почався й триває щодня протягом 2000 років, а не тільки по суботах чи неділях.
«Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ін. 4:24). Це означає, що ми повинні поклонятися Богові не в якімсь певнім місці й не в якийсь певний день, а повсякчас на всякому місці.
Під час дискусії про свята й особливі дні апостол Павло не сказав, що необхідно дотримуватися суботи. Навпаки, він сказав: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання» (Рим. 14:5–6а).
Отже, сьогодні нас повинно більше хвилювати не питання «Який день святкувати: суботу чи неділю?», а «Чи ввійшли ми в спокій Божий через жертву Ісуса Христа?».
Роман і Євгенія Сверлови
Із сайту Біблійного дискусійного клубу (http://cogmtl.net)