Хто є Автором Десяти заповідей?
Існує думка, що Десять заповідей дав людям Мойсей і, взагалі, це все придумали євреї. Є й інша думка. Кажуть, що заповіді придумали церковники або священики. В атеїстичні часи казали: «Заповіді придумали попи, щоб дурманити голови людям». Але в Біблії прямо написано, що заповіді давав Господь.
Вих. 20:1: «І Бог промовляв всі слова оці…»
Абсолютно всі слова, які написані в Слові Божому, сказані Господом. Чому це настільки важливо розуміти?
Наше ставлення до тієї чи іншої інформації суттєво залежить від того, хто є її автором. Пригадайте, як діти реагують, коли до якоїсь вказівки чи прохання додається: «Тато сказав…» або «Мама сказала…»? У даному випадку ми розуміємо, що ні до чого тут попи, ні до чого тут священики, церковники і навіть євреї з Мойсеєм. Мойсей також тремтів перед Богом, коли слухав Його громовий голос.
Ви знаєте, ми з вами – носії постреволюційного синдрому. Його головна ознака: той, хто проти влади, – герой. І якщо влада говорить «так», ми будемо говорити «ні». І це стосується будь-якого вияву влади, починаючи з сім’ї, дитячого садочка, школи. І цей постійний бунт цілком природний для грішного серця людини. В даному випадку краще знати, проти Кого бунтуємо. Всі ці слова сказані Самим Богом!
Досліджуючи 19 розділ книги Вихід, ми пізнаємо, Який цей Господь і чому варто Його слухатися.
Вих. 19:3-4: «Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові…»
400 років єгиптяни тримали ізраїльський народ у покорі, примушуючи до рабської праці. І це єдиний приклад в історії людства, щоб увесь народ (понад 2 млн. чол.) одномоментно, без пролиття людської крові звільнився від рабства. Це було чудо, фантастика! Можливо, дехто з євреїв вийшов і не міг зрозуміти, як так трапилося. Бог, Який вивів Свій народ, – всемогутній Бог!
Вих. 19:4: «…І носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе».
Великий, всемогутній, всесильний Бог часто видається людям далеким і недоступним. Але кого орел носить на крилах? Пташенят! Чиїх пташенят? Своїх пташенят! Кого носять мами на руках, ніжно пригортаючи до грудей? Своїх діток. Господь дає нам гарний і зрозумілий приклад Своєї ніжності і безмежної любові.
Вих. 19:5: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!»
Тут ми бачимо Господа як Пана всієї землі, як Владику всіх владик, як Президента Всесвіту. Часто люди обурюються: «Чого це Він тільки євреїв вибрав!?» Друзі, не лише євреїв. Ми всі – Його власність. Євреї ж мали лише особливе доручення й особливу відповідальність.
Вих. 19:10-13: «І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу. І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий! Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору».
Ці слова говорять нам про те, що Бог – Автор заповідей – є Святим Богом. Грішна людина, коли наближається до Святого Бога, може очікувати лише смерті. Бог – страшний у Своїй святості, Він судить і карає за гріх. Дивовижно, що в цьому одночасно проявляється Божа благодать. Навіть страшний суд буде виявом благодаті Божої, тому що тоді будуть покарані всі Божі вороги, всі злочинці, яких тут, на землі, ніяк не можуть покарати. Але хіба це не була Божа благодать, коли з грішниками, рабами й ідолопоклонниками Господь став говорити, та ще й сказав, що Він їх любить. Він сказав: «Я розкажу вам, як жити на цій землі. Я розкажу вам, як любити Мене. Я розкажу вам, як залишитися живими. Я даю вам Мій закон, Я даю вам заповіді». Це благодатний Бог!
Що таке «заповіді»?
Сучасні синоніми до слова «заповідь» – наказ, вимога, правило, умова. Зрозуміло, що це не просто оголошення. Це слова, сказані великим Автором для того, щоб вони були почуті і неодмінно виконані.
Ви знаєте, це змінює наше ставлення до Слова Божого, коли ми розуміємо, що це постанови, що це не просто роздуми Бога на духовні теми. Господь вступив у завіт зі Своїм народом. Це особливі стосунки. Слово «завіт» означає узи, скріплені кров’ю. В цьому завіті ніколи не було питання про розірвання стосунків. Завіт – це вічні стосунки. У сучасних контрактах, угодах є обов’язковий пункт про розірвання стосунків. Тут розірвання контракту не передбачається. Завітні стосунки – це стосунки великого Бога з народом, який Він обрав назавжди. Після того, коли Господь сказав усі ці слова, Мойсей зібрав народ, він був освячений, були принесені жертви, кров яких була пролита як ознака укладення завіту.
Кому і за яких обставин були дані заповіді?
Кому ж були дані заповіді? Ізраїльському народові, який прийшов до гори Синайської? Яке ж тоді відношення вони мають до нас? Ми вже зазначали вище: «Станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим». Тобто ці слова були сказані євреям для того, щоб вони потім передали це моавитянам, амонитянам, ассирійцям, вавилонянам тощо. Тому ці заповіді мають пряме відношення до нас, українців. Більше того, ці заповіді дані мені і тобі, щоб ми їх чули, виконували і розказали про це іншим.
Дуже важливими є обставини, за яких були дані заповіді. Господь дає людям два дні на приготування. Вони мали подбати про чистоту свого тіла, одягу, налаштуватися емоційно. Вих. 19:15: «Будьте готові на третій день, не сходьтеся з жінками». Господь створив сім’ю з важливою метою – відображати Бога, але, коли треба говорити з Самим Богом, навіть подружні стосунки мають відійти на другий план. Той, хто не має стосунків з Богом і, можливо, думає, що сім’я – це найголовніше, зазнає краху, тому що і чоловік, і дружина мають отримати Слово від Бога, щоб передавати його одне одному, любов від Бога, щоб любити одне одного.
Вих. 19:16-19: «І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі… І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора… І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно…»
Громи, блискавки, Божа сурма, землетрус… Навіщо все це? Чому саме за таких умов мали прозвучати Божі заповіді? – «Щоб чув народ… і щоб повірив» (Вих. 19:9). Іншими словами Бог каже: «Я дуже серйозно ставлюся до Свого Слова. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що хоч Я і люблячий, і ніжний, але Я святий і грізний, і Я хочу, щоб ви боялися Мене». Соломон каже так: «Страх Господній – початок премудрості» (Пр. 1:7). Ви знаєте, слово «страх» має тут широкий спектр, але перш за все людина має просто злякатися Бога, тобто усвідомити, наскільки Він великий і страшний… А потім, коли ми пізнаємо Бога, цей страх стає не тільки страхом від того, що Він такий великий, а й пошаною і повагою до нашого великого Бога. Отже, умови, в яких був даний закон, говорили про те, Яким був Господь, і вони створювали цю повагу і розуміння наскільки важливі заповіді.
Яка заповідь найважливіша?
Найважливішою, безперечно, є перша заповідь. Вона служить фундаментом для всіх інших. Бог починає з цієї заповіді, тому що з цього починається все: «Я Господь Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів!»
Вих. 20:2-3: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!»
Уявіть собі, що молоді люди, хлопець і дівчина, зустрічаються. Хлопець пропонує дівчині руку і серце, але отримує відмову. Чи є сенс далі обговорювати, яким могло б бути їхнє весілля, скільки дітей вони хотіли б мати тощо? Звичайно, ні! Отож, якщо ми не виконуємо першої заповіді, фактично виконання решти заповідей втрачає свій сенс. Якщо в нас, крім Бога, заведуться ще інші божки, то те, що ми нікого не вбили і нічого не вкрали, – значення не має. Ми порушили завіт.
Якщо ви думаєте, що нас, українців, це не стосується, то пригадайте поганські традиції, які глибоко вкорінені в повсякденній практиці. Коли виносять покійника, його обов’язково треба над порогом тричі потрясти. Потім обов’язково треба стільчики перевернути. Кажуть, щоб ніхто не помер. Та якби це допомагало, ми б уже жили вічно. Весною ж християни йдуть на могилки і їжу несуть. Кому? Духам померлих. Звертання до бабок, ворожок, чародіїв, а через них, фактично, до демонів. Ось вам реалії, у яких ми живемо сьогодні. Чи ж це не ідолопоклонство?
Насамперед, Бог «знайомить» людей із Собою, представляється: «Я Господь Бог твій». Давньоєврейською мовою ці слова звучать так: «Яхве Елохім». Що ж означало ім’я «Яхве»? – «Я є, Я – справжній Бог». Уперше Бог відкриває це Своє ім’я Мойсеєві, промовляючи до нього з палаючого куща. В Єгипті було багато богів. Але Бог каже: «То не боги, то ідоли, а Я справжній Бог. Я тобі явився. Піди скажи ізраїльтянам, що ти зустрівся зі справжнім Богом». Це ім’я, крім цього, передає милість, благодать, терпіння, любов, доброту, вірність, правду, прощення, справедливість і праведність. Ніколи таким іменем не зверталися до поганських богів. У нашій мові ми кажемо: «Бог, боги». В нас немає іншого слова, але єврейською мовою ніколи не можна було сказати Яхве про ідольських богів. Це було ім’я лише справжнього Бога. Якщо подумати й уявити собі, що прийшов святий Бог до грішних людей і пропонує людям стосунки з Собою, це просто фантастична пропозиція.
Друге ім’я «Елохім» має закінчення множини і вказує на таємницю одного Бога в трьох особах. Це неможливо осягнути людським розумом. Якщо перше ім’я нам більше вказує на характер Бога, то друге ім’я відкриває нам Його сутність. Таким є Бог завіту.
Далі Господь указує на знамення завіту – «твій». Стосунки з Богом – це і є віра в Бога. Не релігія, не виконання певних ритуалів, а особисті близькі стосунки.
Сьогодні люди не вірять в Бога і пояснюють це тим, що вони Його не бачили. Але ж те, що ми Його не бачили, не значить, що Його немає. Є багато речей, які ми не бачимо і ніколи не побачимо, але ми відчуваємо на собі їхню могутню дію. Урагани робить вітер, проте люди його не бачать, але наслідки відчутні. В дитинстві я боявся грози. Недалеко від нашого дому росли тополі, і вони дуже сильно шуміли, тоді я казав мамі: «Треба зрубати тополі, бо вони вітер гонять». Мені по-дитячому здавалося, що це вітер іде від тополь. Дуже часто ми думаємо, що це все якось так, саме по собі відбувається, але могутня дія Бога видна весь час у житті. Також ми не можемо показати і свого розуму, але його видно у вчинках.
Давайте тепер подивимося на значення завіту. Господь каже: «Нехай не буде в тебе інших богів». Ні в якому разі! Ніяких інших богів! Ти маєш належати лише Мені і нікому іншому. Твої думки, твоє життя, твій час, твої плани, твої мрії, твоя мета – абсолютно все має бути сконцентроване на Мені. Ні на чому іншому!» Господь має заповнити весь горизонт. Нічого без Бога!
Логічно, що ніяких інших богів і не може бути. Які можуть бути боги!? І так зрозуміло, що є тільки один Бог… Але далі, читаючи Біблію, ми бачимо скільки разів, знаючи, бачачи і розуміючи, що робив великий Бог, народ відступав від Нього. Вступаючи у шлюб, подружжя дає обіцянку вірності – нікого іншого. Однак, як дуже часто люди порушують цей завіт вірності в стосунках одне з одним, так дуже часто люди порушують і вірність Богові. І, на жаль, ці інші боги з’являються в житті людей.
Ідолопоклонники знаходять собі кумирів не лише на тлі поганських релігій. Це – обожнення окремих людей, культ грошей, кар’єра, слава тощо
Найпоширеніший прояв порушення цієї заповіді – егоїзм. Егоїзм означає: «Я – Бог». Він проявляється, наприклад, у намаганні все контролювати. З одногу боку, ця риса здається позитивною, зокрема, коли батьки намагаються контролювати дітей, спрямовують їх, навчають, але часто це переходить межі Божого контролю. Я нібито відкидаю Верховного Владику, кажучи: «Ти там керуй Собі на небесах, а я тут буду. Це – моє життя!»
Ми всі порушили цю заповідь. А відтак, переступили Божий закон і є злочинцями.
Подяка Ісусові Христу за те, що Він один виконав цю заповідь, як і всі інші Божі заповіді, і невинний пішов на хрест, взявши на Себе всі наші переступи і прийнявши увесь тягар Божого покарання. І коли ми роздумуємо над Голгофою, вона повертає нас до гори Синай, де були дані ці заповіді, де тряслася земля і сипалося каміння, де горів вогонь, де в гуркоті грому говорив Господь, де Він вступив у Завіт з народом, який був недостойний цього і, зрештою, потоптав Його завіт. Саме тому прийшов Ісус Христос і вступив з нами в новий завіт.
Михайло Дубовик