СПІВАЮТЬ СОЛОВ’Ї
«Ми чуємо співи від краю землі: «Слава Праведному!» (Іс. 24:16)
Чи ви чули, як співають солов’ї?
Не під Курськом, а у нас, в Таращі,
Чи в гаях по берегах Росі –
Не співають в світі вони краще!
Бо найліпші з них гніздечка в’ють
Там,де люди мають мир та згоду,
Де, як річка Рось, пісні пливуть –
Чисті, як серця мого народу…
Чуєте: співають солов’ї
Коло хат в вишневому садочку,
І виводить про думки свої
Мати, вишиваючи сорочку.
Й ллється пісня, аж іде луна
За селом, і здалека десь лине;
І, здається, вся в піснях весна,
І квітуча рідна Україна!
1996
У РІК ГОЛОДОМОРУ
«Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні,
що в них були вчинені, коли жодного з них не було…» (Пс. 139:16)
Родився я у рік голодомору.
Була копійкою ціна життя.
З молитвою дивилась мати вгору,
Щоб захистив Господь її дитя.
Рипіли «кожанками» комісари,
Рипіли хури з золотим зерном,
Та ні прокляття, ні небесні кари
Не зупинили цей розбій й погром.
Степи людською кров’ю поливали,
І на очах нещасних матерів
В синів кати безжалісно стріляли
За два піднятих колоски в стерні.
І моя мати з голоду вмирала…
І ось був день, коли з останніх сил
В садку під яблуню мене поклала,
Бо їсти дуже голосно просив.
Та Бог вирішував інакше долю:
Йому потрібен був поет живий,
Щоб сповнив всю Його небесну волю,
Щоб Образ оспівав Його святий.
Я без утоми день і ніч співаю,
І кличу грішний світ до каяття,
І на весь світ Ім’я Ісуса славлю,
Бо Він подарував мені життя!
1991
ЯК І ТИ
«Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу…» (Іс. 66:13)
Теплі руки твої,
Мамо, я все життя пам’ятаю;
Й колискові пісні,
Що співала ти, діткам співаю.
Й на колінах стою,
Як і ти до світанку стояла;
І до Бога молюсь,
Як молилася ти і благала.
Не за себе молю,
Як і ти не за себе молила,
Бо всім серцем люблю,
Як і ти нас всім серцем любила!
1992
ВІД БАТЬКІВ
«Вам треба народитися згори!» (Ів. 3:7)
Від батьків ми пізнали Творця,
Та щоб вічне спасіння нам мати,
Мало вірити в Бога-Отця,
Йому треба ще й серце віддати;
Народитися духом згори,
Розірвати гріховні кайдани,
Щоб у серці Він храм Свій створив
І в житті був завжди разом з нами.
Лиш тоді Бог свідоцтво дає,
Що ми викуплені Його діти,
Що нетлінне життя в небі є
І ми зможемо ним володіти!
2001
ТРИМАЮСЬ ПАСТИРЯ СВОГО
«Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Ів. 10:11)
Не їжею і не вбранням,
І не умовами буття,
Не почестями й не званням –
У Господі щасливий я!
Бо був без Нього я ніщо:
В пороках жив й гріхи робив…
Коли ж Він в серце увійшов,
То храм святий Собі створив!
І в цьому світі горя й сліз
Тримаюсь Пастиря свого;
Тепер не я живу – Христос
Живе в мені, і я – Його!
Мета життя мого – в Христі;
Від смерті Він мене купив,
І розіп’ятий на хресті
За мене Кров Свою пролив.
Куди й до кого я піду?
Хто дасть безсмертя майбуття?
В Ісусі тільки я знайду
Глаголи вічного життя!
1998
БОЖА ЛЮБОВ
«Бо сонце та щит – Господь Бог!» (Пс. 84:11)
Західний вітер
приніс нам дощі,
Стогнуть дерева,
І плачуть плющі,
Небо захмарене,
в серці журба,
Аж до води
нахилилась верба…
Як це нагадує
наше життя,
Коли у ньому
немає Христа!
Гріх, як той вітер,
геть радість жене,
Марево смерті
підходить страшне.
Може, це дивним
здається комусь,
Тільки в ці миті
я Богу молюсь,
І на душі стає
радісно знов,
Бо моє сонечко –
Божа любов!
2000
З МОЛИТВОЮ
«Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, – і Він вислухає мого голосу!» (Пс. 5: 17-18)
На світанку чи вдень, чи на заході дня –
Перед Господом я на колінах.
Я звертаюсь до Нього – Він чує щодня
Й надає Своє благословіння.
Вранці з Ним устаю, з Ним працюю, дружу,
З Ним я все подолаю і зможу!
Його світле Ім’я, як святиню, ношу,
І Він завжди мені допоможе.
А коли прийде ніч і я з Ним віч-на-віч,
Свої думи важкі довіряю,
Бог розмову веде про небесне, святе,
І я голос Його відрізняю.
Шепіт боязкий мій в тиші хибкій нічній
Він почує, збагне мою душу.
Бурю в морі зведе по молитві моїй
І по вірі моїй гори зрушить!
На світанку чи вдень, чи на заході дня –
Перед Господом я на колінах…
І коли на землі вже закінчаться дні,
І залишиться тільки хвилина,
Хочу я для молитви ту мить зберегти,
Щоб вона, як свіча, що згоряє,
Освітила той шлях, куди маю піти,
Коли Бог мій покличе до раю!
Вдячний щиро за те, що мене Він згадав.
В ту останню відрадну годину
Я побачу Того, Хто спасіння надав,
І Свою, вже небесну, Родину!
1991
ЧОМУ НЕ СТАВ ТИ НА КОЛІНА?
«Безперестанку моліться!» (1 Сол. 5:17)
Чому не став ти на коліна,
Коли вже сонечко зійшло,
І не схилив в благоговінні
Перед Творцем своє чоло?
Тому і день твій став невдалим,
Бо помолитися забув,
І спокусив тебе лукавий,
І розгубив те, що здобув.
І знову розквіта світанок…
Мій друже, пам’ятай про те:
З чого ти починаєш ранок,
Таким і буде весь твій день.
1999
ВНУЧЦІ
«Пустіть діток до Мене приходити, і не боро-ніть їм, бо таких Царство Боже!» (Мк. 10:14)
Як чисті роси на зорі –
Твої думки дитячі;
Творець їх знає угорі
І серце твоє бачить.
Ти – зірка батьківських надій,
Та в вічність час спливає…
Рости, дитинко, і радій,
Бо Бог про тебе дбає.
До Царства Божого біжить
Нехай твоя дорога.
Тож серце чистим збережи –
І ти побачиш Бога!
2002