Різдво Христове — найсвітліше і найрадісніше свято в році. Хоч зазвичай надворі зима й холодно, на серці у нас тепло: нас зігріває Любов, яку Бог виявив людству. Він, великий і всемогутній, став Немовлям, беззахисною Дитиною, щоб ми змогли Його полюбити й у Ньому знайти сенс свого життя.
Багато років тому блаженний Августин вигукнув: «Пробудися, людино, заради тебе Бог став Людиною!» Незбагненна таємниця Боговтілення! Але яке значення ця подія має для нашого життя? Що вона дає особисто нам?
Бог є Любов, а ми створені за образом і подобою Бога. Це означає, що ми створені Любов’ю і для любові. Це і є суттю Різдва Христового: Син Божий став одним із нас, щоб ми могли бути з Ним, стати подібними до Нього, особливо, — у здатності любити. Тому що у нашому світі любов, як і раніше, залишається величезним дефіцитом, а лише люблячи, ми уподібнюємося Богові.
Божу любов не можна купити в жодному супермодному гіпермаркеті, але її можна отримати задарма, прийшовши з вірою до Ісуса Христа.
Дорогі друзі, ми дуже хочемо, щоб цей різдвяний випуск часопису нагадав вам про те, що Предвічний Бог народився для вас, що Божа любов може злитися й у ваше серце. Що завжди: коли життя видається суцільним святом чи ви заплутались у сірих лабіринтах депресії, коли ви ледь стримуєте своє обурення через хамське ставлення оточуючих чи зворушено слухаєте мелодію різдвяного гімну — всемогутній Бог в образі Дитини простягає нам Свою руку. Ця рука нічого не бажає брати, лише — давати. Бог бажає дати нам Самого Себе, Він хоче «перебувати з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20).
Якщо ж ми прийняли цей невимовний дар Божої благодаті, мали особисту зустріч із Спасителем, занурилися у Божу любов, то тепер несімо світло Христове туди, де досі панує морок гріха — безвір’я, егоїзм, ненависть, жорстокість, байдужість.
Світ (а це не абстрактне поняття, а конкретні люди — наші діти і батьки, учні й колеги, сусіди і співгромадяни) потребує Бога, а ще він має потребу у людях, які живуть Божою любов’ю. У різдвяні і новорічні свята так доречно комусь зателефонувати, відвідати самотнього чи хворого, запросити на чашку чаю, аби вислухати чиюсь життєву історію чи розділити сердечний біль, а може, попросити пробачення і налагодити зруйновані стосунки…
Нехай цьогорічне Різдво принесе вам радість, а ще — переконання у тому, що справді цінною для Бога є наша «віра, що чинна любов’ю» (Гал. 5:6) у Христі Ісусі.
З повагою — редакційна колегія